Лорен рушив слідом за ним, бо розпізнав у цьому талассіанині колегу-інженера, чиї реакції мають бути для нього досить повчальні. Він вгадав, про що буде перше Брантове запитання. Та від самого запитання дещо сторопів.
— Яку він має тягу? Адже ці реактивні сопла сміховинно малі — якщо це дійсно вони.
То було досить кмітливе зауваження: виявляється, ці люди не такі вже технічні дикуни, як здавалося на перший погляд. Та не слід показувати йому, що він вражений. Краще вдатися до контрнападу, цілячи просто поміж очі.
— Це мініатюрний квантово-реактивний рушій, пристосований до атмосферних польотів з використанням повітря як робочого палива. Він використовує Планкові флуктуації — знаєш, десять у мінус тридцять третьому ступені сантиметра. І тому, ясна річ, він має необмежену дальність — що в повітрі, що в космосі. — Лорену самому сподобалась ота його "ясна річ".
Знову він мусив віддати Брантові належне: той навіть оком не моргнув і навіть промовив "Дуже цікаво", начебто дійсно щось уторопав.
— Можна зайти всередину?
Лорен завагався. Відмовити було б нечемно, та й вони ж палко бажали якнайскоріше завести тут друзів. А ще важливіше, мабуть, що це покаже, на чиєму боці тут справжня перевага.
— Звичайно, — мовив він. — Але будь обережний і нічого не торкайся.
Брант був такий зацікавлений, що не помітив відсутності слів "будь ласка".
Лорен завів його до невеличкого корабельного тамбура. Там було достатньо місця для двох, але щоб запечатати Бранта в резервний дутий костюм, потрібна була неабияка спритність.
— Сподіваюсь, вони нам не довго будуть необхідні, — пояснив Лорен, — але носити їх мусимо, доки не завершаться мікробіологічні перевірки. Заплющ очі, бо зараз пройдемо етап стерилізації.
В тамбурі спалахнуло блідо-фіолетове сяйво, супроводжуване короткочасним шипінням газу. Потім відчинилися внутрішні двері, й вони потрапили до кабіни. керування.
Вони сиділи пліч-о-пліч, і щільна, хоч ледь видима плівка навколо кожного з них майже не перешкоджала їхнім рукам. Однак вона відокремлювала їх настільки міцно, наче вони перебували в різних світах — у певному сенсі так воно й було насправді.
Брант був здібний учень, це Лорен мусив визнати. Кілька годин навчання — і він зможе керувати кораблем, хоч навіть і не збагне теорію, на якій це керування ґрунтується. Щодо цього існувала легенда: мовляв, тільки жменька людей коли-небудь по-справжньому розумілися на гіпердинаміці суперпростору — та й вони вже сотні років як померли.
Невдовзі вони настільки занурилися в технічні обговорення, що майже забули про зовнішній світ. Раптом звідкись од пульта керування почувся стурбований голос:
— Лорен? Викликає корабель. Що коїться? Ми з вами не маємо зв'язку вже півгодини.
Лорен ліниво потягнувся до перемикача:
— Оскільки ви нас контролюєте по шести відео— та п'яти аудіоканалах, це, мабуть, деяке перебільшення. — Він хотів, аби Брантові стало зрозуміло: ми повністю контролюємо ситуацію й нічого не сприймаємо на віру. — Звертайтесь до Мозеса — він, як завше, працює язиком.
Крізь вигнуті ілюмінатори їм було добре видно, що Келдор з мером ведуть палку дискусію, в яку час від часу вклинювався радник Сіммонс. Лорен щось увімкнув, і їхні підсилені голоси раптом виповнили всю кабіну — гучніше, ніж якби вони стояли зараз із ними поруч.
— …нашу гостинність. Але ви, звичайно, розумієте, що наш світ надзвичайно малий, як мати на увазі суходіл. Скільки, кажете, у вас на борту осіб?
— Здається, я не називав цифру, пані мер. В усякому разі, лише невеличка група матиме приємну нагоду побувати на Талассі, хоч яка вона й чудова. Я цілком поділяю ваше… гм… хвилювання, але немає ніяких підстав для найменших побоювань. За рік чи два, якщо все буде гаразд, ми продовжимо свій маршрут. У той же час, це не візит ввічливості, бо ми ніколи не сподівалися когось тут стріти! Але космічний корабель не стане гальмувати з половини швидкості світла, якщо не матиме на це вельми поважних причин. Ви маєте дещо, чого потребуємо ми, а ми, зі свого боку, маємо що запропонувати вам.
— Що ж саме, смію запитати?
— Від нас, якщо побажаєте, ви зможете отримати досягнення останніх сторіч людської науки та мистецтва. Але мушу попередити вас — спершу зважте, чим стане такий подарунок для вашої власної культури. Може, й не варто буде приймати від нас усе, що ми можемо запропонувати.
— Ціную вашу відвертість — і ваше розуміння. Ви маєте, мабуть, неоціненні скарби. А що зможемо ми запропонувати вам в обмін?
Келдор засміявся своїм дзвінким сміхом:
— На щастя, це ніяка не проблема. Ви б навіть не помітили, коли б ми взяли те, що нам треба, без вашого дозволу. Все, чого ми просимо у Таласси, — то сотня тисяч тонн води. Або, якщо точніше, — льоду.
11. Делегація
Президент Таласси обіймав свою посаду лише два місяці і ще не встиг призвичаїтися до халепи, яка випала на його долю. Та поробити нічого вже не міг, хіба що намагався якнайкраще виконувати малоприємні обов'язки, які висітимуть на його шиї цілих три роки. Не було сенсу, звичайно, вимагати перерахунку: програма селекції, яка зводилася до генерування та групування тисячозначних випадкових чисел, найбільше наближалася до чистої випадковості, ніж усі інші способи такого наближення, на які спромоглася людська винахідливість.
Існували лише п'ять причин, що завадили б стати повновладним мешканцем президентського палацу (двадцять кімнат, одна з яких могла вмістити сотню людей). Якщо ти за віком молодший тридцяти чи старший сімдесяти років; якщо ти невиліковно хворий; якщо ти розумово відсталий; чи, нарешті, якщо ти вчинив тяжкий злочин. Єдиною можливістю, реально відкритою для президента Едгара Фаррадайна, була остання, і він серйозно над цим замислювався.
Однак він мусив визнати, що, попри ті особисті незручності, яких він зазнавав, це, мабуть, була найдосконаліша форма правління, яку людство спромоглося винайти. На те, щоб досягти її, в їхньої планети-матері пішло близько десяти тисяч років пошуку — методом проб і нерідко жахливих помилок.
Справжня демократія стала можлива, як тільки все доросле населення дістало освіту, що відповідала інтелектуальним можливостям кожного (а подеколи, на жаль, їх перевищувала). На заключному етапі довелось розробити систему миттєвого персонального зв'язку, підключену до центральних комп'ютерів. І, згідно з історичними джерелами, перша справжня демократія на Землі була встановлена в країні під назвою Нова Зеландія 2011 року за земним літочисленням.