Г о с т р о х в о с т и й. Який у вас великий розум. Євфросино Сидоровно! Я тільки стою та дивуюсь, витріщивши очі. Отак і мені здається, як вам. Чи не можна б було нам повінчатись хоч би і сієї неділі, щоб Скавичиха і не прочула про те?
С и д і р С в и р и д о в и ч. Трохи буде швидко. Та треба ж і дочці сукню білу пошити.
Є в д о к і я К о р н і ї в н а. Вже готова й сукня, й білі черевики купила я сама. Тільки взяти в лавці білі трясучки на голову та дещо до сукні попришпилювати, та хоч і завтра до вінця.
Г о с т р о х в о с т и й. Ото й добре! То й повінчаємось у неділю.
В с і. Хоч і в неділю. Нічого нам одкладати.
Завіса падає
ДІЯ П'ЯТА
Двір Рябка; на дворі стоїть хата з ґанком; направо — баркан з брамою і хвірткою, наліво, під гору — сад, обгороджений тином.
Далеко видно гори, на горах — Андріївська церква, Десятинна, Софійський собор.
Сонце на заході.
ВИХІД 1
Х и м к а с а м а.
Х и м к а (замітає двір мітлою). Другим людям неділя, а тобі нема ні празника, ні неділі в сих хазяїнів. Вони весілля справляють, а ти мети двір у неділю, ще й піском посипай, ще й зеленою травою потруси, бо бач велика пані поїде вінчатись. Знаємо, з яких ви панів. І я була б такою самою панею, якби був живий мій чоловік.
ВИХІД 2
Х и м к а й С и д і р С в и р и д о в и ч.
С и д і р С в и р и д о в и ч. Химко? Піймай собаку та прив'яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не обірвала якій-небудь панні весільної сукні. (Входить у хату.)
Х и м к а. Хіба в мене собачі ноги, щоб я за собаками бігала?
ВИХІД З
Н а с т я, О л ь г а й В а р в а р а.
Н а с т я входить в хвіртку і йде до ґанку.
За нею входять О л ь г а й В а р в а р а, убрані по-весільному.
О л ь г а і В а р в а р а (до Насті). Добривечір тобі! Потривай лиш! Як ми разом з'їхались, неначе змовились.
Н а с т я (стає серед двора). Доброго здоров'ячка, мої дорогі. (Цілується з обома.)
О л ь г а (до Насті). Як же ти гарно убралась! Зовсім, як до вінця. Яка гарна матерія! (Лапає.) А по чому аршин?
Н а с т я. Трошки дорога матерія: по два карбованці платила.
В а р в а р а (тихо). Отже й збрехала; я вже знаю, що платила по півтора карбованці.
О л ь г а (до Насті). Для твоєї сукні коли б не одкинувся Гострохвостий од своєї Євфросини.
В а р в а р а. Я б на його місці одкинулась од неї й без того.
Н а с т я. Вже й бере! І де в його ті очі були? Хіба ж у нас нема кращих паннів. Сам як чорнобривець, а бере сову.
В а р в а р а. Вже й бере! Ніс, як карлючка! (Сміється.)
О л ь г а. Очі, як цибуля. (Сміється.)
Н а с т я. Одначе чого ж ми тут стоїмо? Ходімо в хату.
В с і т р и. Ходімо! Ходімо! (Йдуть у хату.)
ВИХІД 4
В хвіртку входять два м и т р о п о л и ч і б а с и в сіртуках.
1-й б а с. Та цей дом мені по знаку. Я тут був з Кирилом та Тарасом.
2-й б а с. Чи добре ж приймали?
1-й б а с. О, ще й як добре! Хазяїн і хазяйка дуже люблять пісні і трохи нас на руках не носили. Та тут ми гуртом уклали в копи мало не дві відрі горілки. Он де Гострохвостий надибав собі дівчину! Ой братику, та тут нас жде велика випивка. Спасибі Гострохвостому, що попросив нас на весілля. За те ж я йому так одкатаю апостола, що церква буде дрижати!
2-й б а с. Піддам і я басом жару. Ну вип'ємо ж цього вечора!
1-й б а с. О, що вип'ємо, то вип'ємо! От буде лахва!
ВИХІД 5
Т і с а м і і Г о с т р о х в о с т и й з двома ш а ф е р а м и.
Г о с т р о х в о с т и й. (до басів). Здрастуйте! Як живете, як двигаєтесь!
Б а с и. Вашими молитвами помаленьку живемо! Цей двір нам трошки по знаку. Добрі люди живуть в цім дворі і, здається, не вбогі.
Г о с т р о х в о с т и й. О, не вбогі.
Ш а ф е р и. Авжеж не вбогі. Рябкова лавка швидко перейде на першу улицю на Подолі.
Б а с и (до Гострохвостого). Наберете в кишені всякого добра?
Г о с т р о х в о с т и й. (гордо). Авжеж наберемо: не в дурнів удались.
В с і. От щасливий чоловік. Багатому чорт дітей колише.
В с і йдуть до хати.
Г о с т р о х в о с т и й зостається й виглядає в хвіртку.
Г о с т р о х в о с т и й. Ой боже мій! Аж трушусь. А що, як почує та й прибіжить скажена Скавичиха! Ой-ой-ой! Душа моя тривожиться. (Зітхає і йде в санок. Йому назустріч виходить Сидір Свиридович, обнімає його й цілується.)
ВИХІД 6
Г о с т р о х в о с т и й, С и д і р С в и р и д о в и ч, ш а ф е р и й д в а б а с и.
С и д і р С в и р и д о в и ч. От тепер ви вже наш. Вже нас ніхто не розлучить. Будьте ж щасливі в новій жизні. Вас жде Євфросина. Прошу до хати. Поблагословимо вас, та, про мене, й до вінця. Здрастуйте. (Здоровкається з паничами. Всі входять у хату. Сидір Свиридович з сіней.) Химко! Йди, голубко, одчиняй ворота, та широко-широко.
Х и м к а виходить, одчиняє ворота.
В ворота заглядають п о г о н и ч і й м і щ а н к и.
Х и м к а вертається в хату.
З хати на ґанок виходять ш а ф е р и з образами й свічками, сходять по східцях і стають по обидва боки ґанку; за ними виходить о д и н б а с і несе хліб-сіль, за басом виходить д р у г и й б а с.
Г о с т р о х в о с т и й і Є в ф р о с и н а , С и д і р С в и р и д о в и ч, Є в д о к і я К о р н і ї в н а, убрана в чудний старомодний чепчик, д р у ж к и, к і л ь к а м і щ а н о к і Х и м к а.
Є в д о к і я К о р н і ї в н а і м і щ а н к и плачуть і втирають очі хусточками.
ВИХІД 7
Г о с т р о х в о с т и й, Є в ф р о с и н а , С и д і р С в и р и д о в и ч, Є в д о к і я К о р н і ї в н а,
ш а ф е р и, д р у ж к и, м и т р о п о л и ч і б а с и, м і щ а н к и й Х и м к а.
Г о с т р о х в о с т и й. (до одного баса). Гукніть, будьте ласкаві, щоб звощики під'їхали під самі ворота.
1-й б а с (вибігає за ворота й гукає). Гей, звощики! Сідайте на козла та подавайте коні, бо вже молоді йдуть. (Вертається.)
Є в д о к і я К о р н і ї в н а (плачучи). Ніхто не знає, одна мати знає, як тяжко видавати заміж одним одну дочку. Була, жила в хаті, а завтра хто його зна де й ділась. Ні до кого буде й слова промовити. Так, неначе й не було в мене дочки.
С и д і р С в и р и д о в и ч. Не плач, стара! Не тепер, то в четвер, а все-таки дівчат не мине те лихо. Треба ж колись оддати дочку.
Г о с т р о х в о с т и й. (тихо). Нема Скавичихи на весіллі. Слава ж тобі, господи! Збувся я клопоту.