— А щодо "Краканського особливого", — додав Лорен, — ти мав слушність. Ніякого похмілля. Навпаки, почуваю себе просто чудово. Чи не міг би ти надіслати пару пляшок на корабель? А ліпше — пару сотень літрів.
38. Дебати
Питання було вкрай просте, але простої відповіді не мало: що станеться з дисципліною на борту "Магеллана", якщо саму мету корабельної місії буде поставлено на голосування?
Звичайно, жоден результат ні до чого не зобов'язуватиме, і, як буде потреба, його наказ завжди буде вирішальний. І вдатися до цього доведеться, якщо більшість забажає тут залишитися (хоч такий виник він навіть уявити собі не хотів)… Але подібний результат був би психологічно руйнівним. Команда ж бо розділиться на дві фракції, і це може призвести до ситуацій, виникнення яких він не хотів би навіть припустити у думці.
І все ж командирові слід бути твердим, але не впертим. У тій пропозиції було ж чимало сенсу, вона вабила. Адже йому й самому була до душі президентська гостинність, він і сам прагнув зустрітися ще разок з тією дамою, що мала титул чемпіонки з десятиборства. Це ж бо прекрасний світ; можливо, вони зможуть прискорити процес формування материків з тим, щоб тут стало достатньо площі для мільйонів прибульців. То буде незрівнянно легше, ніж колонізувати Саган-2.
Як на те пішло, вони можуть і не долетіти до Сагана-2. Хоч функціональна надійність корабля оцінюється все ще в дев'яносто вісім відсотків, існують зовнішні небезпеки, які ніхто не в змозі передбачити. Лише жменька його найдовіреніших офіцерів знає, що десь на сорок восьмому світловому році було знищено секцію льодового щита. А коли б цей міжзоряний метеороїд, астероїд чи що там було, пролетів кількома метрами ближче…
Хтось зробив припущення, що то міг бути якийсь стародавній космічний зонд, запущений з Землі. Імовірність такої події була, звичайно, безмірно мала, а, з іншого боку, цю химерну гіпотезу ніколи не можна буде перевірити.
І от ці невідомі бунтівники вже називають себе "нові талассіани". Чи не означає це, міркував капітан Бей, що їх багато і вони вже зорганізувались у якийсь політичний рух? Коли так, тоді, мабуть, найліпше було б викликати їх на відкритий двобій, і якнайскоріше.
Так, настав час скликати Корабельну Раду.
Мозес Келдор відмовився швидко й люб'язно:
— Ні, капітане, я не можу встрявати в ці дебати — ні за, ні проти. Якщо встряну, команда далі не віритиме в мою безсторонність. Але я бажав би діяти в ролі головуючого або посередника — можеш називати це будь-як.
— Згоден, — одразу озвався капітан Бей: на більше він і справді не сподівався. — А хто представлятиме різні точки зору? Адже від цих "нових талассіан" годі чекати, що вони виступлять відкрито, захищаючи свою справу
— Бажано, щоб відбулось лише голосування — без суперечок та дискусій, — втрутився віце-капітан Малина.
Особисто капітан Бей з цим погоджувався. Але команда корабля являла собою демократичне суспільство, членами якого були високоосвічені люди з розвиненим почуттям відповідальності, і Корабельний Статут саме на цьому ґрунтувався. Нові талассіани попросили скликати Раду, щоб опублікувати свої погляди; він уже пообіцяв це, і якщо зараз відмовиться, то це буде порушенням довіри, покладеної на нього ще двісті років тому на Землі.
Скликати Раду було справою нелегкою. Оскільки кожен, без винятку, мав отримати право голосу, довелося вносити зміни до графіків роботи та чергувань, переривати сон відпочиваючих. Той факт, що половина команди перебувала на Талассі, створював іще одну проблему — безпеки. Адже, хоч який був би виник, украй важливо, щоб талассіани випадком не почули дебатів…
І тому Лорен Лоренсон був один, і двері його тарнійського кабінету вперше за весь час були зачинені. Почалась Рада, і знов він надягнув окуляри повного огляду; та цього разу він уже не плив підводним лісом. Він перебував на борту "Магеллана", в знайомій залі засідань, вдивляючись в обличчя своїх колег, а часом вмикав екран, де з'являтимуться їхні коментарі, а згодом виникне й остаточний вердикт. Зараз же на екрані було одне коротке повідомлення:
"ВИРІШУЄТЬСЯ: Чи завершити місію космічного корабля "Магеллан" на Талассі, оскільки всі її основні цілі можуть бути досягнуті тут".
"Ага, так Мозес на кораблі, — подумав Лорен, роздивляючись присутніх. — Тож-то я давненько його не бачив. Вигляд має заклопотаний — втім, як і капітан. Може, все це серйозніше, ніж я собі уявляв…"
Келдор злегка постукав по столу, привертаючи увагу:
— Капітане, офіцери, панове колеги! Хоч це наша перша Корабельна Рада, всі ви знаєте процедурні правила. Коли хто бажатиме взяти слово, хай підніме руку. Коли хто захоче зробити заяву письмово, хай використовує клавіатурну панель; всі адреси навмисно переплутано, щоб забезпечити повну анонімність. Але в обох випадках прошу висловлюватись якомога коротше. Якщо немає заперечень, переходимо до розгляду пункту нуль-нуль-один.
Хоч "нові талассіани" й додали деякі аргументи, все ж, по суті, під номером 001 залишався той самий меморандум, що так приголомшив капітана Бея два тижні тому — відтоді йому не вдалося з'ясувати його авторство.
Либонь, найвиразнішим додатковим моментом стала думка, що залишитися тут — то їхній обов'язок: Талласа потребує їх технічно, культурно, генетично. Ще б пак, міркував Лорен, борючись із спокусою погодитися з цим. Але в усякому разі треба спершу спитати в них. Ми ж бо не якісь там імперіалісти давніх часів — чи, може, саме так стоїть справа?
Кожен мав досить часу ознайомитися з меморандумом; Келдор знов постукав по столу:
— Ніхто ще… е… не попросив дозволу висловитись на користь запропонованого; звичайно, вони ще матимуть таку можливість. Тож я надаю слово лейтенантові Ельгару для виступу проти.
Реймонд Ельгар був мислячий юний інженер з енергетичних та комунікаційних систем, якого Лорен знав лише побіжно; він був обдарований музично і ще нібито писав епічну поему про цю подорож. Щоправда, на прохання прочитати бодай малий уривок незмінно відповідав: "Зачекайте до Сагана-2 плюс один рік".
Було зрозуміло, чому лейтенант Ельгар згодився на цю місію (якщо дійсно згодився). Мабуть, як претендуєш на роль поета, то інакше не вдієш; може, й насправді він працює над тим епічним твором.