Марселіна. Як справжній пан. Чарівний, нарешті, але страшеннюща людина. Бартоло. А його Сюзанна?
Марселіна. Хитра, але вона його не матиме, якщо ви схочете мені допомогти, мій лікарику, щоб він виконав своє зобов'язання щодо мене.
Бартоло. В день його шлюбу?
Марселіна. Часто рушаться весілля і під час вінчання. І коли б я не боялася відкрити вам одну маленьку жіночу таємницю...
Бартоло. Хіба є таємниці від свого лікаря?
Марселіна. Ах, ви знаєте, що від вас у мене нема таємниць! Жінки бувають палкі, але боязкі: певні чари даремно кличуть нас до насолоди, найсміливіша жінка чує в собі голос, що промовляє до неї: "Будь прекрасна, коли можеш, чесна, коли хочеш, але будь розважна; це потрібно". Отже, коли треба принаймні бути розважною і кожна жінка почуває вагу цього, — налякаймо спершу Сюзанну, розголосивши зроблені їй пропозиції.
Б а р т о л о. До чого це доведе?
Марселіна. До того, що її охопить сором і вона навідріз відмовить графові, а він, щоб помститися, підтримає мої заперечення проти цього одруження; тоді моє весілля напевне гарантоване.
Бартоло. Вона правду каже. До лиха! Це буде блискуча ідея примусити одружитися з моєю старою ключницею негідника, що вкрав у мене молоду коханку.
Марселіна (швидко). І що думав додати собі втіхи, одуривши мої сподівання.
Бартоло (швидко). І що в мене вкрав колись сто екю, які я не можу забути.
Марселіна. Ах, яка насолода!..
Бартоло. Покарати злочинця...
Марселіна. Вийти за нього заміж, лікарю, вийти за нього!
СЦЕНА V Марселіна, Бартоло, Сюзанна.
Сюзанна (жіночий чепець з широкою стрічкою в руці, жіноча сукня на плечі). Вийти за нього? Вийти? За кого це? За мого Фігаро?
Марселіна (гостро). Чому ні? Ви ж за нього виходите!
Бартоло (сміючись). Добрий аргумент жінки в гніві! Ми розмовляли, прекрасна Сюзон, про щастя, що він матиме, заволодівши вами.
Марселіна. Незважаючи на його вельможність, про яку не говориться.
Сюзанна (реверанс). Дякую, пані; завжди є щось прикре у вашій мові.
Марселіна (реверанс). Не варто дякувати, пані. Де ж та прикрість? Чи не по правді буде, щоб щедрий пан отримав трохи радості, яку він дарує своїм людям?
Сюзанна. Він дарує?
Марселіна. Так, пані.
Сюзанна. На щастя, ваша ревнива вдача, пані, відома, а ваші права на Фігаро дуже сумнівні.
Марселіна. Можна було б побільшити їх тим способом, яким пані користується...
Сюзанна. О, пані, спосіб учених жінок!
Марселіна. А дівчинка зовсім невчена! Невинна, як старий судця!
Бартоло (тягнучи Марселіну). Прощайте, прекрасна наречена нашого Фігаро.
Марселіна (реверанс). Обіцяна потай його вельможності.
Сюзанна (реверанс). І яка дуже вас шанує, пані.
М а р с е л і н а. Чи не зробите честі ж і мене теж трошки любити, пані?
Сюзанна (реверанс). Щодо цього, то пані може не сумніватися.
Марселіна (реверанс). Пані така гарненька особа! Сюзанна (реверанс). Еге ж, досить гарна, щоб засмутити пані.
Марселіна (реверанс). Особливо, така поважна! Сюзанна. Нехай будуть поважними дуеньї. Марселіна (обурено). Дуеньї! Дуеньї! Бартоло (зупиняє її). Марселіно! Марселіна. Ходімо, лікарю, бо я вже не витримую. Бувайте здорові, пані (реверанс).
СЦЕНА VI
Сюзанна (сама). Ідіть, пані, ідіть, педантко! Я так мало боюся ваших підступностей, як і не зважаю на ваші образи. Подивіться на цю стару відьму! Тому що вона трохи вчилася і отруювала молоді роки графині, вона хоче всім верховодити в замку! (Кидає сукню, що має на плечі, на стілець.) Я вже не знаю, що я хотіла тут узяти.
СЦЕНА VII Сюзанна, Керубіно.
К е р у б і н 6 (прибігає). Ах! Сюзон! Дві години вже я шукаю нагоду побачити тебе на самоті. Ох, ти виходиш заміж, а я виїжджаю.
С ю з а н н а. Як це мій шлюб виганяє з замку першого пажа його вельможності?
Керубіно (жалібно). Сюзанно, він мене відсилає.
Сюзанна (передражнює). Керубіно, хтось наробив дурниць!
Керубіно. Він знайшов мене вчора ввечері у твоєї кузини Фаншетти, їй я допомагав розучувати її маленьку роль немовлятка для урочистості цього вечора; він розлютився, побачивши мене! — "Геть", — сказав він, — "малий..." Я не наважуюся вимовити перед жінкою те грубе слово, що він промовив. "Геть, і щоб завтра ви вже не ночували в замку". Якщо пані, якщо моя гарна хрещена мати не зуміє його втихомирити, то кінець, Сюзон, я навіки позбавлений щастя тебе бачити.
Сюзанна. Бачити мене! Мене? Це вже до мене дійшла черга? То це вже ви не за моєю пані нишком зітхаєте?
Керубіно. Ах, Сюзон, яка вона шляхетна й гарна! Але яка вона поважна!
Сюзанна. Тобто, я не така і що зі мною можна насмілитися...
К е р у б і н о. Ти знаєш дуже добре, злюко, що я не смію наважитися. Але яка ти щаслива! Щохвилини можеш її бачити, говорити з нею, одягати її вранці й роздягати ввечері, шпилька за шпилькою... Ах, Сюзон, я віддав би... Що це там у тебе таке?
Сюзанна (глузуючи). Ой, щасливий чепець і блаженна стрічка, що покривають на ніч волосся цій гарній хрещеній...
Керубіно (жваво). її нічна стрічка! Дай її мені, серце.
С ю з а н н а (відводить його). Чому б не так! Його серце! Бач, як освоївся! Якби це не був шмаркач нікчемний... (Керубіно вихоплює стрічку.) Ах, стрічка!
Керубіно (бігаючи навколо великого крісла). Ти скажеш, що вона загубилася, порвалася, що вона зникла. Скажеш, що знаєш.
С ю з а н н а (крутиться за ним). О, за три-чотири роки я пророкую, що ви будете найбільший маленький шибеник!.. Чи ви віддасте стрічку? (Хоче її відібрати.)
Керубіно (виймаєроманс із кишені). Залиш її мені! Ой, залиш! Сюзон, я віддам тобі мій романс; і поки згадка про твою гарну пані смутитиме мене всякої години, згадка про тебе кидатиме єдиний веселий промінь, що могтиме ще розважати мою душу.
С ю з а н н а (хапає романс). Розважати вашу душу, маленький злочинцю! Ви гадаєте, що говорите з вашою Фан-шеттою. Вас застали в неї, а ви зітхаєте за панею, до всього теревені правите зі мною.
Керубіно (екзальтовано). Далебі, це правда! Я вже не знаю, що це зі мною сталося; але з якогось часу я почуваю у грудях хвилювання, моє серце тремтить, тільки бачу яку жінку, і слова кохання і пристрасть змушують його тріпотіти і тривожать його. Нарешті потреба сказати кому-не-будь "я вас кохаю" стала для мене такою нагальною, що я промовляю їх на самоті, бігаючи в парку, твоїй пані, тобі, деревам, хмаринкам, вітрові, що їх відносить з моїми даремними словами. Учора я зустрів Марселіну.