Закоханих легко було розпізнати. Вони були лагідні, не бешкетували, всі попадали в перший чи другий розряд і всі стали дуже охайні.
Звичайно важко було примусити хлопців умиватись, а тепер вони милися ретельно і довго. Крім того, Шкіда заблищала проділами. Зачісувалися щохвилини й старанно.
Така ж охайність появилася і в одязі. Республіка Шкід накохалась.
Не обійшлося й без трагічних випадків. Бобра одного разу через подругу побили, бо у цієї подруги вже був залицяльник, ревнивий і дуже сильний хлопець, який негайно нагадав про себе і познайомився з Бобром на Обвідному каналі.
Після цього Бобер цілий тиждень не виходив на вулицю, охоплений манією переслідування.
Циган теж багато витерпів, бо його дівчина любила ходити в кіно, а грошей у нього не було, і доводилося багато й довго її перекопувати й запевняти в тому, що кіно — це гидота і вульгарність.
За любов постраждав і Дзе. Заради своєї коханої він поніс на базар єдиний свій скарб — готовальню, а на виручені гроші три дні підряд розважав свою синьооку рум'яну подругу з нормального дитбудинку.
Весна бігла день за днем, швидко й непомітно, і Вікмиксор, поглядаючи на хлопців, що весь час чепурилися, стурбовано казав:
— Ростуть хлопці. Вже майже женихи. Скоро треба випускати, а то що бороди відпустять на казенних хлібах.
♦
У любовних мріях шкідці забули про небезпеки та мінливість долі, але одного разу в їхні розм'яклі серця вселилися збентеження і жах.
Вікмиксор прийшов і сказав:
— Пора стригти волосся. Настає літо, та й патли ви відростили — дивитися страшно. Бруд розводите!
Слова прості, а паніки від них — як від пожежі або поводі.
Волосся стригти!
— Та як же я покажуся моїй Марусі такий куций?
Захопившись сердечними справами, хлопці забули про стрижку, хоч і знали, що це була звичайна річ, як і в усіх інших дитячих будинках.
І ось одного разу під час вечері було оголошено: завтра прийде перукар.
Проте вирішили відстояти своє волосся. Скликали негласні збори і послали делегацію, щоб просити дозволу четвертому й третьому відділенням носити волосся. Вікмиксор пом'якшився і дозвіл дав, але тільки четвертому відділенню і при умові, щоб хлопці зачісувалися і волосся завжди було в порядку. На другий день їм видали гребінці, які, виявилося при детальному обстеженні, були дерев'яні і немилосердно дряпали на голові шкіру. Але й дерев'яні гребінці хлопці зустріли з радістю.
— Нарешті ми — дорослі.
— Дайош зачіску!
Проте незабаром нещасне волосся завдало нового лиха. Часто на уроці, розв'язуючи важку задачу, шкідець за звичкою ліз п'ятірнею в потилицю, внаслідок чого голова перетворювалася на реп'ях, а халдей негайно робив зауваження за недбалий догляд за зачіскою. Старші опинилися між двох вогнів. Позбутися волосся — позбутися подруги, залишити волосся — нажити безліч зауважень.
Але недарма є російське прислів'я, що, мовляв, злидні на вигадки хитрі. Дзе дав республіці винахід, який забезпечив ідеальний проділ, що не розсипався. Винахід цей демонструвався одного разу вранці в умивальні.
— Спосіб надзвичайно простий і легкий, — казав Джапарідзе, стоячи перед натовпом хлопців, які уважно слухали його. Потім він підійшов до умивальника і, немов фокусник, почав пояснювати винахід наочно, роблячи дослід над власною головою.
— Так от. Я змочую своє волосся звичайною сирою водою без будь-яких домішок.
Він зачерпнув води з-під крана і облив голову.
— Потім гребінцем я розчісую волосся, — пояснював він далі, роблячи те, про що казав. — А тепер настає головне. Проділ готовий, але зачіску треба закріпити. Для цього ми беремо звичайно сухе мило й проводимо ним по проділу в напрямку зачосу, щоб не збити зачіски. За п'ять хвилин мило засохне, й ваш проділ ніколи не розсиплеться.
Кожен випробував винахід на собі, і всі лишилися задоволені. Правда, була деяка незручність. Від мила волосся злипалося, на ньому утворювалася міцна кора, і лихо чому, хто, відчуваючи, як свербить потилиця, пробував почухатися. Рука його не могла проникнути до потрібного місця. Кора заважала. Перевага ж була в тому, що зроблена один раз зачіска трималася цілий день і, крім того, надавала волоссю особливого, блискучого вигляду.
Шкіда заблищала новими проділами, і знов усі тривоги було забуто. А під вікнами на теплих і запилених тротуарах знову ніжно заворкували парочки голубків.
Але винаходу Дзе не дали ходу. Хтось розповів про це Вікмиксорові, а той обачливо надумав порадитися з лікарем. Лікар і погубив усе.
— Від таких зачісок біда. Воші розводяться. Забороніть їм це робити, а то вся школа завошивіє.
Цього було цілком досить, щоб на другий день привілейованих старших перукар без розбору підстриг під "нульовий". Разом з волоссям зникла й любов. Ніхто не пішов увечері на побачення з дівчатами, і ті, прождавши марно, пішли собі.
Республіка Шкід провела весну, сонце вже пригрівало по-літньому, і у хлопців виникли інші інтереси.
Оскільки на літо школа цього разу лишилась у місті, треба було шукати курорт, і його після недовгих шукань знайшли в Катерингофському парку на березі невеликого ставка, біля старого Катерининського палацу. Сюди полинули тепер усі помисли шкідців: до води, до зелені, до футболу, і тут за безперервною біганиною поступово забувалися теплі білі весняні ночі, ніжні слова і перші хлопчачі поцілунки.
На зміну любові прийшов футбольний м'яч, і тільки Джапарідзе коли-не-коли та й згадував з сумом про блакитнооку блондинку з сусіднього дитбудинку, і навіть, мабуть, не так про неї, як про втрачену свою готовальню, новеньку готовальню з оксамитовим нутром і рівненько укладеними блискучими циркулями.
Тільки Дзе сумно згадував весну…
КРОКОДИЛ
Племінник Айвазовського. — Крррокодил. — Олівці. — "Крити". — Підступний толстовець. — Плюс на мінус = 0. — Індульгенції.
Він увійшов до канцелярії, зняв побляклий від часу фетровий капелюх, поправив зав'язаний на шиї бантом шарф і відрекомендувався:
— Сергій Петрович Айвазовський, племінник свого дядька Айвазовського — того самого, що "Дев'ятий вал" намалював і взагалі…
Прийшов просити місця. Довге безробіття пошарпало нерви, змучило голодом, холодом і тугою неробства… Айвазовський надумав звернутися в дефективний дитбудинок.