Аліса потерла шию.
— Тобі не боляче? — спитав Пашка з другого боку візка.
— Ні, все гаразд, — відповіла Аліса.
Колеса повільно крутилися, візок їхав зі швидкістю пішохода. Алісі стало цікаво, чому з коліс долинають такі дивні звуки. Вона нагнулась і побачила, що колеса влаштовані подібно до білячого колеса —всередині по сходинках біжать гноми, багато гномів. Вони натискають на сходинки всередині колеса, і воно котиться вперед.
— Там живі гноми? — здивувалася вона.
— Там покарані, неслухняні гноми, — відповів Чотириокий. — Вони знають, що тільки послух може допомогти їм спокутувати свою провину.
— Але ж це жорстоко!
— Це розумно і сприяє дисципліні, — відповів Чотириокий. — У державі не можна без покарань, а то всі розбестяться. Все, що я роблю, я роблю для блага моїх підданих.
— Алісо, не розмовляй із ним, — сказав Пашка. — Він же нелюд! Коли ми повернемося нагору, я всім розповім, що він тут витворяє!
— Ось чому ви й не повернетеся нагору, — зауважив Чотириокий. — Я, на жаль, не можу цього допустити. Я стільки праці поклав у створення зразкової щасливої держави, що будь-яке втручання з боку для мене нестерпне.
— Нічого собі справедлива! — обурився Пашка. — Спитайте у гномів, яких заперто в цьому колесі, чи справедлива вона?
— Звісно, справедлива. Якби гноми поводилися гідно, вони б гуляли зараз на волі. Нічого не буває без причини. І кожен мій підданий знає: поводишся добре — живеш добре. Нашкодив — будеш покараний. Оце і є справедливість. Якби ти не замислив, Пашо, викрити мене, втекти звідси і донести на мене злим людям, що живуть на поверхні Землі, ти б теж залишився живий і, можливо, посів би високе становище в моєму суспільстві.
— Не потрібне мені високе становище!
— От саме через це ти й помреш.
— Якщо ви нас уб'єте, — зауважила Аліса, — то по нас відразу ж пошлють експедицію, і всі ваші таємниці буде розкрито.
— Не знаю, не знаю. Поки що цей човен існує в єдиному екземплярі... Зрештою, я неодмінно щось придумаю. Ось зберемо зараз найвищу раду мого королівства, порадимося і знайдемо спосіб, аби й вас убити, і таємницю зберегти.
Чотириокий обернувся до одного з тролів і наказав:
— Умикай світло! Починається трудовий день. Троль підняв трубу, що висіла в нього через плече, й гучно засурмив.
І відразу ж попереду, де лежало підземне місто, почали спалахувати вогні, загорілися вони й під стелею печери, і вздовж вулиць міста, так схожих на коридори у в'язниці.
— Годі спати! — рикнув троль так гучно, що голос його, підсилений луною, полинув на кілометри. — Починається новий щасливий день! Вставайте, лежні! Вставайте, злочинці, вставайте, винуваті! Всі, хто бачив дурні сни або хропів, повинні негайно доповісти про це начальникові кварталу для одержання покарання! З добрим трудовим ранком, громадяни справедливого королівства!
Троль знову просурмив.
Вогники загорілися яскравіше. Аліса уявила собі, як десь у глибині полонені мисливці й покарані лемури крутять величезні колеса, що дають світло цьому місту.
— А тепер ти, — обернувся Чотириокий до другого троля. — Оголоси загальні збори.
— Шановні вільні громадяни, — закричав другий троль. — Ваш шановний і улюблений повелитель просить і благає вас, якщо вам не важко, зібратися на майдані перед палацом для того, щоб бути присутніми при повчальному і незабутньому видовищі.
— Будемо судити оцих прибульців, — підказав Чотириокий тролю.
— Справедливий і великодушний повелитель буде радитися з народом, як саме покарати двох негідних прибульців, котрі баламутили народ і підривали законну владу. Тепер вони усвідомили свою провину і благають покарати їх так, щоб нікому не кортіло порушувати порядок у нашій щасливій державі. Поспішайте взяти участь!
— Молодчина, — похвалив троля Чотириокий. — Тепер попередь як слід.
Троль знову просурмив сигнал і крикнув:
— Нагадую! Всі, хто не поквапиться зараз, негайно, швидко, радісно, на збори, будуть суворо покарані як вороги свободи. Тільки спробуйте не прийти, негідники!
— Ну, останнє — зайве, — сказав Чотириокий.
— З ними інакше не можна, — рикнув троль. — Геть розбестилися.
— От саме тому я хочу, щоб суд над цими хитрунами був страшним, жахливим! Щоб він став уроком для всіх!
Вони в'їхали на головну вулицю міста. Видно було, як лемури палицями й штовханами виганяють із камер своїх бідолашних родичів, як невеликий троль, певно, тролеве дитинча, жене поперед себе юрбу переляканих гномів, як цілий гурт озброєних лемурів підганяє зв'язаних ланцюгом неандертальців.
Побачивши візок Чотириокого, лемури відганяли народ до стін і примушували падати навколішки.
— Навіщо ж так? — не витримала Аліса. — Ви ж справляєте враження інтелігентної людини.
її хвилювало питання: чоловік у чорному капелюсі й Гарольд Іванович — одна особа чи ні? Голос ніби схожий, але й не схожий...
— Вони іншого, на жаль, не розуміють, — відповів Чотириокий. — їх доводиться привчати до демократії палицею. Що ж, моє суспільство змушене пройти через цей реконструктивний період. Нехай для стороннього глядача він може здатися недостатньо естетичним, та інакше настане анархія і повернеться та дикість, із якої я рік за роком витягаю оцих нещасних...
— А навіщо? — спитав Пашка. — Навіщо витягати?
Чотириокий стьобнув батогом по одному колесу, потім по другому, гноми всередині заскиглили, заплакали, колеса стали крутитися швидше.
— Для їхнього блага, — сказав Чотириокий. — Ви просто не уявляєте, в якому я застав їх стані. Ніяко-гісінького порядку! Гноми копають коштовне каміння, але не знають йому ціни і віддають за безцінь брудним огидним неандертальцям. Неандертальці полюють на кого хочуть! Лемури жеруть мох і взагалі нічого не роблять. Тролі полюють на гномів і лемурів, і ніякого порядку!
— А як же вони вас стали слухатися? — запитала Аліса.
— Цивілізована людина завжди знайде спосіб, як упоратися з дикунами, — відповів Чотириокий. — Вони не знали, що таке справедлива влада, і тому не знали, що треба чинити опір... А коли збагнули, було пізно. От тільки до неандертальців я ніяк не доберуся! Відбиваються! Неподобство якесь! Я у них полонених беру, набіги роблю, намагаюся перевиховати їх працею — вмирають, але не перевиховуються. Але за допомогою вашого човна я зможу їх приборкати.