Ленкі, що дивився на Бака зі свого місця за стійкою, глянув услід Халсі, який йшов геть.
— Неприємності? — запитав він.
Бак втомлено відвернувся.
— Я знав цього чоловіка двадцять років. Будь-коли я не вважав його своїм другом. Але і не думав, що він мій ворог.
— Іноді таке трапляється, — сказав Ленкі.
Бак труснув головою.
— Хочу покуштувати марсіанського віскі. Ще його не пробував.
За два тижні Бак остаточно затвердився в ресторанчику Ленкі. Зал був повнісіньким з того моменту, як він ставав до роботи, і доти, поки він не ішов ранком. Коли він грав один, він забував про комерси і виконував все що хотів. Якось він навіть зіграв відвідувачам кілька п'єс Баха і був нагороджений щедрими аплодисментами — хоча їм і було далеко до шаленого ентузіазму, який звичайно супроводжував його імпровізації.
Сидячи за стійкою, поїдаючи свою вечерю і спостерігаючи за відвідувачами, Бак невиразно почував себе щасливим. Вперше за багато років у нього було багато грошей. І робота йому подобалася.
Він почав думати про те, як би зовсім позбутися від комерсів.
Коли Бак відставив тацю вбік, він побачив, як швейцар Біорф виступив вперед, щоб привітати чергову пару відвідувачів, але раптово спіткнувся і позадкував, остовпівши від здивування. І не дивно: вечірні туалети в шиночку Ленкі!
Пара пройшла в зал, мружачись в тьмяному світлі задимленого залу, але з цікавістю озираючись навкруги. Чоловік був бронзовий від засмаги і красивий, але всі не звернули на нього уваги. Разюча краса жінки метеором блиснула в цій брудній обставі. Вона рухалася в ореолі блискаючого зачарування. Її пахощі заглушили сморід тютюну і віскі. Її волосся відливало золотом; мерехтлива, спадаюча сукня спокусливо облягала її розкішну фігуру.
Бак вдивився і раптом впізнав її. Меріголд, або "Ранок з Меріголд". Та, якій поклонялися мільйони слухачів її програм у всій Сонячній системі. Як говорили, коханка Джемса Дентона, короля відеоскопу. Меріголд Меннінг.
Вона підняла руку до губ, вдаючи злякану, і чисті звуки її дражливого сміху розсипалися серед зачарованих пілотів.
— Що за дивне місце! — сказала вона. — Чи чули ви коли-небудь про щось подібне?
— Я хочу марсіанського віскі, чорт забери, — пробурмотів чоловік.
— Як нісенітно, що в портовому барі вже будь-чого нема. Та ще й стільки кораблів прилітає з Марса. Ви впевнені, що ми встигнемо повернутися вчасно? Адже Джиммі буде розлютований, якщо нас не буде, коли приземлиться його корабель.
Ленкі торкнув Бака за руку.
— Вже сьома година, — сказав він, не спускаючи очей з Меріголд Меннінг. Вони квапляться.
Бак кивнув і вийшов до мультикорду. Побачивши його, відвідувачі вибухнули лементами. Сідаючи, Бак побачив, що Меріголд Меннінг і її супутник дивляться на нього роззявивши роти. Раптовий вибух захвату здивував їх, і вони відвернулися від тупотячих і волаючих відвідувачів, щоб подивитися на цю дивну людину, яка викликала такий нестримний захват.
Крізь шум різко пролунав вигук міс Меннінг:
— Якого диявола!
Бак знизав плечима і почав грати. Коли міс Меннінг нарешті пішла, обмінявшись кількома словами з Ленкі, її супутник так і не отримав свого марсіанського віскі.
На наступний вечір Ленкі зустрів Бака двома повними пригорщами телеграм.
— От це так! Бачив сьогодні ранком передачу цієї дамочки Меріголд?
— Так я наче не дивився відеоскоп вже з тих пір, як почав тут працювати.
— Якщо тебе це цікавить, знай, що ти був — як вона це назвала? сенсацією Меріголд у сьогоднішній передачі. Ерлін Бак, знаменитий музикороб, тепер грає на мультикорді в цікавому маленькому ресторанчику Ленкі. Якщо хочете послухати гідну подиву музику, їдьте в нью-джерсійський космопорт і послухайте Бака. Не втратьте можливості отримати це задоволення. Це варте цілого життя, — Ленкі вилаявся і помахав телеграмами. — Вона назвала нас цікавими. Тепер я отримав десять тисяч попередніх замовлень на столики, у тому числі з Будапешта і Шанхая. А в нас п'ятсот місць, враховуючи стоячі. Чорт би забрав цю бабу! У нас і без неї справа йшла так, що тільки встигай повертатися.
— Вам треба більше приміщення, — сказав Бак.
— Так, між нами кажучи, я вже пригледів великий склад. Він дозволить розмістити щонайменше тисячу чоловік. Ми його впорядкуємо. Я укладу з тобою контракт, будеш відповідати за музику.
Бак похитав головою.
— А що, якщо відкрити великий заклад у місті? Це привабить людей, у яких більше грошей. Ви будете господарювати, а я забезпечу відвідувачів.
Ленкі з урочистим виглядом погладив свій сплющений ніс.
— Як будемо ділитися?
— Навпіл, — сказав Бак.
— Ні, — сказав Ленкі задумливо. — Я граю чесно, Бак, але навпіл у такій справі буде несправедливо. Адже я вкладаю весь капітал. Я дам тобі третину, і ти будеш займатися музикою.
Вони оформили контракт у адвоката. У адвоката Бака. На цьому наполіг Ленкі.
У сумовитому півмороку раннього ранку сонний Бак їхав на переповненому тротуарі додому. Була година пік, люди стояли впритул один до одного і сердито гарчали, коли сусіди ставали їм на ноги. Здавалося, що юрба більша ніж звичайно. Бак відбивався від поштовхів і ударів ліктями, занурений у свої думки.
Настав час знайти собі житло краще. Його цілком влаштовувала їхня убога квартира, коли він не міг дозволити собі кращу, але Вел вже не один рік скаржилася. А тепер, коли вони могли переїхати і зняти гарну квартиру або навіть купити маленький будинок у Пенсільванії, Вел відмовилася. Каже: не хочеться розлучатися з друзями.
Бак роздумував про жіночу непослідовність і раптом зміркував, що наближається до будинку. Він почав проштовхуватися до повільнішої смуги тротуару. Натискаючи щосили, намагаючись протиснутися між пасажирами, він запрацював ліктями — спочатку обережно, потім зі злістю. Юрба довкола нього не піддавалася.
— Прошу пробачення, — сказав Бак, роблячи ще одну спробу. — Мені тут сходити.
Цього разу пара мускулистих рук перепинила йому дорогу.
— Не сьогодні, Бак. Тебе чекають у Манхеттені.
Бак кинув погляд на обличчя, які зімкнулися навколо його. Непривітні, похмурі, з негарними усмішками обличчя. Бак раптово кинувся убік, пручаючись щосили, — але його грубо потягли назад.