Коли Озма розріже пиріг, мавпочки вискочать на стіл і почнуть показувати свої фокуси. А наступного дня я принесу їх назад у ліс і зроблю такими ж, які вони і зараз, і їм буде що розповісти своїм друзям. Що ви на це скажете, Рангу?
— Я вже сказала своє ні, — відповіла сіра мавпа. — Я не хочу, щоб моїх мавп робили маленькими і примушували виступати з фокусами перед людьми.
— Ну що ж, — спокійно відповів Мудрець, — тоді мені тут нічого робити. Ходімо, Дороті, — гукнув він до маленької дівчинки, — нам треба поспішати.
— Ви не хочете порятувати отих шість мавп, обернених на велетнів-солдатів? — з тривогою запитала Рангу.
— А чому я мушу їх рятувати? — відповів Мудрець. — Якщо ви відмовляєтесь зробити мені послугу, то не чекайте послуги й від мене.
— Зачекайте хвилину, — сказала сіра мавпа. — Я передумала. Якщо ви навчите моїх дванадцять мавп чомусь хорошому, а потім цілими й здоровими повернете їх у ліс, я дозволяю вам узяти їх.
— Дуже вдячний, — бадьоро відповів Мудрець. — Ходімте ж негайно і порятуємо тих велетнів-солдатів.
Вся компанія гуртом залишила галяву і поспішила до того місця, де серед дерев стояли велетні. Сотні мавп — мартишок, павіанів, орангутангів — зібралися навколо, і їх сердиті розмови чути було за багато миль. Але сіра мавпа швидко припинила галас, і Мудрець одразу приступив до діла. Одного за одним він знищив усіх велетнів, і шестеро звичайнісіньких мавп, таких, якими вони були завжди, радісно кинулися в обійми своїх друзів.
Дії Мудреця дуже сподобались великій армії мавп, і коли сіра мавпа Рангу сказала, що Мудрець хоче позичити дюжину мавп, щоб узяти їх тижнів на два у Смарагдове Місто, і попросила добровольців вийти наперед, то майже сотня мавп погодилась на це, такою великою була довіра до цього маленького чоловічка, що врятував їхніх товаришів.
Мудрець вибрав з них дюжину, які здавалися йому найкмітливішими і з доброю вдачею, а потім розкрив свій Чорний Саквояж і витяг з нього дивовижну таріль, срібну зі споду і золоту всередині. На цю таріль він насипав якогось порошку і підніс до нього вогонь. З'явилась ціла хмара диму, що огорнула всіх дванадцять мавп і самого Мудреця, а коли дим розвіявся, таріль перетворилась на золоту клітку із срібними прутами, дванадцять мавп стали зростом близько трьох дюймів і всі вони зручно сиділи в клітці.
Тисячі волохатих створінь, що на власні очі бачили це чарівництво, були вражені вкрай. На знак свого захоплення Мудрецем, вони голосно загавкали і затрусили гілками дерев, на яких сиділи.
Дороті сказала:
— Це був чудовий фокус, друже Мудрець!
А сіра мавпа додала:
— Ви справді наймогутніший Мудрець у всій Країні Оз!
— Е, ні, — скромно заперечив маленький чоловічок. — Чари Клінди кращі за мої, хоча й мої годяться в деяких випадках. А тепер, Рангу, бувайте здорові. Обіцяю повернути цих мавп такими ж здоровими й щасливими, як зараз.
Мудрець забрався верхи на Голодного Тигра і, щоб мавп не дуже трясло, обережно тримав клітку в руках. Дороті їхала на спині Лякливого Лева, а Кришталевий Кіт біг, як і раніше, попереду, показуючи їм дорогу.
Король Гугу видерся на стовбур і дивився, як вони від'їжджають, але, прощаючися з ними, величезний леопард сказав:
— Тепер я переконався, що ви друзі звірам і що мешканці лісу можуть довіряти вам. Віднині, коли б і в якій тільки частині Лісу Гугу не з'явилися Мудрець Країни Оз та принцеса Дороті, їх завжди й усі радо вітатимуть, і скрізь вони будуть у безпеці, як у себе вдома, у Смарагдовому Місті.
Розділ сімнадцятий
Чудесна подорож
— Бачите, — пояснив Кришталевий Кіт, — чарівний острів, на якому приросли Трот і капітан Білл, лежить також в краю Балакунів — тільки аж на самому його сході. Коли вирушити навпростець, до нього звідси буде не далі, ніж до Смарагдового Міста. Отже, ми можемо заощадити час, переваливши через оці гори.
— А ти певен, що знайдеш дорогу? — запитала Дороті.
— Я знаю Країну Оз краще за будь-кого в світі, — гонористо заявив Кришталевий Кіт.
— Тоді веди нас, — сказав Мудрець. — Ми вже надто довго залишаємо своїх бідолашних друзів угорі-нещасті, і чим швидше ми їх визволимо, тим вони будуть радіші.
— Ви певні, що зможете одірвати їх від тієї землі? — запитала маленька дівчинка.
— Яв цьому не сумніваюсь, — запевнив її Мудрець. — Але я не можу сказати, які інструменти пущу в хід, поки ми не доберемось до місця і я на власні очі не побачу, що саме з ними зробили.
— Я чув дещо про чарівний острів, на якому росте прекрасна Чарівна Квітка, — встряв у розмову Лякливий Лев. — Багато років тому, коли я ще жив у лісі, звірі розповідали легенди про цей острівець і про те, як на ньому було посаджено Чарівну Квітку, щоб ловити всіх, хто туди прийде — людей і звірів.
— А ця Квітка справді прекрасна? — запитала Дороті.
— Я чув, що вона — найпрекрасніша рослина в світі, — відповів Лев. — Сам я ніколи її не бачив, але мої друзі-звірі розповідали, що вони, стоячи на березі, дивились через річку на цю рослину в золотому горщику і бачили на ній сотні барвистих квітів усіх сортів та видів, які на очах розквітали і швидко мінялись. Кажуть, що коли зірвати квітку в повному буянні, вона довго-довго не в'яне, а коли квітів не рвуть, вони одразу щезають і на їх місці з'являються інші. Очевидно, саме через це її вважають чарівною рослиною, найдивовижнішою в світі.
— Але ж це тільки легенди, — сказала дівчинка. — Чи зірвав хто-небудь з ваших друзів хоч одну квітку з цієї дивовижної рослини?
— Ні, — відповів Лякливий Лев, — бо коли будь-яка жива істота наважиться піти на чарівний острів, де стоїть золотий горщик, то ця людина чи цей звір одразу пустить коріння в землю і ніколи вже звідти не повернеться.
— А що ж з ними станеться? — запитала Дороті.
— День за днем і годину за годиною вони все меншають і, нарешті, зникають зовсім.
— Тоді, — сказала дівчинка схвильованим голосом, — нам треба поспішати, бо капітан Білл і Трот зробляться такими маленькими, що їм буде дуже погано.
Не припиняючи розмови, вони швидко посувалися вперед, бо Голодний Тигр і Лякливий Лев змушені були весь час наддавати ходи, щоб не дуже відставати від Кришталевого Кота. Пробігши через увесь Ліс Гугу, вони перевалили через гірський хребет, проминули широчезний степ, і знов опинилися в лісі, хоча й значно меншому, ніж той, у якому правив Гугу.