– Звісно, – згодився Дронго, – ви сядьте і дивіться, а я постараюся відновити картину події. У мене є на цей рахунок деякі підозри.
– Як хочете, – збайдужіло-втомленим голосом згодився комісар, – мені вже нічого не допоможе. А може, ми дійсно знайдемо цього страхітливого вбивцю? Моя репутація остаточно знищена. Три вбивства поспіль. Це надто багато. Курорт можна закривати. Сюди більше ніхто і ніколи не приїде.
– Сідайте, комісаре, – бачачи його стан, показав Дронго на диван, – і потерпіть усього одну годину. Якщо хочете, я вам чого-небудь наллю.
– Тільки не отруєного віскі, – пробурчав комісар.
– Пляшка не отруєна, – заперечив Дронго, – я теж пив цей віскі і, як бачите, досі живий. Скажіть тільки вашим людям, щоб нам не заважали. А ще ліпше, якщо ми перейдемо на мою віллу. Вона така ж, як ця, і там нас ніщо не буде відволікати. Поки ваші помічники будуть оглядати тіло, поки приїдуть криміналісти, у нас буде час.
– Ходімо, – махнув рукою комісар, – я вже на все згоден.
Він дістав сигарету і вийшов, не дивлячись на мертве тіло.
Дронго повернувся до Інни і Юлії.
– Ходімо на мою віллу. Тут нам не слід залишатися.
Юлине обличчя вже було попілчато-сірого кольору. У неї ледве ворушилися губи. Інна стояла нерухомо, і тільки голос Дронго вивів її із заціпеніння. Олег Молчанов повернувся і поглянув на Дронго.
– Але чому? Чому? – запитав він. На очах у нього були сльози.
– Ходімо, Олег, – сказав Дронго. – Ми зобов'язані з'ясувати, чому це сталося.
Він пройшов до спальні, де Рауф заспокоював Свєту.
– Ходімо з нами, – запросив Дронго.
– Я нікуди не піду! – закричала Свєта. – Нікуди не піду!
– Заспокойся, – спробував стримати її Рауф.
– Я нікуди не піду, я не хочу нікуди йти! Нас все одно всіх уб'ють! Всіх нас уб'ють!
– Давайте, все-таки підемо звідси, – знову запросив Дронго, першим виходячи з кімнати.
Через двадцять хвилин усі зібралися на віллі Дронго. Комісар сидів на дивані, дивлячись на усіх п'ятьох з погано прихованою ненавистю. Його помічник опустився на стілець поряд з дверима, наче остерігався, що хтось може втекти.
– Я розумію, що вам важко, – промовив Дронго, – розумію, що третє вбивство поспіль подіяло на усіх таким образом. Але давайте зберемося, якось заспокоїмося, і спробуємо, нарешті, зрозуміти, що відбувається.
Усі мовчки дивилися на нього.
– Почнемо з тієї миті, коли я зайшов, – запропонував Дронго. – Хай кожний з вас стане там, де він стояв. Олег, ви, по-моєму, стояли он там. А ви, Інна, сиділи на дивані. Сядьте поруч з комісаром, не хвилюйтесь.
– Ви сказали... – запитав раптом Рауф, – три убивства? Це означає, що Юрко все-таки помер?
– Це нічого не означає, – швидко відповів Дронго, вирішивши не нагнітати ситуацію. – Я мав на увазі, що вбивця, який зробив замах на життя Юрія Кошелева, вважав, що вбив і його.
Рауф кивнув і більше не ставив запитань.
– Хто розливав віскі? – запитав Дронго.
– Кіра сама, – упевнено відповіла Інна. – Я сиділа поряд зі столиком і, навіть, трохи відсунулась, щоб вона могла розлити віскі по усіх склянках.
– Хто-небудь підходив до склянок? – запитав Дронго.
– Ні, – відповіла Інна, – кожен взяв свою склянку, і ми випили. Все було нормально.
– Потім ми побачили салют, – згадав Олег, і всі вийшли на балкон.
– Вірно, – кивнула Інна, – ми всі вийшли на балкон. Але першою повернулася Кіра. Я саме в цей момент розмовляла з вами, – показала вона на Дронго, – а потім відійшла від вас і пройшла до вітальні. Навіть, трохи штовхнула вас, коли спіткнулася на порозі.
– Цього я не помітив, – посміхнувся Дронго і повернувся до столу. – Виходить, що першою до столику знову підійшла Кіра. І вона ж останньою вийшла на балкон. Я це чітко пам'ятаю. Передостанньою була Юлія, а останньою – Кіра.
– Виходить, що вона сама собі поклала отруту, – недовірливо сказав Молчанов. – але це ж маячня.
– Стривайте, – перебив його Дронго. – Інна, що було потім? Ви мене штовхнули і підійшли до столу. Далі?
– Я сіла на диван і поправила застібку на взутті. Потім підсунула до себе столик.
– Правда, – підхопила Юлія, – я саме їй допомогла.
– Покажіть, як ви це зробили, – зненацька попросив Дронго.
Юля підійшла до столика і трохи припідняла його. Він був досить важкий, і вона не посунула, а саме переставила його ближче до Інни, ледь повернувши при цьому.
– Ось так, – сказала вона, поглянувши на Дронго.
– А ви досить сильна, – кивнув він.
– Я раніше займалася спортом. Спортивною гімнастикою. Але розтягла собі м'яз ноги, – пояснила Юля.
– У Кіри були особисті речі? – звернувся Дронго до Олега.
– Звичайно, – відповів той, – у неї були дві валізи.
– Попросіть вашого помічника принести обидві валізи загиблої сюди, – звернувся Дронго до комісара.
Той кивнув, дозволяючи помічнику вийти. Фікрет Явуз бачив, як розпоряджається Дронго, як розставляє людей, як намагається докопатися до істини. І приречено думав, що це останній шанс.
Помічник вийшов за двері, а Дронго пройшов до столу і всівся на стілець.
– Здається, все зрозуміло, – втомлено сказав він турецькою.
– Що вам зрозуміло? – запитав комісар.
– Зачекаємо чемодани, – попросив Дронго.
Через кілька хвилин помічник приніс валізи загиблої.
– Ви дозволите їх оглянути? – запитав Дронго у Олега Молчанова.
– Якщо це вам допоможе, – роздратовано відповів той.
– Огляньте її валізи, – попросив Дронго помічника комісара.
– Що мені слід шукати? – запитав помічник.
– Гроші. Дві пачки грошей, – уточнив Дронго.
Затяжну мовчанку, поки помічник відносив валізи до спальні і там їх обшукував, перервав Рауф.
– Які гроші ви шукаєте?
– Англійські, – пояснив Дронго, – дві пачки по десять тисяч фунтів стерлінгів.
Знову запала мовчанка. Помічник повернувся через десять хвилин.
– Там немає грошей, – об'явив він.
Комісар подумав, що він все-таки даремно довірився цьому балаболу. Може, якби він сам проводив розслідування, без допомоги цього типа, все скінчилося б на краще. Може, дійсно треба було викликати турецького перекладача? Чи цей чоловік просто водить його за ніс? А може... комісар здригнувся від страху, може... може, цей чоловік сам являється пособником невловимого вбивці, і тепер вони удвох просто дурять усіх сидівших у цій кімнаті? Фікрет Явуз вже хотів втрутитися і відкрив було рот, аби сказати що-небудь різке, як раптом побачив обличчя свого перекладача. Дронго, схоже, потішило повідомлення помічника комісара.