— Слава, слава нашому князеві, Ярославові Володимирковичеві! — кричали раз-у-раз.
Задудніла земля під, копитами коней лицарської дружини, під ногами пішого війська, замаяли білі галицькі прапори з трьома чорними галками, заграли сурми — похід рушив.
Довго ще стояв князь на місці та дивився за військом. Жаль йому було, що не пішов з ними слави добувати. Та дарма, відповідальна праця жде тут...
« Первый Предыдущая Страница 2 из 2