6 — Мітілена — головне місто на острові Лезбосі, яке ще в добу Римської імперії зберігало не абияке значення й багатство (теперішнє Мітіліні).
7 — Дафніс — "пастуше ім’я", за пізньо-грецькою літературною міфологією, Дафніс, син Гермеса (див. прим. 51) і якоїсь німфи, обожествлений після своєї смерті, патрон сіцілійських пастухів, був засновником давньогрецької пастушої ("буколічної") ідилічної поезії (в якій його доля зчаста править за тематику твору).
8 — Хлоя — в античній міфології давній епітет богині родючої землі Деметри — означає, власне, "молода зелень, зелена поросль, брость"; втім, "пастуший" характер цього імени залишається дещо сумнівним,— можливо, що це лише літературна фікція.
9 — Що його ім’я було їм невідоме — автор визнає цим самим чисто літературний характер образу Ерота, як бога кохання, за своїх часів (див. прим. 4).
10 — Який знав Ерота і на ім’я і на ділі — тут, як і в більшості місць, де автор називає Ерота, доводиться мати на увазі, що в давньогрецькій мові ім’я цього бога є, разом з тим не що інше, як звичайне означення "кохання" чи "любові" (erôs — звідси сучасне "ерос"), і що в античній графіці імена власні нічим не виділяються проти загальних імен; таким чином, чи не кожна згадка про Ерота містить у собі щось подібне до гри слів.
11 — Вакханки — учасниці оргіастичних містерій бога Вакха (див. прим. 13), що вбирались у шкури оленів та ланей.
12 — Зевс — верховне божество давніх греків, бог неба, грому й блискавки, батько більшості інших головних богів та богинь (тотожній з римським Юпітером), був, за давньогрецькою легендою, вигодований козою Амалфеєю на острові Кріті.
13 — Діоніс (або Вакх) — давньогрецький (пізніше і римський) бог вина та зв’язаних з його вжитком оргіастичних містерій; античне мистецтво зображує його здебільшого у вигляді безбородого жоноподібного юнака.
14 — Сатири — напівлюди, напівкозли, що складають, за давньогрецькою міфологією, постійний почет Діоніса (див. прим. 13).
15 — Мірта — міртове дерево, присвячене Афродіті (див. прим. 36), листя якого вживалось в античності, між іншим, для весільних прикрас, отже мало певне символічне (любовне) значення.
16 — Пітіс-сосна — німфа (див. прим. 2), що є уособленням сосни (pithys і значить по-давньогрецькому "сосна").
17 — Тірські пірати — тобто пірати з давнього міста Тіра в Фінікії (на побережжі південної Сірії і північної Палестіни); їх поява тут — суто-літературна умовність і свідомий анахронізм з боку автора, бо фінікійці піратствували в Греції лише в так звану гомерівську епоху (тобто в X — VIII вв. до нової ери), а ніяк не пізніше; автор стилізує тут свій виклад саме під Гомера, у якого (в "Одіссеї") чимало говориться про фінікійських піратів.
18 — Карійці — давні жителі Карії (південно-західного кінця Малоазійського півострова) та суміжних островів, плем’я не грецького походження (отже "варварського", як і фінікійці з Тіра, за умовною античною термінологією), яке, проте, вже рано зазнало грецького впливу, особливо щодо зовнішнього побуту та технічних виробів, в тому числі і щодо корабельного будівництва. Карійці й сами мали в античності лиху славу розбійників і піратів.
19 — Лускуваті панцери, тобто панцери з металічної (чималого розміру) луски, були вживані переважно вже в римську добу замість суцільних металічних панцерів попередніх часів.
20 — Наколінники — звичайно металічні, що захищали переважно передню сторону ноги; дуже архаічна, як на римську добу, зброя, мабуть запозичена автором безпосередньо з гомерівського епосу, де вона часто згадується.
21 — Кронос — за античною міфологією давній володар богів, батько й попередник Зевса (див. прим. 12), пізніше ототожнений римлянами з їх Сатурном і витлумачений як бог часу.
22 — Ехо-луна — німфа, що в античній міфології є уособленням луни, і чиє ім’я (êchô) значить по-давньогрецькому "луна".
23 — Метімнійці — мешканці Метімни — найбільшого після Мітілени (див. прим. 6) міста на острові Лезбосі, на північному його побережжі (теперішня Маліва).
24 — Стадій (менш правильно — стадія) — давньогрецька міра довжини, що становить приблизно 200 метрів.
25 — Дельфін… показував чільному кораблеві дорогу — різні повір’я про дельфінів, ніби вони сприяють мореплавцям, показують їм дорогу, застерігають їх перед бурею і т. ін. — були дуже поширені в античні часи.
26 — Полягали, щоб бенкетувати — в античні часи завжди бенкетували не сидячи, а лежачи на боці.
27 — Сірінга-дудка — німфа, що в античній міфології є усобленням пастушої дудки із сполучених між собою семи очеретяних цівок (по-давньогрецькому "сірінга" — syrinx); цю "сірінгу" не слід змішувати (як це звичайно робиться) із справжньою — далеко складнішою — античною "флейтою". Поданий нижче міф про Сірінгу — досить поширений в пізньоантичній художній літературі (порівн, латинський виклад його в 1 книзі "Метаморфоз" Овідія, вірші 689 — 713).
28 — Сіцілійський козопас — натяк на сіцілійське походження давньогрецької пастушої (точніше, стилізованої під пастушу) "ідилічної" поезії.
29 — Дріади (або Гамадріади) — в античній міфології, німфи (див. прим. 2) окремих дерев, що живуть і вмирають разом з ними.
30 — Щитоносці — тобто піхотинці з відносно важкою зброєю.
31 — Пташиний клей — клей, на який ловили, як і тепер ловлять, птахів.
32 — Скіфія — населена в античні часи давніми скіфами країна на північ від чорного моря (від Дуная до Уральських гір) — правила в античному письменстві за зразок холодних і сніжних країв.
33 — Далекосяглий — тобто той, чия зброя далеко сягає — напівпародійне застосування гомерівського епітета, вживаного у Гомера тільки про богів і богинь.
34 — Ітіс — за давньогрецькою міфологією син фракійсьного царя Терея і афінської царівни Прокни, яка, вкупі з своєю сестрою Філомелою, вбила Ітіса, щоб помститись за зраду його батька; боги, караючи цей злочин, обернули цих двох сестер на ластівку та солов’я, щоб вони своїми співами вічно оплакували долю Ітіса.
35 — Драхма — давньогрецька срібна монета, що дорівнюється приблизно 24,5 коп. сріблом.
36 — Афродіта — давньогрецька богиня кохання й краси, ототожнена римлянами з їх Венерою; мається тут на увазі відомий міф про суд Паріса, що присудив Афродіті, як найвродливішій з богинь, золоте яблуко, за яке сперечались три богині — Афродіта, Гера, дружина Зевса (див. прим. 12) і Афіна, богиня мудрості та ремесел.