Надзвичайна простота цього ходу в першу мить вразила Баракова.
— Але ж, коли фронт підійде близько, пас поставлять ремонтувати озброєння,— сказав він.
— Коли фронт підійде, ми покинемо все до чортової матері — і в партизани!
"Є снага в старого!" — вдоволено подумав Бараков.
— Треба ще один центр керівництва створити,— сказав Пилип Петрович,— поза майстернями, без нас із тобою, мовби про запас.— Він хотів був висловити яке-небудь втішливе, напівжартівливе зауваження, на кшталт: "Він, звісно, й не знадобиться, отой центр, та береженого..." — і т. д., але відчув, що не потрібно це ні йому, ні Баранову, і сказав: — Люди в нас тепер з досвідом, коли що станеться, чудово впораються без нас. Чи так?
— Так.
— Доведеться райком скликати. Адже ж ми з тобою скликали його ще перед тим, як прийшли німці. Де ж внутріпартійна демократія? — Пилип Петрович суворо блимнув на Баракова і підморгнув.
Бараков засміявся. Райком вони справді не скликали, бо його майже не було змоги скликати в умовах Краснодопа. Але все найважливіше вони вирішували, тільки порадившися з інніими керівними людьми в районі.
Повертаючись по цеху до себе в конторку, Пилип Петрович побачив Моткова, Володю Осьмухіна й Толю Орлова,— вони працювали біля сусідніх лещат.
Вдаючи, ніби перевіряє роботу, Пилип Петрович пішов понад довгим, на половину цеху, столом при стіні, біля якого
працювали слюсарі. Хлопці, котрі тільки-но безтурботно курили й базікали, для годиться взяли терпуги.
Коли Пилип Петрович підійшов ближче, Мошков звів на нього очі й сказав стиха зі злою посмішкою:
— Що, ганяв?
Пилип Петрович зрозумів, що Мошков чув уже про водокачку й питає про Баракова. Мошков, як і решта хлопців, не знав правди про Баракова і вважав за людину німецьку.
— Не кажи...— Пилип Петрович так похитав головою, ніби й справді тільки-но дістав прочухана.— Як діла? — спитав він, схилившись до лещат Осьмухіна, немовби розглядаючи деталь, і тихо сказав крізь колючі вуса: — Олега до мене сьогодні вночі, як тоді...
Це був іще один вразливий пункт у підпільній організації Краснодона "Молода гвардія".
Розділ п'ятдесят другий
Що ясніше визначалися успіхи Червоної Армії вже не тільки в районі Сталінграда й на Дону, а й на Північному Кавказі та в районі Великих Лук, то все ширшого розмаху набирала й ставала все одчайдушнішою діяльність "Молодої гвардії".
"Молода гвардія" була вже великою, розгалуженою по всьому району організацією, яка все росла і налічувала понад сто членів. А ще більше було в неї помічників.
Організація росла і не могла не рости, бо розвивала свою діяльність. Зрештою, вона до цього була покликана. Правда, юнаки відчували, що стали якось помітнішими в порівнянні з тим часом, коли діяльність починали. Але що вдієш,— в певному розумінні це було неминуче.
Та що ширше розгорталась діяльність "Молодої гвардії", то все вужче сходились круг неї крила "густого волока", закинутого гестапо та поліцією.
На одному з засідань штабу Уля раптом сказала:
— А хто з нас вивчив азбуку Морзе?
Ніхто не спитав, навіщо це потрібно, і ніхто не пожартував з Улі. Можливо, вперше за весь час їхньої діяльності члени штабу подумали про те, що можуть їх арештувати. Але це був скороминущий роздум. Адже їм поки що нічого не загрожувало.
І саме в цю пору Олега викликали для особистої розмови з Лютиковим.
Вони так і не бачились після тої першої зустрічі й один в одному помітили великі зміни.
Пилип Петрович ще дужче посивів і якось поширшав, роздався. Відчувалося, що це не від здоров'я. В час їхньої розмови він часто} підводився й ступав кілька кроків по кімнаті туди-сюди. Олег чув його дихання,— видно, Лютикову важко було носити своє велике тіло. Тільки очі Пилипа Петровича дивилися все з тим же суворим виразом, ніякої втоми не відчувалося в них.
А Лютиков відзначив, що Олег виріс, виріс навіть фізично. Це був зовсім дорослий хлопець у кращу свою пору. Риси вилицюватого обличчя начебто глибше лягли, визначились, і тільки в великих очах його і десь у складці повних губ часом виникав колишній хлоп'ячий вираз, особливо коли Олег усміхався. Але в цю зустріч він сидів задумливий, зсутулившись, втягши голову в плечі, і на лобі йому позначились широкі подовжні зморшки.
Пилип Петрович докладно, прискіпливо, по кілька разів повертаючись все до того ж, розпитував його і про старі, і про наново створювані групи "Молодої гвардії", вимагав прізвищ і характеристик. Відчувалося, його цікавить не так зовнішня сторона справи,— її він добре знав через Поліну Георгіївну,— як внутрішній стан в організації, а особливо те, як Олег бачить свою організацію і як розуміє її справу.
Пилипа Петровича цікавило, чи багато членів організації знають одне одного, як здійснюється зв'язок штабу з групами, зв'язок та взаємодія між групами. Він пригадав операцію з розгоном худоби і довго розпитував, як технічно штаб оповіщав групи про майбутні операції, як у самій групі її керівник оповіщав хлопців і як усі вони збирались. Його цікавили й звичайніші заходи,— наприклад, розклеювання листівок,— і також головним чином зв'язок та керівництво.
Повторимо, що, ведучи розмову з будь-якою людиною, Пилип Петрович давав змогу висловитись і не квапився виявляти власну думку. Він ніколи не прилаштовувався по співбесідника, а в нього само собою виходило, що він зі старим і малим говорив, як із рівним.
Олег відчував це. Пилип Петрович розмовляв з ним, як з політичним керівником, прислухався до його думки. В інший час таке ставлення до нього щасливою гордістю сповнило б серце Олега. Але тепер він відчував, що Пилип Петрович не зовсім задоволений з "Молодої гвардії". Пилип Петрович розпитував його, і враз підводився, й починав ходити, що було йому таке непритаманне. Потім він уже й не питав, а тільки ходив. І Олег також замовк. Нарешті Пилип
Петрович важко сів на стілець проти Олега й звів на нього суворі свої очі.
— Виросли ви: організація виросла, і самі виросли,— сказав Пилип Петрович,— це добре. Користь од вас велика. Народ вас чує, настане час, він скаже вам і добре слово. А я скажу, що у вас негаразд... Жодної людини не приймайте більше до організації без мого дозволу,— досить! Тепер час такий, коли навіть найбоязкіший і найледачіший буде нам допомагати, не обов'язково йому бути в організації. Зрозумів?