— Овва, та це ж Джеллі Джем! — зрадів Солом'яник, упізнавши в дівчині давню знайому.
— То наша тлумачка! — пояснив страхопуд Джек, і тут його усмішка була доречною.
І Джеллі мусила розповісти про викрутаси старої Момбі й попросила, щоб Глінда не дала її скривдити, і Глінда пообіцяла заступитися за дівчину. Та цього разу вона розсердилася не на жарт і наказала переказати Жинжур, що її обман викрито і та має видати їй справжню бабу Момбі, а то буде їй лихо.
Іншого Жинжур і не чекала, бо коли стара відьма знову стала сама собою, було ясно: оману викрито.
Але підступна відьма вже задумала новий підступ і намовила Жинжур собі за спільницю. За її намовлянням самозвана Королева відповіла Гліндиній посланниці так:
— Скажи своїй правительці, що я ніде не можу знайти бабу Момбі. Якщо вона захоче сама пошукати її у Смарагдовому місті, я не матиму нічого проти. Вона може взяти з собою своїх друзів. Але Чаклунка має дати слово: якщо вона не знайде стару Момбі до заходу сонця, вона має покинути наше місто по-доброму й більше нас не турбувати.
Добра Чаклунка охоче пристала на цю пропозицію, бо була переконана, що стара відьма переховується десь у місті. Тоді Полководиця Жинжур наказала розчинити браму, і Глінда зайшла до міста, а за нею ішли Солом'яник, Бляшаний Лісоруб, страхопуд Джек верхи на Дров'яній Козлі та Стократно Збільшений і Вельми Освічений Брошковий Жук, весь сповнений почуття власної гідності. Чіп ішов обіч Доброї Чаклунки, котрій він дуже припав до душі.
Годі й казати, що баба Момбі страх як хотіла уникнути полону, тож коли Глінда та її союзники ступили на вулиці міста, вона обернулась у червону троянду на кущі в палацовому саду.
То було дуже хитре перетворення, тож Глінда та її друзі, нічого не підозрюючи, витратили декілька годин на марні пошуки старої.
Коли звечоріло, Добра Чаклунка зрозуміла, що стара відьма знову її обдурила, і наказала припинити пошуки й повертатися до своїх наметів.
Солом'яник із друзями саме обшукували сад біля палацу й дуже неохоче послухалися Гліндиного наказу. Коли вони вже покидали королівський сад, Бляшаний Лісоруб, великий любитель квітів, побачив на трояндовому кущі велику пишну квітку. Він зірвав її і почепив у бляшану петличку на бляшаних грудях.
Коли він зривав троянду, квітка ледь чутно застогнала, та Лісоруб не звернув на це уваги. Отак бабега Момбі покинула Смарагдове місто й опинилася в Гліндиному таборі, хоч наші друзі й не здогадувалися, що знайшли того, кого так довго шукали.
22 розділ
Перетворення баби Момбі
Опинившись у ворожих руках, баба Момбі спочатку перелякалася.
Та вона притьмом зметикувала, що в Лісорубовій петлиці вона почуватиметься анітрохи не тривожніше, ніж на кущі в королівському саду. Ніхто ж не знав, що червона троянда — це і є стара Момбі, а крім того, коли вона покинула місто, можливостей втекти від Чаклунки стало більше.
"Головне — нікуди не поспішати, — думала собі Момбі. — Трохи зачекаю, помилуюся приниженням Глінди, коли вона дізнається, що я перехитрувала її". І троянда всю ніч спокійнісінько простирчала на Лісорубових грудях, а вранці, коли Глінда зібрала всіх друзів на нараду, Бляшаний Лісоруб із чудесною трояндою в петлиці прийшов до білого шовкового намету.
— Із невідомих причин, — почала Глінда, — нам не вдалося відшукати цю пройдисвітку стару Момбі, і боюся, наш похід закінчиться нічим. Дуже прикро, що так сталося, бо без нашої допомоги маленьку Озму не буде врятовано й ніхто не коронує її як законну правительку Смарагдового міста.
— Не можна так просто взяти і здатися, — промовив страхопуд. — Невже більше нічого не можна зробити?
— Ще дещо ми таки зробимо, — усміхнулася Глінда. — Одного я не можу зрозуміти: як стара карга, що знає значно менше, ніж я, так просто обвела мене навколо пальця.
— Поки ми тут, може, варто би завоювати Смарагдове місто для Принцеси Озми, а вже тоді відшукати її й повернути на престол, — сказав Солом'яник. — А поки її шукатимуть, я радо правитиму містом, бо знаюся на цьому значно краще за самозванку Жинжур.
— Я обіцяла Жинжур, що не нападатиму на неї, — похитала головою Глінда.
— Тоді як ви дивитеся на те, якщо я запрошу всіх вас до свого Королівства, чи то пак, Імперії, — запропонував Бляшаний Лісоруб і широко повів рукою, немов запрошував усіх до свого царства. — Я з невимовною насолодою прийму вас у своєму замку, місця в ньому вистачить на всіх. А якщо комусь захочеться зробити собі нікельоване покриття, мій камердинер виконає цю послугу цілком безкоштовно.
Поки Лісоруб це говорив, Глінда помітила троянду в петлиці, і їй здалося, що великі червоні пелюстки ледь-ледь тремтять. Вона відразу запідозрила, що тут щось нечисто, і Глінда притьмом збагнула, що це Момбі обернулася в квітку. Тієї ж миті стара відьма зметикувала, що її викрито, і кинулась утікати. Вона добре зналася на всіляких перетвореннях, тож негайно перекинулася Тінню та метнулася по наметовій стіні до рятівного виходу.
Може, баба Момбі й не поступалася Добрій Чаклунці, коли йшлося про хитрощі, та як доходило до чаклунської майстерності, ні про яку рівність не могло бути й мови. Глінда спритно кинулася до виходу й легким помахом руки запнула його так щільно, що стара Момбі не знайшла навіть маленької шпаринки, крізь яку можна було би вислизнути з намету. Друзів страшенно здивували дії Чаклунки, адже ніхто з них не бачив Тіні.
— Стійте тихо і не рухайтесь! — крикнула Глінда. — Стара відьма зараз тут, в оцьому наметі, і я хочу її упіймати.
Ці слова так налякали стару Момбі, що вона хутенько перетворилася з Тіні на Чорну Мурашку і кинулася бігти по землі, шукаючи шпарину чи тріщину, де могло б заховатися крихітне тільце комашки.
На превелике щастя, земля в тому місці, де стояв намет Чаклунки, була втоптана й тверда як камінь, бо стояв він просто на дорозі перед міською брамою. І поки мурашка копошилась, шукаючи сховку, Глінда помітила комаху й кинулася її ловити. Та коли рука її вже ладна була опуститися, щоб накрити Мурашку, стара відьма, зовсім збожеволівши від страху, перекинулась востаннє і обернулася велетенським Грифоном. Грифон кинувся наосліп просто крізь наметову стіну, пошматував шовковий тент і вихором помчав геть.