ЩЕ КІЛЬКА СТОРІНОК З ІСТОРІЇ ЧАРІВНОЇ КРАЇНИ
ивовижна подія сталася одного разу в Чарівній країні. Це трапилось рівно через триста років і чотири місяці після того, як звіролов Ортега знайшов у лабіринті сонну воду.
На материку, який на той час уже стали називати Американським, жили в різних кінцях чотири чаклунки: дві добрі та дві злі. Добрих чаклунок називали Вілліна і Стелла, а злих — Гінгема і Бастінда. Злі чаклунки були рідними сестрами, але увесь час ворогували між собою й не хотіли знати одна одну. Людські поселення розміщувалися дедалі ближче до сховища чаклунок, і вони, як колись могутній Гуррікап вирішили змінити місце проживання.
Дивно, що ця думка завилась у всіх фей відразу, але чого тільки не буває на світі! Чаклунки зазирнули у свої магічні книги, і усім їм припала до душі Чарівна країна, відмежована од світу Великою пустелею і неприступними горами.
З книг вони дізналися також, що країну населяють тихі маленькі поди яких легко підкорити, і що там немає жодного чаклуна чи чаклунки, з якими б довелось боротися за владу.
Але чотири феї були неприємно вражені, коли, діставшись різними шляхами до Чарівної країни (не забувши, звичайно, прихопити своє чарівне причандалля!), вони всі там зустрілися.
— Це — моя країна! — верескливо скрикнула суха від вічної злості Гінгема. — Я першою сюди прибула!
Вона справді випередила своїх суперниць аж на годину.
— У вас надто великий апетит, пані, — з насмішкою зауважила красуня Стелла, яка знала секрет вічної юності — Нам усім вистачить місця у цій великій країні.
Ні з ким не хочу ділитися, навіть з сестрою Гінгемою, заявила одноока Бастінда з чорною парасолею під пахвою, яка переносила чаклунку з місця на місце, як килим-самоліт. — Пам'ятайте, феї, коли дійде до бійки, вам буде непереливки…
Добродушна сива Вілліна нічого не сказала. Вона вийняла зі складок своєї одежі мініатюрну книжечку, дмухнула на неї, і книжечка перетворилась у величезний том. Інші чаклунки подивилися на Вілліну з повагою: вони не вміли так обходитися зі своїми чарівними книжками і тягли їх з собою в натуральному вигляді.
Вілліна почала гортати сторінки книги, бурмочучи:
— Абрикоси, ананаси, Африка бинти, булки… Ага, ось воно… війна! — Чаклунка прочитала кілька рядків мовчки і переможно посміхнулась: — Хочете воювати? Давайте!
Гінгема і Бастінда злякалися. Вони зрозуміли: боротьба буде серйозною і, напевне, чарівна книга Вілліни не віщує їм перемогу. І чотири феї розійшлися полюбовно.
Звичайно, з книги феї довідались про існування якоїсь Печери, але туди ніхто з них не захотів іти. За жеребом Гінтемі дісталася Блакитна країна, Вілліні — Жовта, Бастінді — Фіолетова, Стеллі — Рожева. А центральну область вони залишили вільною, щоб вона розділяла їхні володіння і щоб їм якнайменше доводилося зустрічатися. Феї домовились навіть, що ніхто з них не залишатиме надовго свою країну, і поклялися у тому. Потім рушили — кожна у свій бік.
На той час у Чарівній країні королівська влада збереглася лише у Печері: нагорі її вже давно не було. Народам набридло терпіти королів, які весь час ворогували й затівали війни. Вони повстали і скинули тиранів. Мечі перекували на серпи й коси, народи почали жити спокійно.
Плем'я людей, яке спершу населяло Блакитну країну, кудись пішло, а замість нього залишилися маленькі чоловічки, які мали смішну звичку постійно рухати щелепою, ніби вони весь час щось пережовували.
За це їх прозвали Жуванами.
То був злощасний день для Жуванів, коли в їхній країні з'явилась чаклунка Гінгема. Залізши на високу скелю, вона так пронизливо заверещала, що її почули жителі усіх довколишніх сіл і збіглися на крик І тоді дивлячись на людей, які тремтіли зі страху, злюча стара сказала:
— Я, могутня чарівниця Гінгема, оголошую себе володаркою вашої країни. Моя влада не має меж. Я можу викликати бурі і урагани…
На обличчях Жуванів з'явилась недовіра.
— Хіба ви ще сумніваєтесь?! — розлютилась Гінгема. — От я вам зараз! — Вона розкинула поли своєї чорної мантії і забурмотіла незрозумілі слова: Пікапу, трикапу, лорики, йорики турабо, фурабо, корики, морики.
Відразу ж подув сильний вітер, а на небі з'явились чорні хмари. Налякані Жувани впали на коліна і визнали владу Гінгеми.
— Я не втручатимуся у ваші справи — мовила чаклунка. — Сійте хліб розводьте курей та кроликів, але мені платіть данину: збирайте для мене жаб і мишей, п'явок і павуків — цими ласощами я харчуюся.
Жувани дуже боялися п'явок і жаб, але Гінгема була ще страшнішою, вони поплакали та й змирилися.
Гінгема вибрала для житла велику печеру, розвісила попід стелею в'язки мишей та жаб, закликала з лісу пугачів. Жували навіть близько не підходили до печери чаклунки.
Але їм потрібен був метал для кіс, серпів і плугів, а також коштовні камені для прикрас. Тому вони вели торгівлю із підземними рудокопами і в певні дні збирались біля Торгових воріт, очікуючи опівночі звуку дзвона.
Самих рудокопів Жувани ніколи не бачили. Протягом століть ті так відвикли від денного світла, що могли з'являтися нагорі лише у повній темряві, коли Жувани спали.
Бастінда так само легко, як і її сестра, захопила владу над Фіолетовою країною, яку населяли лагідні працелюбні Мигуни, котрі отримали таке прізвисько через те, що постійно мигали очима.
Чаклунка наказала побудувати собі палац, закрилась у ньому з кількома слугами та й жила там, ненависна всім.
Зате мешканцям Жовтої та Рожевої країн пощастило: владарювали над ними добрі Вілліна та Стелла. Ці чарівниці не гнобили свої народи, а всіляко їм допомагали, намагалися поліпшити їхнє життя.
Так велося у Чарівній країні впродовж століть, а потім сталася подія, на перший погляд незначна, але вона мала важливі наслідки.
В Америці, в штаті Канзас, жив невдаха на ім'я Джеймс Гудвін. Він не те що був лінивим чи дурним, просто йому не щастило в житті. За яку б він справу не брався, в нього нічого не виходило. Нарешті він купив повітряну кулю й почав підніматися в повітря під час ярмарок на втіху роззявам, з яких збирав гроші за видовище. Якось здійнявся буревій, мотузок, яким була прив'язана куля, лопнув, вітер підхопив її і заніс разом з Гудвілом у Чарівну країну.