3 В Іп. і Хл. хибно "смhтье". "кмhть"; у Лавр. "кметье", тобто воїни, кметі.
4 В Іп. хибно "к Соломону (у Хл. "къ послом") царю Асирииску"; за Біблією, Єзекія вихвалявся перед послами вавілонського царя (Ісайя XXXIX,
1076
1 Додано з Лавр.
2 Про цей похід Володимира Мономаха і Олега Святославича проти чехів (де тоді князював Вратислав II) на допомогу Болеславу Сміливому говорить також Мономах у своєму "Поученні".
3 Хрестильне ім'я Мстислава (за Мстиславовим євангелієм та "Ходінням" Данила Паломника) було Федір; мав він ще й третє ім'я — Гаральд.
1078
1 Така річка невідома; ймовірно, що це права притока Сули Оржиця.
2 Додано з Акад.
3 Додано з Лавр.
4 Притчі Солом. III, 34.
5 Ієремія IX, 23.
6 Про це нахваляння і загибель Бориса говориться також у "Слові о полку Ігоревім": "Бориса же Вячеславлича слава на судъ приведе и на Канину зелену паполому постла за обиду Олгову, храбра и млада князя".
7 Отже, подвійний саркофаг (рака) Ізяслава стояв у церкві Богородиці. Але в якій? Вважають, що в Десятинній, однак цього уточнення в тексті немає, хоча воно наявне у літопису в 14 випадках із безсумнівних 16. Відсутність уточнення не випадкова, бо йдеться про сусідню з Софією церкву Успіння Богородиці, про яку говорилося під 1039 p. (див. там прим. 1) і де археологами знайдено сім кам'яних (шиферних) плит гробниці, ясно, що княжої. Мармурова зникла, бо цінність її дуже велика, можливо, під час загибелі цієї та інших церков, спалених 12 березня і в наступні дні 1169 p. (див. далі текст літопису) . Софійський перший та Воскресенський літописи твердять, ніби Ізяслава було покладено в Софії, але у світлі вищевикладеного ясно, що це помилка. Крім того, стосунки Ізяслава з киянами були такі, що його ніяк не могли покласти в престижній митрополії — Софії, і в "Слові о полку Ігоревім" сказано, що тіло князя допровадили "ко святhи Софии, къ Киеву", тобто "до", а не "в"; Софія тут є символом Києва.
8 В Iп. і Хл. хибно "ни", "ну"; у Лавр. "но".
9 Перше поел Павла до фессалонікінців V, 14.
10 Єванг. від Іоанна XV, 13.
11 Притчі Солом. XVII, 17.
12 В Іп. "и от"; у Лавр. "Иоанъ".
13 Перше поел. Іоанна Богослова IV, 16 — 18, 20, 21.
1079
' Тут в оригіналі очевидний пропуск, і неясно, де був Роман.
2 У Лавр "й доселh";в Іп. і Хл. невдале переосмислення — "и до сего лhта"; існує припущення, що це ритмізоване речення є уривком якоїсь пісні про "красного Романа", котрого оспівував і славетний Боян; за актовими печатями, друге ім'я Романа було Борис.
3 схоплений тмутороканськими хозарами за ініціативою, очевидно, Всеволода, Олег Святославич (у "Слові о полку Ігоревім" він має промовисте співчутливе прізвисько "Гориславич") був засланий у Візантію, з імператорським двором якої Всеволод мав тісні зв'язки. Олег пробув у засланні чотири роки, два із них — на острові Родос, про що згадує у своєму "Ходінні" Данило Паломник. На засланні Олег одружився з Теофанією (Феофано) Музалон (див. про це ще прим. 4 до 1115 p.). Посадник Ратибор мав (за актовими печатями) хрестильне ім'я Климент.
1084
' Гречники — купці, що користувалися Гречником (дніпровською частиною водної путі із Варягів у Греки), здійснюючи торгові операції між Києвом і Константинополем. Захопивши і пограбувавши гречників, Давид шкодив торговим інтересам Русі, і тому Всеволод Змушений був дати цьому князеві-ізгою город Дорогобуж.
1085
' Не жону, а військо, дружину. 2 Жона Ярополка Ірина (перше ім'я її — Кунігунда), як свідчать німецькі джерела і висновки дослідників, була дочкою німецького графа Отто Орламюндського (фон Орламюнде); за цими ж джерелами, одну з їхніх двох дочок, Мехтільду, було видано за німецького графа Гюнтера І Шварцбурзького (фон Шварцбург).
1086
' За грецькими джерелами та науковими дослідженнями, Янка (Анна) була нареченою Константина, сина візантійського імператора Константина Х Дуки і його другої жони Євдокії Макремволітиси, але шлюб не відбувся, бо нареченого силоміць постригли в ченці, а тоді постриглася в черниці і Янка. У Лавр. весь матеріал, поданий в Іп. під 1086 p., опущено, а матеріал наступного, 1087 p., викладено під 1086 p.
1087
' Очевидно, Ярополк мав на увазі Рюрика Ростиславича.
: Додано з Лавр.
3 З різних джерел, зокрема актових печатей, відомо, що Ярополк мав третє (католицьке) ім'я Петро, а друге, хрестильне, було Гаврило.
1088
1 Ідеться про освячення закладеної 1070 p. Михайлівської церкви Видобицького монастиря; оскільки при освяченні строго додержувались патрональних (храмових) днів, то можна думати, що й ця урочистість відбулася 8 листопада, у велике (соборне) свято Михаїла архангела. 8 (?). XI (?) 1088
1089
' Мовиться про освячення в неділю 14 серпня 1089 р. (дата — з "КиєвоПечерського патерика"), напередодні свята Успіння богородиці, закладеного 1073 p. Успенського собору (церкви Успіння Богородиці) Києво-Печерського монастиря. У Новг. І після цих відомостей сказано, що померла (невідома на ім'я) дочка Всеволода.
2 В Іп. і Хл., очевидно, хибно "ігуменомь".
3 Цей печорський ігумен Іоанн (Іван) і склав, як доводять, літописне зведення у 1093 — 1095 pp., закінчивши розповідь подіями 1093 p.
. 1090
' Про обгрунтування можливої дати освячення див. прим. 1 до 1088 p.
2 Додано з Лавр.
3 В Іп. "й пристрою (у Хл. "прикроутоу") в нhи велику створи"; у Лавр. "и пристрой ю великою пристроек)", — ідеться про багате внутрішнє оздоблення: розпис, мозаїку, ікони, різні церковні шати і т. д.
4 У Лавр про нього сказано: "був скопець, високий тілом".
1091
' Розповідь про те, як було викопано і перенесено мощі Феодосія, ведеться від першої особи і в "Києво-Печерському патерику", де вона приписана "Нестору мниху". Текст нижче: "Я ж приготував того дня мотику", у Воскр. має таку редакцію: "Аэъ же грhшныи, иже и лhтописаніе ее въ то время писахъ, вземъ мотыку начахъ прилежно копати".
2 Ім'я Марка додаємо тому, що в "Києво-Печерському патерику" говориться саме про нього як копача могил ченцям.
3 Варимантія (гр.) — верхня важка чернеча одежа без рукавів.
4 Про першу годину дня див. прим. 10 до 1074 p. '
5 В Іп. хибно "посhщеньемь"; у Лавр. "пощеньемь".