— Авжеж, звичайно, — премило відповіла вона.— Адже я теж жартую.
Грегорі і Блаунт засміялися.
— Дивись-но, викрутилась і оком не змигнула, — зауважив згодом Блаунт, і Грегорі змушений був погодитися з ним.
Іншим разом з таким натяком спробував виступити Грегорі. Імоджін підійшла до них, виконавши кілька пасажів на піаніно, за яким вона сиділа, як йому здалося, з кокетливою і гордовитою грацією... на кого тільки розрахованою? Зі свого місця він міг бачити її і почував, що вона це знає.
— Скільки зусиль, і все марно, — ніби між іншим, натякнув він.
— Що таке"? Не зовсім розумію, — і вона запитливо подивилась на нього.
— Не розумієте? — посміхнувся він. — У мене звичка говорити криптограмами. Я завжди так розмовляю. Це всього-на-всього веселий натяк на темні обставини.
Не зважайте. Ви однаково не зрозумієте, раз ви не знаєте того, що знаю я.
— В такому разі, що ж ви знаєте таке, чого я не знаю? — спитала вона.
— Поки що нічого певного. Так, деякі міркування. Не звертайте уваги.
— Далебі, ви дуже чудні обидва — і ви, і містер Блаунт. Ви завждй говорите якісь незрозумілі речі, а потім заявляєте, що вони нічого не означають. А що таке криптограма?
Грегорі, все ще посміюючись з неї, пояснив.
— А знаєте, ви людина особливого типу. Я весь час з великим інтересом спостерігаю вас.
— Серйозно? — Вона трохи підняла брови і широко розкрила очі. — Це цікаво. Ну і як, на вашу думку, до якого типу я належу?
— Ще точно не знаю. Але якщо ви належите саме
до того типу, який я маю на увазі, то ви дуже вправні. В такому разі мені довелося б віддати вам пальму першості. 1
— Далебі, ви мене вражаєте, — серйозно сказала вона. — Ні, справді. Я зовсім не розумію вас. Про що ви кажете? Коли ви щось під цим розумієте, то я хотіла б, щоб ви висловились прямо, а коли ні, краще б зовсім не казали.
Грегорі здивувався. В її голосі прозвучав виклик.
— Прошу вас, не сердьтеся, добре?—сказав він, трохи збентежений. — Я просто жартую та й годі.
Вона підвелася й пішла, а він почав ходити туди й сюди по веранді, виглядаючи Блаунта. Знайшовши його, Грегорі поділився з ним своїми враженнями.
— Що ж, може, ми й помиляємось. Хтозна. Дай їй розійтися. Незабаром що*небудь та проясниться.
А далі Грегорі стало здаватися, що місіс Скелтон і ще дехто непомітно допомагають Імоджін, але чого вони всі добиваються і яка їх мета, йому було не зовсім ясно. Він аж ніяк не був схильний лестити собі і, проте, часом мимоволі думав, що став об'єктом якихось таємних інтриг. Незважаючи на те, що трапилось між ними, Імо-джін, як і раніш, трималася з ним по-дружньому і, як видно, не тільки не уникала його, але намагалася увесь час бути в полі його зору.
До готелю прибув і десь у ньому оселився самозадо-
волений, вифранченйй, верткий, невеликого зросту єврей; він снував туди й сюди і, здавалося, не мав ніякого відношення ні до місіс Скелтон, ні до її друзів. Та якось, гуляючи серед піщаних дюн, що обрамлювали затоку, Грегорі побачив Імоджін і верткого, як мураха, єврея, вони вдвох ішли берегом. Його це так вразило, що з подиву він зупинився. Першою його думкою було'підійти ближче і остаточно переконатися, але вони поволі йшли в його бік; він побачив, що помилки бути не могло, і поспішно пішов геть. Блаунту було негайно розказано цю таємницю, і за обідом, побачивши, як верткий чоловічок ввійшов і вмостився за далеким столиком, він, ніби нічого не трапилось, спитав:
— Здається, приїжджий?
Місіс Скелтон, Імоджін і один з маклерів, що був при цьому, оглянули незнайомого допитливим поглядом, а потім байдуже відвернулися.
— Не маю йі найменшого уявлення, — озвався маклер. — Не зустрічав раніше. Ставлю тисячу доларів, що він по галантерейній лінії.
— Хто б він не був, скидається на те, що він багатий, — просто зауважила Імоджін;
— Він приїхав, здається, в четвер. На мою думку, він нічого особливого собою не являє, — сухо додала місіс Скелтон, і до цієї теми більше не поверталися.
Грегорі так і поривало тут-таки викрити брехню Імо-джін та її друзів, але він вирішив зачекати й уважніше придивитись до дівчини. Все це, безперечно, ставало цікавим. Коли вони пішли на таку брехню, то вже певне, тут щось є. Виходить, усе ж таки, що вона дурисвітка, хоч така ось чарівна. Молода красуня, місіс Скелтон та їхні друзі ще більш заінтригували його.
А далі з'явилося таємниче блакитне гоночне авто, "гончак", як згодом почав називати його Грегорі, величезна, неповоротка і скажено швидка машина, багато і навіть розкішно обладнана, в якої було зовсім особливе звучання мотора. В його стукоті чулася металева нота, і вона далеко лунала в чистому повітрі над прибережними дюнами. Як Грегорі згодом почув від місіс Скелтон, машина належала одному з чотирьох юних щасливчиків, що проводили літній час у сусідньому готелі, за милю на захід від "Тритона". Власник машини, якийсь Касл-мен, син і спадкоємець дуже багатих батьків, був приятелем місіс Скелтон, — у них були якісь спільні справи в місті. Молодики прибули, пояснила вона, слідом за" Імоджін, щоб допомогти розважати її, і вони завжди приїжджають цією машиною. Каслмен і його друзі, вилощені, одягнені за останньою модою, грали в теніс і бридж і були в курсі всіх естрадних, танцювальних та спиртних новинок. Усі вони, в усякому разі троє з них, вельми спритні й меткі, були не від того, щоб позалицятися до Імоджін, але місіс Скелтон незабаром довірчо повідомила Грегорі, що вона не має наміру підтримувати це. Батькам Імоджін це може не сподобатись. Інша річ Грегорі та Блаунт — такі солідні і зразково скромні люди І
З того часу місіс Скелтон почала робити майже щоденні прогулянки то в машині Каслмена, то в своїй власній і брала з собою Грегорі, коли він давав згоду, й Імо-джін. Однак Блаунт з самого початку категорично заявив, що він проти цього.
— Кажу тобі, не залишайся з нею сам на сам чи разом з її приятелями ніде, крім цієї веранди. Вони хочуть піймати тебе в пастку, але переконалися, що це не так просто, от і починають діяти щосили. Та вони незабаром так чи інакше виявлять себе, — це. цілком ясно. Вони хочуть мене здихатися, а ти не допускай цього або знайди кого-небудь замість мене. А то й незчуєшся, як ускочиш. Отак і ловлять людей. Бери мене з собою, або хай вони користуються моєю машиною, а ти захопи кого-небудь ще. Тоді хоча б до якоїсь міри ти будеш господарем становища.