Розгром

Страница 12 из 29

Багряный Иван

— Якого "Гриця"?!.

— Нашого...

— Що?!.. — аж почав зводитись. — Він живий?... Прийшов?..

(шепоче):

— Боже мій... В вогні не горимо, в воді не тонемо, на Сибірах не загибаємо!.. І... от... (розводить однією рукою тужно)... Твої брати потікали з полону, Ольго...

ОЛЬГА шарпнулась:

— І де вони?..

КАТРЯ шарпає легенько:

— Ходім, Максиме...

МАКСИМ:

— Пішли ніби назад... Якщо не постріляли їх, то воюють... Під Сталінградом...

ОЛЬГА дивиться допитливо, нервово перебираючи пальцями:

— А... інші?.. Твої?...

МАКСИМ зідхає, дивлячись на свої ноги:

— Олександер — командує дивізією... Якщо отак теж... (дивиться на свої ноги й зідхас.) — Мабуть під Сталінградом... Альоха — водив звено на Берлін... (посміхається гірко) — та все питав — де йому сідати... "Наказуй, брате, де мені сідати?..."

(раптом дивиться на Ольгу розширеними очима) —

— Де йому сідати?.. Ольго, Ольго!!. (з трагічною розпукою) — Де сідати Альосі з його літаками, га?!?.

(шалено крутить головою, либонь плачучи) —

— Там, де й мені з моїми танками...

КАТРЯ:

— Ходім, Максиме... до операційної... Там хірург...

ОЛЬГА:

— Ні, Катре... Ти покличеш Гриця... І оперуєш сама... Зрозуміла?.. Там, у тій кімнаті...

КАТРЯ швидко вибігає... Згодом входить ГРИЦЬ, шкутильгаючи, з таємничою міною закриває двері…

6

ГРИЦЬ підходить до Максима, вражений: —"Максиме"!!.

— "Грицьку"!..

Вони обіймаються, поляпуючи один одного по спині...

— Чорт!!. (це Гриць) — Комбриґ... Га-га...

— Арештантюга!.. (свистить) — Та ти вже сивий, юначе!..

ОЛЬГА квапить...

Всі вони виходять десь до сумежної кімнати...

7

Згодом — перебігає КАТРЯ з інструментами та іншими причандалами для операції, ще й з оберемком якоїсь одежі під пахвою...

8

ОЛЬГА виходить і тихенько закриває за собою двері. Йде щоб защіпнути двері вихідні, що їх Катря покинула майже навстяж...

У цей час — стук!.. І не встигла Ольга зорієнтуватися, як

9

увійшов ДОЛМЕТЧЕР і став, клацнувши обцасами... ОЛЬГА з досадою, стріпнувши волоссям та й враз опанувавши над собою, зумисно голосно:

— А-а-а!.. Герр долметчер!!. Будь ласка! заходьте!!.

ДОЛМЕТЧЕР, знявши свого "кораблика" і витираючи спітнілого чуба, заходить до мешкання ОЛЬГИ і стає розгублений. Збирається з відвагою...

ОЛЬГА сідає біля рояля, голосно:

— Сідайте, будь ласка!.. Отже?!.

ДОЛМЕТЧЕР:

— Отже... (витираючи піт, запобігливо, підхлібно сміючись) — Я шукав для Вас квітів... Я з ніг збився... Шеф мене заганяв за ці три дні через Вас. Але в цій Азії!!. (розводить руками) — То є, прошу пані, така Азія, така дика Азія, де навіть такий шеф, володар і пан тут, не може освідчитись прекрасній дамі китицею троянд...

ОЛЬГА, насупивши брови, іронично:

— Цей текст склав Вам шеф, чи ви самі?..

КАПКА (себто Долметчер):

— Шеф?.. Ні... ні... це...

ОЛЬГА мило:

— Гм... То Ви поет... З покликання чи?..

КАПКА зніяковів, розгублено витріщив очі...

ОЛЬГА з досадою, примружившись:

— Ну ось... По уніформі Ви військовий. Принаймні, коли Ви б’єте обцасами, то я думаю, що розмови з Вами мусять бути ділові, стислі, по-військовому ляконічні й ясні... Правда ж?.. Отже?.. Ви принесли відповідь?

КАПКА:

— Так... Так, пані... (хоче сказати титул, але Ольга перебиває)

ОЛЬГА:

— На питання, поставлені мною і повторені йому Вами?

— Так, пані...

— Ви повторили йому точно?..

— Так, пані... е...

ОЛЬГА підказує:

— "Баронесо"...

КАПКА:

— Так, пані Баронесо!..

ОЛЬГА:

— Отже?.. Як Ви поставили перед ним питання?

— Так як ласкава пані веліли... "раніше ніж прийняти перепрошення, ласкава пані хоче знати, — чи пан Комендант перепрошує її насамперед як жінку, чи як баронесу? і... пані сподобалась насамперед як жінка, чи як баронеса?.."

ОЛЬГА закушує губу:

— Гаразд... Я Вас слухаю... (недбало переступає пальцями по чорних клявішах, мов би числячи їх).

КАПКА:

— О, для мене це була велика несподіванка, пані... Вперше, відколи я його знаю, він не гримнув несамовито, а навпаки — раптом весело зареготався та:

"Ого-го!..— каже. — Ну, цим я остаточно переконаний, з ким маю до діла...

ОЛЬГА:

— І ?..

— І прислав мене гальопом от... (і враз звівшись поштиво) — Гер Матіс перепрошує Вас насамперед, як чарівну жінку...

ОЛЬГА:

— Та-ак...

— Як чарівну жінку... з роду...

ОЛЬГА призирливо:

— Ага... Отже — що насамперед, чи як чарівну жінку, чи "з роду"?..

КАПКА:

— Як чарівну жінку... (і аж махнув рукою нетерпляче) — Ах, Боже мій!.. Пощо це все, коли все ясно... І подобаєтесь Ви йому насамперед, як чарівна жінка...

ОЛЬГА в тон:

— "З роду..."

КАПКА:

— Така жінка, як Ви, виключає навіть думку... Ясно...

ОЛЬГА подивилась пильно:

— Хто зна... Для мене, наприклад, неясно, а що б він сказав, коли б та чарівна жінка була взагалі без роду... так собі, чарівна жінка без роду, без племени?...

КАПКА сміється:

— Якби ж... Але пощо фантазувати... Ви маєте велике щастя, пані...

— А саме?

— Якщо Ваша мати баронеса, то...

— Гм... То?..

— Він велика людина... Він культурна людина... Ви йому дуже сподобались, і я вам кажу від себе — Ви маєте таке щастя!..

— Але він мені не сподобався і... я не маю ніякого щастя...

— Пані!.. (і враз засміявся недовірливо) — Жарти... Таке щастя... Ви б могли бути перекладчицею...

ОЛЬГА:

— То для мене занадто шляхетна служба...

КАПКА на цей раз таки з пересторогою:

— Пані!..

ОЛЬГА, розмірковуючи, іронічно:

— Він перепрошує мене, як "чарівну жінку"?

— Так...

— І ви ось звиваєтесь, як вуж, тільки тому, що я "чарівна жінка"?

— (посміхається запобігливо) — Ну, так…

— І він — культурна людина?!.

— Яволь!..

ОЛЬГА встала і пройшлась. А тоді підійшла до вихідних дверей і, відхиливши їх, голосно гукнула:

— Мамо-о!!. На хвилинку зайдіть!.. (Вернулась на місце і з гонором:)

— Отже ми це перевіримо... Скажіть йому, що моя мати не тільки Баронеса, вона вище за всіх баронес для мене... Вона — Мати... Моя Мати... Ви про все це доложите шефові...

10

Відчинились двері... КАПКА аж звівся шанобливо і став, виструнчився, тримаючи "кораблик" у руці... Увійшла МАТИ, витираючи ножі й виделки...

ОЛЬГА:

— Мамо...

— Чого, доню?..

КАПКА витріщив очі розгублено. Розгубленість перейшла в мовчазне приголомшення...

ОЛЬГА:

— Скажіть, мамо, чи Ви баронеса, чи не баронеса?.. Я от Вас зву і титулую Баронесою!..