Граф (убік). Кров, смерть, пекло!
Фігаро (ведучи її до павільйону. Тихо). Він лається. (Голосно.) Поспішаймо, пані, і виправимо прикрість, яку вчинили нам тоді, як я вискочив у вікно.
Граф (убік). Ага! Все тепер викривається.
Сюзанна (біля павільйону праворуч себе). Перед тим як увійти, погляньте, чи ніхто не йде за нами. (Він її цілує в чоло.)
Граф (кричить). Помсти! (Сюзанна втікає в павільйон, куди увійшли Фаншетта, Марселіна і Керубіно.)
СЦЕНА X
Граф, Фігаро.
Граф хапає за руку Фігаро. Фігаро вдає, що страшно злякався.
Фігаро. Це мій пан!
Граф (упізнає його). А, злочинцю, це ти! Гей, хто-не-будь сюди! сюди!
Педрильйо, граф, Фігаро.
Педрильйо (у дорожніх чоботях). Нарешті я знайшов вашу вельможність.
Граф. Гаразд, це Педрильйо. Ти сам-один?
Педрильйо. Прискакав оце з Севільї, що є духу.
Граф. Підійди до мене і гукай якнайдужче.
Педрильйо (кричить щодуху). Пажа немає там ні трішки, як на моїй долоні! Ось пакет!
Граф (відштовхуючи його). Ну ти, бидло!
Педрильйо. Вельможний пан сказали мені кричати,
Граф (Усе ще не відпускаючи Фігаро). Щоб покликати. Гей! Хто-небудь! Якщо мене чуєте! Біжіть сюди всі!
Педрильйо. Фігаро і я, нас тут двоє. Що ж може з вами статися?
СЦЕНА XII
Ті ж, Бридуазон, Бартоло, Базиль, Антоніо, Гріп-Солейль; усе весілля прибігає зі смолоскипами.
Бартоло (до Фігаро). Ти бачиш, що на твій перший поклик...
Граф (показуючи на павільйон ліворуч себе). Педрильйо, займи ці двері. (Педрильйо іде.)
Базиль (тихо до Фігаро). Ти його піймав із Сюзанною?
Граф (показуючи на Фігаро). А ви всі, мої васали, оточіть мені цього чоловіка і відповідатимете за його життя. Базиль. Ха! ха!
Граф (люто). Цитьте! (До Фігаро, крижаним тоном.) Кавалере, відповісте ви на мої запитання?
Фігаро (холодно). Е, хто б мене від цього звільнив, ваша вельможносте? Ви всім тут володієте, опріч себе самого.
Граф (люто). Опріч себе самого! Антоніо. Оце так сказав.
Граф (знов гніваючись). Ні, як що-небудь могло б збільшити мою лютість, то це той спокій, який він удає.
Ф і г а р о. Чи ми солдати, що вбивають і дають себе вбивати за інтереси, які їм невідомі? Щодо мене, то я хочу знати, чого я гніваюся.
Граф (несамовито). О, лютий я! (Здержуючись.) Невинний чоловіче, що нібито й не знає нічого, чи зробите ви нам, принаймні, ласку сказати, що це за дама, яку ви тепер привели у цей павільйон?
Фігаро (лукаво показуючи на інший). В оцей-о?
Граф (хутко). В оцей.
Фігаро (холодно). То інша річ. Молода особа, що шанує мене своєю особливою прихильністю.
Базиль (здивований). Ха! ха!
Граф (хутко). Чуєте, що він каже, панове?
Бартоло (здивований). Ми чуємо.
Граф (до Фігаро). А ця молода особа чи має інше, відоме вам, зобов'язання?
Фігаро (холодно). Я знаю, що великий пан переймався нею якийсь час; чи тому, що він її занедбав, або тим, що я більше їй до вподоби, ніж достойніший любові, вона віддає мені тепер перевагу.
Граф (жваво). Перев... (Здержуючись.) Принаймні, він відвертий! Бо те, що він визнає, панове, я чув, божуся вам, з уст самої його спільниці.
Бридуазон (остовпілий). Йо-ого спільниці!
Граф (злютістю). Отже, коли безчестя публічне, треба, щоб і помста була теж така. (Входить у павільйон.)
СЦЕНА XIII Ті, що були, крім графа. Антоніо. Це справедливо.
Бридуазон (до Фігаро). Хто-о ж узяв дружину другого?
Фігаро (сміючись). Ніхто не мав цієї приємності.
. СЦЕНА XIV Попередні актори, граф, Керубіно.
Граф (говорячи в павільйоні і тягнучи когось, кого ще не видно). Усі ваші зусилля зайві, ви загинули, пані, і ваш час уже прийшов. (Виходить не дивлячись.) Яке щастя, що ніяка застава такого огидного одруження...
Фігаро (скрикує). Керубіно!
Граф. Мій паж? Базиль. Ха! Ха!
Граф (несамовито, вбік). І завжди цей чортової душі паж! (До Керубіно.) Що ви робили в тій залі?
Керубіно (боязко). Я ховався, як ви звеліли.
Педрильйо. Варто було гнати так коня!
Граф. Піди ти, Антоніо. Приведи негідницю, що мене збезчестила, до її судці.
Бридуазон. То-о це ви шукаєте пані?
Антоніо. Отже, є добрий Бог: ви стільки накрутили, ваша вельможносте, що тепер слід було б і вас...
Граф (люто). Іди ж! (Антоніо виходить.)
СЦЕНА XV Ті самі, без Антоніо.
Граф. Ви побачите, панове, що паж не був там сам. Керубіно (боязко). Моя доля була б дуже люта, коли б якась чутлива душа не підсолодила її гіркоту.
СЦЕНА XVI Ті самі, Антон і о, Фаншетта.
Антоніо (тягнути за руку когось, кого ще не видно). Ходімо, пані, не треба упрошувати вас вийти, бо вже ж знають, що ви сюди ввійшли.
Фігаро (скрикує). Мала кузина!
Базиль. Ха! ха!
Граф. Фаншетта!
Антоніо (обертається і скрикує). А, трясця! Вельможний пане, це дуже весело — вибрати мене, щоб показати компанії, що це моя дочка вчинила всю цю бучу.
Граф (ображено). Хто ж знав, що вона там? (Хоче туди йти.)
Бартоло (поперед нього). Дозвольте, пане графе, щось тут не так. Я спокійніший. (Входить.)
Бридуазон. Ця справа надто заплутана.
Ті жі Марселіна.
Бартоло (говорячи в павільйоні і виходячи). Не бійтеся нічого, пані, вам не буде жодного лиха, я відповідаю. (Обертається і скрикує.) Марселіна!..
Базиль. Ха! ха!
Фігаро (сміється). От чудасія! І моя мати там? Антоніо. Стільки їх, що й не протовпляться. Граф (вражено). Що мені заділо! Графиня...
СЦЕНА XVIII Ті ж і Сюзанна (прикриває лице віялом).
Г р а ф... А, от вона виходить! (Сильно бере її за руку.) Як ви гадаєте, панове, чого заслугує огидна... (Сюзанна падає на коліна, схиливши голову.)
Граф. Ні, ні! (Фігаро падає на коліна з другого боку).
Граф (сильніше). Ні, ні! (Марселіна падає на коліна перед ним.)
Граф (дужче). Ні, ні! (Всіпадають на коліна, крім Бри-дуазона.)
Граф (несамовито). Хоч би вас була тут сотня!
СЦЕНА XIX Й ОСТАННЯ
Усі попередні; графиня (виходить з другого павільйону).
Графиня (падає на коліна). Принаймні й я ще на додачу лічбу.
Граф (дивлячись на графиню і Сюзанну). Ах! Що я бачу!
Бридуазон (сміється). Е, бігме! Це пані.
Граф (хоче підняти графиню). Як? Це були ви, графиня? (Благальним тоном.) Тільки пробачення ласкавого...
Графиня (сміючись). На моєму місці ви казали б: ні-ні; а я сьогодні уже втретє даю вам пробачення безумовно. (Підводиться.)
Сюзанна (встаючи). Я теж.