Сигнал до наступу мав дати Страшило але він чекав підходу звіриного війська.
НЕЗРОЗУМІЛЕ ЗНИКНЕННЯ
ллі була у відчаї. Ультиматум Страшила королі відхилили, отже, правитель Смарагдового міста почне війну, загинуть сотні, а можливо, й тисячі живих істот тільки для того, щоб визволити з неволі двох дітей. Будь-яким чином треба було відмовити Страшила від цього нерозсудливого кроку.
Але ж як це зробити? Про те, щоб знову від правити Тотошка, не могло бути й мови. Після того, як песик повернувся, його за наказом короля посадили в залізну клітку, біля якої завжди стояв вартовий.
Діти довго думали над становищем що склалося, і, нарешті, вирішили:
"Треба тікати Фреду. Тотошко в клітці, за Еллі нагляд дуже посилився, а за Фредом майже не стежать. Якщо Арриго дасть йому свій одяг, Фред добереться до Торговельних воріт і вже якось зуміє вибратися з підземелля. І тоді він розповість горішнім, яка небезпека чекає на них".
Кілька днів минуло, перш ніж Еллі вдалося поговорити з Арригом на самоті. Після вагань літописець погодився на справу, що загрожувала йому великою небезпекою, якби таємниця розкрилася.
Останнім часом вино в Печері стало рідкістю, але в Аррига збереглася пляшка про всяк випадок. Уночі літописець зайшов до палацу і пригостив вартового, який вартував біля Фредової кімнати. У вино Арриго підсипав сонного порошку.
Фред переодягся в костюм підземного жителя який виявився, мов на нього пошитим. Арриго загримував його. На голові у хлопчика був ковпак з фосфоричною кулькою.
Втеча Фреда спричинилася до великого переполоху, але залишилася нерозгаданою Вартовий, який прокинувся вранці налякавшись жорстокої кари поклявся, що він усю ніч не сплющив очей і не відходив од дверей полоненого.
Сторожів біля Торговельних воріт Фред обдурив, сказавши, що його послав король Ментахо у країну Жуванів з важливим дорученням. Його пропустили, прийнявши за свого. Але поки справа дійшла до допиту, сторожі також, злякавшись кари, приховали правду.
Зникнення Фреда приписали чарам Еллі, і страх перед нею став ще більшим. Але й нагляд за нею дуже посилився. Дві придворні дами, королівські тітки, не відходили від дівчинки ні вдень, ні вночі, ще з десять шпиків товпилися довкола.
"Нехай! — раділа в душі Еллі. — А все-таки Фредді нагорі".
Фред покинув підземелля. Він не міг повірити сам собі. Як, невже після стількох тижнів виснажливого полону він на волі, та ще в Чарівній країні?
Над ним, як і в Печері, розкинулося склепіння, але воно не було заховане золотистими хмарами, як внизу. Темно синій купол неба здіймався в незмірну даль і з цієї далини світилися міріади яскравих крапок зірок. У Фреда запаморочилася голова, він ледве встояв на ногах. І зразу ж його владно полонили солодкі запахи і звуки незнайомого світу.
Дорога до поселень Жуванів пролягала лісом. По боках її росли небачено високі дерева з великими біло-пурпуровими квітами, від яких доносився різкий аромат. З гілля злітали зелені, червоні, сині папужки, що спросоння базікали всілякі дурниці. З глибини лісу долинали незрозумілі шерехи і шуми.
Саме повітря, що пахкало нічною свіжістю, напоєне ароматами квітів, п'янило подорожнього, який так довго дихав затхлим, задушливим запахом Печери. Груди Фреда високо здіймались, його переповнювало почуття бадьорості й сили.
— Підземні жителі — божевільні, якщо вони добровільно відмовляються від принад горішнього світу, — бурмотів хлопчик, крокуючи дорогою. — Коли б вони знали, як тут добре…
Нарешті пришелець надибав на своєму шляху село. Фреду сподобалися круглі будиночки Жуванів під гостроверхими дахами, але йому ніколи було милуватися архітектурою. Він піднявся на ґанок першого будинку і затарабанив у двері. На порозі з'явився заспаний господар і сахнувся, побачивши людину в строкатому одязі, з кулькою на голові, що випромінювала яскраве світло.
— Хто ти такий? Чого тобі? — спитав переляканий Жуван.
— Мене звуть Фред Каннінг, я щойно з Підземної країни…
— Ми обмінювалися товарами з підземними рудокопами недавно, і наступний базарний день не скоро.
— Йдеться не про торгівлю! — заперечив Фред. — Я вирвався з полону, але там ще залишилася моя сестра Еллі!..
— Ой, Еллі? Фея Будиночка, що карає!
Все змінилося, коли господар будинку зрозумів, хто перед ним. Він почав засипати хлопчика при вітаннями, але у Фреда після збудження настав спад сил. До того ж, утікач більш як добу нічого не їв. Він відповідав на запитання господаря ледь чутним голосом, а потім знесилено опустився на долівку ґанку.
Зніяковілий Жуван доручив дружині потурбуватися про гостя, а сам побіг будити односельців. Через чверть години навколо Фреда зібрався натовп маленьких чоловіків і жінок у гостроверхих капелюхах із дзвіночками. Підкріпившись молоком і фруктами, Фред сказав, що йому треба швидше дістатися Смарагдового міста.
— Я повинен відмовити Страшила й Залізного Дроворуба від війни, яку вони затівають.
Почувши страшне слово "війна", м'якосердні Жувани гірко заплакали.
— Ми не вміємо і не хочемо воювати, — схлипували вони. — Ми всі загинемо, якщо почнеться війна…
— Та годі! — вигукнув Фред. — Адже я втік з Печери саме для того, щоб був мир!
Жувани заспокоїлися, сказали, що мир — це добре.
— Тоді проведіть мене у Смарагдове місто, — попросив хлопчик.
— Туди веде дорога, викладена жовтою цеглою, — відповіли Жувани. — І це дуже далека дорога. Чи не ліпше вам відпочити кілька годин?
Фред відчув, що так насправді буде ліпше, бо повіки в нього змикалися, а ноги відмовлялися йти. Господарі вклали його в м'яке ліжко, і хлопчик заснув глибоким сном.
ВІСНИК МИРУ
трашило і всі інші прийняли Фреда з розкритими обіймами, коли довідалися, хто він такий А хлопчик з великим здивуванням роздивлявся Страшила і Залізного Дроворуба: адже тільки в Чарівній країні могли існувати такі не звичайні створіння.
Ще два місяці тому, в Айові, слухаючи розповідь Еллі, він не міг позбутися недовір'я — і ось, маєш! — він стискає м'яку безсилу руку Страшила й тверду залізну руку Дроворуба. Страшило, розмовляючи з ним, поважно хитав своєю многодумною, набитою висівками головою, а в Дроворуба б'ється в залізних грудях серце з ганчір'я… І ворона Кагги-Карр, яка сидить на спинці трону, виблискує розумними чорними оченятами і дуже чітко, тільки трохи гаркавлячи, розпитує про здоров'я Еллі.