Осколки честі

Страница 26 из 79

Лоис Макмастер Буджолд

— Може вам варто розробити конституцію.

— Слова справжньої бетанки. Ну, може, ми і візьмемося за цю справу, хоча в наших умовах подібний замір неодмінно розпалить громадянську війну. Отож, залишається лише імператорське призначення. Тут все відбувається швидко, але моє падіння може бути настільки ж стрімке і ефектне, як і зліт, якщо я накличу на себе гнів старого або ж якщо він умре. — Він говорив, будував плани, і в його очах променів вогонь прийдешніх боїв. — Моя єдина перевага полягає в тому, що він любить прямоту. Не знаю, коли він встиг захопитися чесністю — довкола нього її так мало.

— Знаєте, мені здається, вам сподобається займатися політикою — принаймні на Барраярі. Можливо тому, що у вас вона неймовірно схожа на те, що в інших місцях називається війною.

— Однак зараз на порядку денному набагато терміновіша політична проблема, яка стосується вашого корабля і деяких інших речей... — Він зам'явся, з кожною секундою все більше втрачаючи самовладання. — Можливо... можливо, просто нерозв'язна. Напевно, я дійсно зарано почав розмову про одруження, тому що ще невідомо, як все закінчиться. Але я не міг допустити, щоб ви продовжували думати, що... хоча, втім, що саме ви думали?

Вона похитала головою. — Не варто казати про це зараз. Я розповім вам як-небудь потім. Думаю, у цьому нема чогось неприємного для вас.

Форкосиган підбадьорено кивнув і продовжив:

— Ваш корабель...

Вона стривожено насупилася. — У вас будуть неприємності через те, що мій корабель зумів вислизнути?

— Саме цьому ми і повинні були запобігти. Той факт, що в той момент я був без свідомості, може послужити пом'якшувальною обставиною. Але проти мене — моя позиція з цього питання, висловлена привселюдно на імператорській раді. Обов'язково виникнуть підозри, що я навмисно дозволив вам вшитися, щоб зірвати авантюру, яку вкрай не схвалюю.

— Чергове зниження звання?

Він розсміявся.

— Я був наймолодшим адміралом в історії нашого флоту — може, все це скінчиться тим, що я ж стану і найстарішим мічманом. Але ні, — продовжив він вже серйозно, — найвірогідніше, військова партія кабінету висуне проти мене обвинувачення в зраді. Поки ця історія не втрясеться... так чи інакше, — він зустрівся з нею очима, — доволі важко буде влаштовувати будь-які особисті справи.

— Зрада на Барраярі карається стратою? — запитала вона, охоплена нападом нездорової цікавості.

— О так. Публічним викриттям і голодною смертю. — Бачачи явний жах Корделії, він здивовано підняв брову. — Якщо вас це втішить, то високошляхетним зрадникам завжди перед самою екзекуцією тайкома передають який-небудь засіб для витонченого самогубства. Це рятує від зайвого громадського співчуття. Хоча я, мабуть, не стану надавати їм таке задоволення. Нехай все буде привселюдно, брудно, нудно і неймовірно ганебно.

Вигляд у нього був просто-таки приречений.

— Якби ви могли, то зірвали би вторгнення?

Він похитав головою, очі його затуманилися.

— Ні. Я зобов'язаний підкорятися наказам. Саме це й означає перший склад мого імені. Поки це питання ще обговорюється, я буду обстоювати свою точку зору. Але якщо імператор віддасть наказ, я підкорюся йому беззаперечно. В протилежному випадку знову настане загальний хаос — а цього ми уже вдосталь насьорбалися, вистачить.

— Чим це вторгнення відрізняється від інших? Адже ви, напевно, схвалювали комаррську кампанію, якщо вже вам доручили нею керувати.

— Комарр був унікальною можливістю, практично хрестоматійною задачею. Коли я розробляв стратегію завоювання, я спробував максимально використати всі наявні переваги. — Він взявся перераховувати, загинаючи міцні пальці. — Нечисленне населення, цілком зосереджене в містах з керованим кліматом. Партизанам нікуди відступити для перегрупування. Ніяких союзників — ми були не єдиними, чию торгівлю душило їхнє непомірне мито. Все, що мені потрібно було зробити, то це пустити чутку, що ми збираємося знизити їх двадцятип'ятивідсотковий податок на все, що провозилося через їх нуль-переходи, до п'ятнадцяти відсотків, і всі їх сусіди, які могли б надати їм підтримку, виявилися на нашому боці. Ніякої важкої промисловості. Вони розжиріли і зледащіли на незароблених грошах — не захотіли навіть самі захищати свою планету, поки їхні жалюгідні найманці не забралися геть, зрозумівши, з ким мають справу. Якби мені надали свободу дій і трохи більше часу, я зміг би захопити Комарр без єдиного пострілу. Це могло б стати ідеальною війною, якби Рада Міністрів не була настільки нетерпляча. — Ця розмова розбудила в ньому неприємні спогади про минуле, і він насупився. — А цей, нинішній план... ну, я думаю, ви все зрозумієте, якщо я скажу, що мова йде про Ескобар.

Приголомшена Корделія різко випрямилася.

— Ви знайшли тунель звідси до Ескобару? — Тоді не дивно, що барраярці не стали повідомляти про відкриття цієї планети. З усіх варіантів, які спали їй на думку, цей був найнеймовірніший. Ескобар був одним з найбільших планетарних центрів в мережі просторово-часових тунелів, які зв'язували розсіяне по всесвіту людство. Велика, багата планета з помірним кліматом, освоєна людством сотні років тому, була одним з найбільш шанованих сусідів самої Колонії Бета. — Та вони просто збожеволіли, ці ваші правителі!

— Знаєте, я сказав їм майже те ж саме. Тоді Міністр Заходу почав волати, і граф Фортала пригрозив... ну, загалом, вчинити дуже грубо стосовно нього. Фортала вміє знущатися з опонента, навіть не вдаючись до нецензурних виразів — деяким це вдається.

— Колонія Бета обов'язково буде втягнена в цей конфлікт. Половина нашої міжзоряної торгівлі йде через Ескобар. І через Тау Кита V. І через Єднання Джексона.

— Це по найскромніших підрахунках, — погоджуючись кивнув Форкосиган. — Задум полягав у тому, щоб швидко завершити операцію і поставити потенційних союзників перед здійсненим фактом. З досвіду знаючи, що трапилося з моїм "ідеальним" планом по Комарру, я сказав їм, що цей їх план — просто марення сивої кобили або щось подібне. — Він похитав головою. — Шкода, що я тоді розлютився. Сидів би зараз в Раді і продовжував сперечатися з ними. А замість цього, наскільки мені відомо, флот вже зараз готується до вильоту. Що далі зайдуть приготування, то складніше їх буде зупинити. — Він зітхнув.