Братство комун Шамбали складають сотні посвячених —від "того, що входить у Потік" і до архата. їх можна вважати за постійних мешканців, тоді як незначна кількість помічників із зовнішнього світу приходять отримати вказівки, плани філантропічної діяльності чи повчитися в архаїчних музеях; вони, отже, тимчасові гості.
Причина буддійської термінології, що вживається щодо Шамбали, вкрай проста: географічна близькість Тібету до общини магів і давні зв'язки святих лам із цим центром. Зовнішні співробітники Шамбали, учні східних і західних шкіл Білих містерій, що теж здатні поєднувати свою свідомість зі свідомістю Великих Космічних Учителів, порівняно нечисленні, хоч і можуть обчислюватися тисячами.
Філологи й сходознавці спроможні зібрати цінні дані про фольклор Шамбали. У своєму дослідженні, виданому Йєльським університетом, "Стежки в глибинну Азію" Юрій Реріх оцінює достовірність переказів про Шамбалу: "Шамбала розглядається не лише як буддійський центр окультних знань. Це —провідна засада кальпи, майбутньої космічної ери. Вважається, що вчені ченці й медитуючі лами перебувають у постійному зв'язку з цим містичним братством, що керує долею буддійського світу.
Західний споглядач схильний применшувати значення цього означення чи відносити розлогу літературу про Шамбалу, і ще розлогішу усну фольклорну чи міфологічну традицію, але кожен, хто вивчав літературний і народний буддизм, зна, яку велику силу має воно у численних буддистів гірської Ази".
В іншій науковій праці, опублікованій у Радянському Союзі під егідою Академії наук, Юрій Реріх згадує текст "Ганжура", рукопис якого, вважається, походить із самої Шамбали і в якому сказано, що упродовж віків тібетські святі прагнули до духовного єднання з Главою Шамбали. Ці пандіти склали тексти, в яких вони стверджують, що кілька видатних лам "відправлялись у Шамбалу в пошуках знань бодісатв", попри винятково важкий шлях.
Аби зрозуміти глибину почуттів лам щодо Шамбали, слід вдатися до іншого авторитетного джерела: книги "Тібет" Тхубтен Джігме Норбу, старшого брата нинішнього Далай-лами. Ця цікава праця, видана К. Торнбуллем, базується на давніх тібетських рукописах про країну Шамбалу, розташовану серед засніжених гір десь північніше Лхаси. Ця давня традиція поширилася аж до Монголії. У своїй "Новітній історії Монголії" К. Р. Бавден мовить про народну віру в існування Шамбали, яку він виявив у цій країні.
Обитель Мудреців стає ще менш легендарною, коли знайомишся із свідченнями про її реальне існування, які наводять тамтешні знавці. Махатма Мор'я змальовує життя однієї такої общини: "Наш друг, хімік В., бажає займатися новим дослідженням променів —ніхто йому не заважає. Наш друг К. прагне вдосконалити радіо за рахунок нових хвиль —ніхто йому не перешкоджає. Наша сестра П. займається соціальною проблемою сусідньої країни —вона не осуджується. Наша сестра У. цікавиться сільським господарством і пропонує чимало пристосувань —ніхто їй не чинить перепон. У сестри О. лежить душа до лікарських рослин і освітніх проблем —будь ласка. Брат X. винайшов цікавий станок, а також працює над реорганізацією общин. Брат М. займається історичними дослідженнями. А наш швець пише чудові філософські статті".
Ця єдність у розмаїтті —рівновага між індивідуальною волею і колективізмом —складає утопію, відтворити яку ми можемо хіба в мріях. В іншій книзі махатма визначає мету своєї общини і називає її "Містом науки". "Можна тільки уявити, які відкриття чекають при спільній координації усіх галузей науки!",-каже він. Так що розповіді про швидкісні транспортні засоби й літаючі апарати в Шамбалі цілком можуть бути правдою.
Махатма Мор'я з ледь відчутною іронією, властивою йому, пише: "Географ може бути спокійним —ми займаємо на землі цілком певне місце. Змовники можуть не хвилюватись: у різних частинах світу ми маємо достатньо співучасників". З того ж джерела дізнаємося про іншу важливу деталь: "У нашій общині можна зустріти багато національностей і різноманітні професії".
Мудрець дає зрозуміти, що в їхніх сховищах є надзвичайно давні споруди й бібліотеки. Вони розташовані під землею в недоступних людям печерах, щоб уберегти художні скарби не лише від грабіжників, а й від геологічних зрушень. Не зайве нагадати, що Захід почав споруджувати великі бібліотеки всього три століття тому. Наскільки ж повинен випереджати нас цей крихітний центр цивілізації зі своїми тисячолітніми бібліотеками!
Якщо спадщина затонулої Атлантиди зберігалась у колоніях під орудою Шамбали, то навряд чи можна сумніватись у тому, що безперервний поступ тривав в цих закритих общинах, захищених велетенськими гірськими пасмами Ази й Америки. Тож закид махатми Кут Хумів листі до Сіннетта, мовляв, "ви —варвари зі всією вашою пихатою цивілізацією" може бути цілком слушним. Ми маємо перед собою цікаве поле досліджень. Воно стосується ідеологи цієї загадкової спільноти, яка може прояснити її мотиви й цілі —"Кожен діамант, кожен кристал, кожна росяна і кожна зірка, як і кожна людина чи тварина, має свою індивідуальну душу",-пише Махатма Кут Хумі в іншому лист. Це твердження дуже близьке до діалектичної філософії, яка має матерію за основу життя і свідомості. Допускаючи існування в безконечному космосі безлічі вищих зоряних і планетарних надістот, шанований махатма ще в одному листі рішуче заперечує існування антропоморфного бога. Не слід забувати, що мільйони буддистів й собі не визнають Творця чи персональне божество, а в індуїзмі парабрахман є безмежним Абсолютом. "Ми знаємо, що матерія вічна,-каже Мудрість Сходу,-бо матерія —це сама природа". Деякі з цих постулатів співпадають з діалектичним матеріалізмом, але розходяться з ним у питанні про незнищенність свідомості.
Мудреці стверджують, що головна мета Братства —звільнити людство від кошмару забобонів, прищепити любов до доброчесності заради доброчесності, а не заради винагороди. "Листи Махатм" наголошують, що вони не атеїсти чи агностики, а пантеїсти в найширшому розумінні слова. Слід зазначити, що й нині чимало
вчених і мислителів доходять подібних висновків перед лицем безконечного Всесвіту. Етичні ідеали Втаємничених підсумовує один із їхніх адептів: "Термін "Всесвітнє Братство" —не пуста фраза,-це єдина надійна засада світової моральності".