Ученому чомусь стало радісно від цієї думки, йому хотілося, щоб численні племена цієї планети вийшли ще загартованішими з боротьби, ще міцнішими. Поповнивши моря й океани, квітуча планета спокійно кружля-тиме навколо своєї стаціонарної зорі. Мислячим істотам розвиднятиметься, і вони зрештою почнуть відгадува-ти загадки природи. А чи здогадаються про оце ось, що відбувається зараз?
Дивлячись на страхітливий смерч, що усвердлювався в небо, Дослідник подумав: чи не лишити тут якийсь знак? Але що зможе вціліти в цьому вировищі протягом довгих тисячоліть? Марно й думати про це: ні-що не вціліє.
Океан усе вище здіймав свої велетенські груди, дмухав гарячим вітром. Зелена хвиля вже люто билася об скелю, на якій облюбував місце Учений. З завмиранням серця Дослідник спостерігав, як вода наступає на суходіл. Он ще видніється над розбуханою поверхнею низка гір, але вони тонуть, тонуть! О, вже опинилися під во-дою.
Раптом він побачив удалині височенний вал — океан кинув на бій з материком страшну ударну силу. Вал мчить, підгортаючи під себе велетенські хвилі, і що для нього цей "Птах" і навіть оця скеля?
Швидше, швидше в кабіну!
Стартувати!
Вхопився за лапу літального апарата і… закляк. його паралізував жах. Виряченим оком дивився на страхітливий вал і не міг поворухнути ні рукою, ні ногою — наче прикипів до блискучої лапи.
Кінець, загибель…
Парадоксально, але ця думка вмить зняла напругу, скованість.
Дослідник подерся до люка, впав у кабіну, підвівся і, коли темна стіна вже готова була поглинути його разом зі скелею, встиг торкнутися стартової кнопки. "Птах" шугнув у небо крізь хмару бризок — застугоніло так, ніби він прокотився по камінню.
Зібравшись на силі, Вчений подивився в ілюмінатор — від скелі не було й сліду. Навздогін за цим валом котиться другий, ще більший, а далі — третій, четвертий… Чи опадає смерч? Так, це з нього скочуються руйнівні вали — то захоплена планета завдає ударів сусідці, спустошуючи її суходоли…
Дослідник відітхнув, до нього знову повернулись витримка і мужність зореплавця. Перевірив фіксуваль-ні камери: все добре, чутливі кришталики вбирають пейзаж, в нього буде унікальний фільм!
Спрямував "Птаха" вслід за першим, "своїм" валом і протягом кількох годин був свідком жахливої руй-нації. На другому боці планети цей вал зіткнувся з таким самим валом, що котився навстріч. На щастя, це сталось посеред моря, далеко від населеного суходолу. І Дослідник цього разу був обачніший — тримався на без-печній відстані від місця катастрофи. Але що то було за видовище! Який сплеск енергії!
Хотів розповісти колегам на орбіті, але передумав. Стерничий накаже вертатись: правила безпеки суворі. А він же мусить довести задумане до кінця. Фільм про унікальне явище природи — це ж буде його трофей з космічної мандрівки!
Зафіксувавши зіткнення валів, Дослідник помчав по лінії екватора і невдовзі побачив обсновану хмарами конічну піраміду, яку планета здійняла навстріч сусідній, що нависала на півнеба. Здавалося, зіткнення немину-че. А може, воно так і станеться?
Дослідник відчув холодок небезпеки і жар відваги. Нехай сходяться планети — на "Птахові" йому нічого не страшно! Пізнавати нове — це ж потреба мислячого мозку…
І оця жадоба нового, жадоба емоцій, що проймала все його єство, кидала Вченого в небезпечні ситуації, тримала в центрі подій, аж доки планетка, спорожнивши всі свої моря, не почала віддалятися.
III
Стерничий сидів біля екрана, спокійно споглядаючи голубий диск планети і срібний овал її супутника. Кутові їхні розміри меншали з кожною секундою — корабель віддалявся, переходячи на параболічну орбіту. Тепер можна і відпочити. Космічний шлях перед ними неблизький… Чомусь згадалися слова пісні:
Ой далеко-далеко рідна планета —
У мареві зір потонула,
Розкажи нам, хвостата комето,
Чи дома про нас не забули…
Так, відстань неймовірно велика — радіохвилі не долинають. Але дослідження цієї галузки Галактики йде успішно, і все було б гаразд, коли б вони не втратили одного члена експедиції.
Обличчя Стерничого спохмурніло. Який був Учений…
Заблимав сигнал виклику. Стерничий чомусь здригнувся, ніби передчуваючи щось важливе. І справді, йому доповіли:
— Обізвався Дослідник, його "Птах" вичерпав свої енергетичні ресурси.
— Де перебуває?!
— На поверхні планети.
Стерничий не вагався ані секунди. По каналах внутрішнього зв’язку полетів його наказ:
— Усім приготуватися до гальмування. Корабель вивести на кругову планетну орбіту. Допомоговій бри-гаді приготуватися…
Око Стерничого засяяло радістю.
IV
До електронної пам’яті космічного корабля було введено коротеньку інформацію:
"Затримка супроти графіка рейсу була викликана проведенням рятувальної операції. З поверхні третьої від цен-трального світила планети на борт доставлено Ученого першого ряду. На своє виправдання він сказав, що захо-плення планетою іншої планети — явище рідкісне, і він вважав своїм обов’язком зафіксувати його. Літальний апарат лишився на скелі біля найвищої гори планети…"
…Може, й тепер "Птах", засипаний гімалайськими снігами, чекає повернення своїх господарів. І не ви-ключена можливість, що альпіністи, штурмуючи Джомолунгму, натраплять на нього.