Петренко (убік). Еге-еге! Це ти на погром їх!
Залужний. Так я... жаль, кажу... дай, кажу... задля чолювіколюбства. Я такий: у мене для всякого двері одкриті.
Петренко (убік). А я ще й прийшов до його. Прийшов, щоб... як з чоловіком об'ясниться з ним за ті прибутки його. А він, бач, іще що. Ах ти ж погромник! (До Залужного.) А я це хотів щось... Та хай іншим разом. Бувайте здорові!
Залужний. Та й тікаєте вже?.. Хм-хм! Бувайте... які ж ви! Приходьте вечерять.
ЯВА 7 Без Петренка.
Залужний (убік). Ху! Пішов, слава богу. (До всіх.) Цей — за жидами, знаєте.
Робітники. Гм! Який!
Олексенко. У бога не вірує. Ох-хо-хо!
Залужний. Еге. Допивайте, хлопці. (Наливає, дає.)
Каптинська. Не вірує? І то ж є такі! їх би на Сака-лин, невірців отаких 3, на Сакалин, туди їх.
Кучуриха. Або якби маніфест такий, серденько, щоб... хоч ти що тут, а віруй.
Залужний (дочастувавши, ставить пляшку й чарку під ліжко). Так ото таке воно, люде добрі. (Сідає.)
ЯВА 8
Ті ж і прикажчики два: один парубок, другий підліток.
Прикажчики. Здрастуйте. (Вклоняються.)
Олексенко. Здорові, здорові! (До Залужного.) Це, знаєте?., хе-хе!., прикажчики з магазину мого!
Залужний. Ага! Здрастуйте! (Дає руку їм.)
Олексенко. Хе-хе! Я сказав прямо: у магазині побуде панич, а ви як не прийдете туди-то, так я... попро-гоню вас.
Прикажчик 1. Чіво ж би ми?.. Що хазяїн приказують... як же-с! нада сполнять-с. Прикажчик 2. Хі-хі-с!
ЯВА 9 Ті ж і м'ясники.
М'ясники (здорові, пикаті). Здрастуйте! Залужний. А... (Дає руку.) Здрастуйте! Хм-хм! Як поживаєте?
М'ясник 1. Слава богу! Хе-хе! Тільки що вгепали бузівка, аж вони... (Вказує на Сохацького.) Так ми... (Вказує на своїх товаришів.) Там ми розчинили бузівка та сюди.
Залужний. Хм-хм! Дуже радий. Добрий здобуток на м'ясо?
М'ясник 1. На м'ясо? дякувать богу! Успівай тільки гепать.
ЯВА 10 Ті ж і булочники.
Булочники. Здрастуйте!
Залужний. А... як ваше? Багато вже булок продали?
Булочник 1. Тільки що з печі. Хе-хе! Там ми з печі, а я той: е, кажу, ходім же, хлопці. Так ми... так ми й гайда оце. Хе-хе!
ЯВА 11
Ті ж, Антін і якісь пообірвані л ю д и.
Антін. Сюди, сюди, господа кавалерія...(До Залужного.) Оце й вони. Насилу знайшов.
Обірванці. Хе-хе! Спали під лозами в березі.
Залужний. Проходьте, проходьте.
Каптинська (до Лени). І, господи! Аріяки такі... аж чуб угору лізе.
Лена (до Сохацького). На замок позирайте.
Сохацький. Е, е... отуди, отуди!.. (Спроваджує їх під стінку абощо.)
Олексенко. Хе-хе! Назбиралось братії!
Голоси. Так це, кажуть, жиди на нас?
Залужний (виходить на середину). Об'являю собраніє одкритим. От що, люде добрі! Скажіть мені, будьте любезні: чи буть Росії, чи не буть?
Дехто. Як же! Буть! . Залужний. Коли ж буть, то ми, браття, то нам, браття... настав час... спасать. Тепер, як і вам звісно, воздух отроєний крамолою. У людей з'явилась якась ненависть до старших себе. Що ж воно значить, ненависть та? А ось що:
у Росії тепер розплодилось багато погані усякої, інородців усяких, як от жидів. Інородцям цим зависно стало, що Росія така славна, така велична, непобідима держава. І от вони що ж? Надумали... зруйнувать її... Стребить.
Сохацький. І, і... е, завести, завести своє царство, царя свого, а нас, усіх руських, за... закріпостить... е, кахи! і завладіть усім світом... Жиди, жиди це...
Дехто. Ах ти ж! Ах ти ж, чортова жидва!
М'ясник 1. Таке воно й є. Я вже й давно бачу... Бо... ось і бузівка за ними не докупишся вже у мужика.
Каптинська. Так, так, мої рідні. А піди на базар яєчок або курочки до мужика, теж... не докупишся через їх. Ціну, господи, нагонять яку.
Булочник 1. Еге. І вже ось і булки через їх не продаси скоро. Он уже булочну на Чухлянівці відкрива,— пархи погані.
Залужний. Та ще й он що жиди: почали підкупать змінників усяких, як-от: студентів усяких, недоучків усяких, що так тиняються, без діла. Змінники ці беруть гроші великі, у соціалісти йдуть, у демократи та й... оддають жидам отечество. А хахли — змінники, так ці прямо хоч і сьогодні жидам нас... Одділить від матушки Росії хотять нас. Кажуть — автономії нам.
Дехто. От тобі й хрещені! Га?
Каптинська. Бодай же їх і земля свята не прийняла хрещених отаких, охтономій поганих! Га?
Залужний. Та, бачте, в жидів грошей багато, та їхні й у Думу попали. Та тепер... і Дума за ними.
Дехто. За ними? Як за ними?
Залужний. За ними. Міністрів вигонить в одставку.
Сохацький. Отаких лиць!.. Ай-я-я! Що я б... я б умер перед ними отам.
Залужний. Погромщики, каже. Що яке кому діло до їх! Вони од царя настановлені. І землю он, каже... землю, каже, одберіть у людей та... мужикові.
М'ясник 1. Нащо мужикові? Тоді він... забуде, що ти й городський є. Перевищить і тебе вже.
З а л у ж н и й. Та ні. Тут ви допойміть тільки. Тут хитрощі які! Щоб одібрать землю,— цього ніколи в світі не можна зробить. Це проти царя. А хоч би й можна було як, то земля... лихо мужикові. Мужик і не рад буде землі тій. За неї треба буде гроші великі платить. Мужикові аж ніяк земля не потрібна. Ви так і кажіть їм, дурним мужикам. Вони: "Землі, землі!", а вони не понімають нічого. То жидам землі. Жиди лгрді раз плюнуть одберуть її в мужика. Та й сами посудіть, требують волі. А кому та воля? Руським? Якої руським волі? Сами ж знаєте: кріпацтва ж нема. Ну?.. То жидам волі... землі он, щоб... он воно що, браття! Допойміть тільки. Пропала Росія... про-о... пропала! (Хлипа.)
Булочник 1. Так от до чого дожились ми, браття! Га?
Олексенко. Еге. Це воно он що, браття. Це... е... це... усі чують мене?.. Це од диявола все — он що! од анци-христа!
Кучуриха. Од анцихриста, мої рідні, од анцихриста. Я так і знала. Що ж! По празниках роблять, неділі не чтять. Оце воно й є за те нам. Страшний суд скоро.
Олексенко. Треба на стулець... е... ох! (Лізе.)
Лена (до Кучурихи і Каптинської). І он що ще: Дума встановля, щоб... один чоловік мав по сім жінок у себе. Так, як у турків, буде.
Кучуриха. Ах, ти ж... Цариця небесна!
Каптинська. Так це вже й ми... і ми турком будь?
Олексенко. Од анцихриста все це. Бо хіба можна про волю... е, розсуждать? Господь, значить, он як зробив, а ми це вже ось як роби? Га? Або хіба можна чужу землю чіпать? Господь, значить, дав чоловікові, а ми чіпай? Га? Що ж це воно? Це ж... геєна огненна за це, скрежетаніє зубовне за це, за ноги та в смолу за це. Гріх і думать про це. Господь же... господь он що сказав: "Не думайте про земне,— каже,— а шукайте на небі собі",— он що сказав господь. Це жиди все. Це віру православну вони зламать хотять, віру стребить. Он, кажуть, і бога не треба вже. Шабаш он свій людім хрещеним накинуть хотять. Церкви позапечатувать хотять. Он воно що, люде хрещені! Пропала віра, про-о-пала! (Хлипа.)