ти надзвичайно вигідну посаду. Та головний розпорядник господарства прасинів мім Астерій, підкуплений знехтуваним удовою претендентом, вирішив інакше. Залишилася остання надія — виблагати змилування в глядачів.
І от перед початком видовиська заплакана жінка і троє дівчаток зустріли візантійців, які квапилися зайняти свої місця. Жінка стояла в скорботній позі, ніби просила милос-тину, а дівчатка, ловлячи перехожих за одяг, кричали:
— Згляньтесь і пожалійте дітей богом забраного Ака-кія! Дайте хліб і притулок нещасним сиротам. Пожалійте!
На головах у прохачок були вінки із зів'ялих квітів, у руках — вим'яті гірлянди зелені: знак тих, хто звертається до глядачів по допомогу.
Наймолодшій, Анастасії, було сім років, Феодорі — дев'ять, старшій, Коміто,— тринадцять. Феодора не забула рук, які відштовхували її ніби перешкоду, запам'ятала лайки, стусани. Прасини зневажили благання дітей. Узяли чужі, венети, сині. У них теж помер доглядач, і його місце отримав вітчим сиріт. За все це не можна ганити Феодору.
Дівчатка, які звикли дихати їдким смородом хижих звірів, у порівнянні з чим запах скакових коней здавався фіміамом, дівчатка, які вмивалися з брудного відра, якщо взагалі вони вмивалися, дівчатка, які звикли гамувати голод підібраними рештками на трибунах, зі слідами підошов і плювків,— розквітали красунями, ніби півонії і гіацинти на гною. Мати скоро прилаштувала старшу, Коміто, в трупу мімів. Дівчина мала успіх у заможних покровителів. Феодора повсюдно Супроводжувала старшу сестру як рабиня — в хітоні з довгими рукавами, прислужуючи і приглядаючись.
У християнській імперії театр виявився потрібним, як і в язичницькій. Світила християнства прокляли лицедійство, та не змогли його викорінити. В язичницькому світі акторка могла зберегти повагу до себе і мати шану в суспільності. В християнському вона була оголошена блудницею і блудницею стала, прокляття збулося. Гріх виявився сильнішим Проповіді, його терпіли; мирянин впадав у блуд з блудницею, очищався сповіддю і причастям, знову грішив, знову отримував прощення. Але дівчині, яка прилучилася до театру, прощення не було.
Саме тому, будучи ще незрілим підлітком, Феодора вважала природним за гроші віддавати себе. Вона заробляла на прожиття, як інші, такі самі, як вона, і чогось іншого
5 В. Іванов
129
вона не знала в столиці імперії, багатої на храми святих та пристанища ченців.
У неї було могутнє здоров'я, дивовижна витримка і терпеливість. Інші, як і її сестри, швидко згорали, а Феодора ставала все вродливішою і вродливішою. В шістнадцять років вона здавалася ангелом, яких витворювала уява віруючих, а іноді й пензель живописця. Вона була певна в своїй звабі і не бажала, як інші, вчитися співати, танцювати, свистіти на флейті чи грати на струнних інструментах. Адже це все вело тільки до одного — владарювати над пристрастями чоловіків. Вона вчилася цьому мистецтву, головному. І досягла мети: хто наблизився до неї раз — шукав і шукав нових зустрічей.
Виступаючи з мімами на естраді, Феодора привертала до себе загальну увагу: вона завжди була несподівано дотепна і не соромилася нічого. Коли за ходом п єси били її по щоках, вона смішила. І враз змушувала глядачів завмирати від якогось несподівано безсоромного руху чи натяку. В ній по-справжньому вражало виявлення цноти в поєднанні з витонченою сміливістю, що обіцяло всім і кожному зокрема щось незвично гріховне. В ній проявлялося бісівське, вона здавалася донькою Ліліт, а не земної жінки, їй було дозволено те, що в інших було просто паскудством.
Феодора не знала втоми, під чистою й ніжною, без єдиної вади шкірою приховувалися м'язи з бронзи, серце носильника гранітних плит, шлунок вовка і легені дельфіна. Жодна хвороба не приставала до цього тіла.
Закони християнської імперії забороняли виступи на арені зовсім голих жінок. Проте у Візантії діяв театр під відвертою назвою — Порнай. Проклятий служителями церкви, театр і далі існував, і однією з його опор стала Феодора. Закон закінчувався на порозі Порнаю.
Молода жінка завоювала чорну славу безслав'я. Випадковий дотик до її одягу вже оскверняв. Випадкова зустріч з Феодорою вранці вважалася поганою прикметою на цілий день. Співпартнерки, яким менше таланило, аніж Феодорі, ненавиділи актрису: тонка спостережливість Феодори нагороджувала їх образливими прізвиськами, які приставали на все життя.
Патрикій Гекебол, чоловік немолодий, але пройнятий вірою в силу християнського покаяння, закохався в Феодо-ру. За прикладом багатьох закоханих він вселив в актрису Порнаю євангельську Марію Магдалину. Патрикій
виїздив. Базилевс Юстин призначив його префектом Лівійського Пентаполісу, області п'яти міст Лівії.
Патрикій марно плекав надії поєднати пориви пізньої пристрасті з порятунком двох душ. І на те, і на друге він виявився нездатен. Постарілий за кілька місяців на роки, виснажений, хтиво пересичений, Гекебол помстився за своє жалюгідне безсилля невдатній Магдалині.
Префект — він указом вигнав блудницю з Лівії. Феодора дісталася до Александры на купецькому судні, платячи сірійцеві-хазяїну своїм тілом.
Поневіряючись по Малій Азії, Феодора опустилася до останнього розряду, ціна якому два мідні оболи. Тоді в золотому статері ще рахували двісті десять оболів.
Коло замкнулося. Феодора повернулася у Візантію, де надто багато пізнали її і де всі чули про неї. Інші повертаються невпізнаваними. А Феодора залишилася собою — вважали, що перлина, забута на роки в клоаці, не втрачає блиску. Феодора зуміла принести трошки статерів у поясі-калитці, який надягала на голе тіло, і переконаність у безглузді, в ганебності свого життя: хоч і запізно, але пригода з префектом Лівійського Пентаполісу навчила її багато чому. Чимало було передумано і в тяжких поневіряннях по старих греко-римських містах Малої Азії.
Як і в Римі італійському, у Візантії було багато чотири-і п'ятиповерхових будинків, поставлених багатими, щоб наживатися, здаючи в найм житло. Феодора найняла кімнату, схожу на стійло чи на монастирську келію.
Дошка на двох ковбицях, заслана грубою шматиною матерії, яку виробляють сарацини-араби, скриня, на якій можна сидіти і де можна сховати злиденне майно, дві глиняні чашки та збан на воду — такі були статки, в яких розпочалося нове життя.