• Робітник 2. Пане, що ви — сімдесят? Тут... тут, ви подивіться тільки! Тут вам і цегли, і...
Залужний. Дивився, дивився вже. Пусте тут.
Робітник 1. Пусте. Киньтесь... пусте — дивиться, як люди роблять.
Робітник 3. Та що ви, пане, тут ви розсудіть... тут...
Залужний. Якого вам розсудку? Беріть сімдесят. Робітник 1. Ось хай... хай йому чорт, ціні такій! Залужний. Чого ж ти ще й черкаєш? Робітник 1. А що ж ви?.. Залужний. Перед ким ти?.. Робітник 1. Ходімте, хлопці! Залужний. Носа не дери!.. Робітник 1. Як я деру? Я за своїм стою. Залужний. Та ти щось... вільно вже дуже. Я бачу тебе.
ЯВА 6 Ті ж і Сохацький.
Сохацький (тонкий, гнучкий, в бачках, з папкою в руці). Доброго здоров'ячка вам! (Вклоняється Залуж-ножу.)
Залужний (даючи руку Сохацькому і не звертаючи уваги на його,— до робітника 1-го). Вільно, вільно... Забастовщик, мабуть? Гляди! (Свариться пальцем.)
Сохацький. Хі-хі! (Чоломкається з Олексенком.)
Залужний (до робітників). Не слухайте, хлопці, його, ставайте.
Робітники. Та як двісті ж ото, то й станемо. Залужний. Та що ви в самім ділі? Сохацький. Про що ж це?... Хі-хі! З а л у ж н и й. Ви б ще раді були, що роботу дають вам! Сохацький (убік). А, це пішоход. (До робітників.) Так, хлопці, що ви? Ви б ще поклонились панові. Робітники. Ха-ха-ха! Залужний: Грубіяни отакі! Га?
Сохацький. Грубіяни... грубіяни, Дмитре Йвано,-. вичу. Ви і не той... І не безпокойтесь коло їх. Хай я вам... е, ощасливте... услугувать вам!.. Я... підрядчика знайду вам...
Залужний (убік). Ану тебе з підрядчиком!.. Тут абд подешевше як. (Вголос.) Та підрядчик... підрядчика... Хай їм абищо. Вони ситі й так. Мені оцих дурнів хотілось піддержать.
Со х а ц ь к и й. Бачте, бачте, хлопці? Чого ще вам?
Об вас клопочуть он як! Неблагодарні! •
Олексенко. Еге. І ви знаєте, хлопці?.. Треба чесним буть, по-божому треба. Не роззявлять рота на чуже. Не брать лишнього. А то... як там сказано: "Не пожелай". Знаєте заповідь?
Робітники (пошепотівши). Ну, півтораста: Так і буть.
Сохацький. У, дорого! Зроду не бачив так. (До Залежного.) Як? Дорого ж? Залужний. Авжеж.
Сохацький. Хлопці, як можна? Схаменіться! (До Залужного.) Хі-хі! Скільки їм?
Залужний. Давайте... сімдесят п'ять.
Сохацький. У, це ви багато їм! Сімдесят буде. (До робітників.) Хлопці, ось, єй-богу... Як можна!.. Ось беріть сімдесят.
Р о б і т н и к и (махають руками). Ні, ні!
Олексенко. Хлопці, а вмирать треба, а вмирать!.. Бога бійтесь!
Робітник 2. Добоялись уже. І тютюну ось купить ні за що.
Сохацький. От бачите! А хочете ще! Бачите! (До Залужного.) їм шістдесят,— стануть. Он "і тютюну ні за віщо". Хі-хі!
Залужний. Давайте й шістдесят. Спасибі.
Сохацький. Хлопці, ось будьте-бо людьми. Ось, ось не йдіть-бо... е, не завдавайте-бо досади панові.
Олексенко. Не беріть гріха на душу, бо... горе, горе на тім світі. Як там сказано: "Геєна огненна, скрежетаніє зубовне". Не гоніться за лишнім, не гоніться, діти, бо... Ох-хо-хо! Гріхи.
Сохацький. Хлопці, ось, єй-богу, ось ну-бо... е, ось беріть шістдесят.
Робітники. Скільки? Шістдесят уже?
Робітник 1 (до Сохацького). Чого ви дзявкаєте отут? Хто вас просив?
Сохацький. Е, що ти? Я... е, я право мію. Я секретар! Я коло їх! (Вказує на Залужного.)
Робітник 1 (махнувши рукою). Ходімте, хлопці! (Рушають.)
Залужний. Ну, сто!.. Чуєте?
Робітники (зупиняються, перешіптуються). Сто тридцять, та й кінці в воду.
З а л у ж н и й. Не дам. (Рушає до будинку.) Робітники. Так слухайте, прибавте! Залужний. Ні копійки.
Робітник 1. Ну, то бог з вами, хай уже. Давайте завдаток. (Вертаються.)
Сохацький підбіга до Залужного, щось мурка йому.
3 а л у ж н и й. Хм!.. (До робітників.) Так он що, хлопці: Семен Семенович, пан оцей, каже, що в тому городі, де його тітка живе, робітники більшу місцину за шістдесят п'ять полагодили.
Сохацький. А полагодили. Я сам був при тому. Хі-хі!
Олексенко. Був і я. Так там... о, там богобоязливі робітники.
Залу ж н и й. Так що ото беріть, хлопці, сімдесят п'ять.
Робітники (дивляться один на одного, стискують але-чижа). Це вже чортзна-що таке!
Сохацький. Одже, полагодили. Своїми очима бачив!
Робітник 1. Вилізли б вони тобі, як ти бачив!
Сохацький. Ем, ем... Дмитре Ивановичу, чуєте?!
Залужний (до робітника 1-го). Так що це воно ти в самім ділі?..
Робітник 1 (сердито). А ви що?
Залужний. Тшш!.. (Простягає руку до рота йому.)
ЯВА 7 Ті ж і подорожні.
Подорожні — молоді люди, чистенько, по-городському вбрані, ідуть піцюходом собі.
Робітник 1. Люде добрі! (Іде до їх.) Люде добрі! Подорожні. Що таке? (Зупиняються.) Робітник 1. Ось розсудіть: навіщо це похоже — пан оцей...
Робітники (підступають). Пан оцей...
Залужний. Тшш! Що ви? На кого ви?.. Тюрми схотіли? Тюрма он! (До подорожніх.) Дивіться, люде добрі, на їх! Грубіяни отакі. Ні старшого, ні меншого в їх!
Робітник 1. Та ні... Люде добрі, він... (Указує на За-лужного.) Він...
Залужний. Що ти "він"! На кого ти вінкаєш? (До подорожніх.) Оце дивіться, люде добрі. Я протестую. Він обидив мене. На "ти" мене.
Сохацький. Ах ти, боже! На "ти"! Дмитра Ивановича! Залужного! Босявка отака... Ах ти, боже! Як же це світ не западеться?
Олексенко. Забули бога, зовсім забули!
Залужний (до подорожніх). Та скажіть же йому що!
Подорожній 1. Дозвольте. У чім же річ? За віщо суперечка в вас?
Робітник 1. Та пан оцей... хоче, щоб ми пішоход —йому за три копійки полагодили.
Залужний. За три копійки! Брехуни, мошенники! (До подорожніх.) Тут ось у чім діло,— розсудіть, люде добрі,— ось у чім: полагодить тут... трішечки, і я їм...
Робітник 1. Од того жовтого дому по...
Залужний. Мовчать! І я... що б ви сказали? Сімдесят п'ять рублів їм! Га? Чого ще їм треба? Де їм, отаким... узять суму таку?
Олексенко. Це вже їм прямо по-божому, дуже по-божому.
Залужний. Це вже їм прямо ласка моя.
Робітник 1. Ми не собаки. Ласки вашої не треба нам. Нам правди, совісті треба.
Залужний. Що ти? Що ти — проти царя?!
Олексенко. Що ти? Що ти—проти... проти бога?!
Залужний. Ти знаєш, за це тебе на шибеницю в двадцять чотири часа.
Подорожній І.Аза віщо на шибеницю саме, скажіть, будьте ласкаві, добродію?
Залужний. Як за віщо? Не чуєте? Розсуждають он уже як! Це бунт, крамола! Я поліцію, козаків, я... і шкури на їх!.. Вони... за п'ятнадцять, за десять мені!..