Міс Ендрю вчепилася в клітку й щосили затрясла нею.
— Відчиніть дверцята! Відчиніть! Випустіть мене, чуєте? Випустіть?
— Гхм! Чи й не так! — сказала Мері Поппінс неголосно й глузливо.
А Жайворон, виспівуючи, здіймався дедалі вище.
Важка клітка з міс Ендрю загрозливо перехилялася й гойдалась у повітрі, ніби щохвилини мала вислизнути з його кігтів.
А дзвінку Жайворонкову пісню перекрикувала міс Ендрю, тарабанячи об клітку руками.
— Невже це я? Я, така Бездоганно Вихована? Я, що ніколи не помилялася? І я до такого дійшла?!
Мері Поппінс якось чудно засміялася.
Жайворонок тепер здавався зовсім малесеньким, але й далі колами здіймався у височінь з голосним, переможним співом. І клітка з міс Ендрю все гойдалася й перехилялася з боку на бік, мов корабель у бурю.
— Випустіть мене, чуєте? Випустіть! — верещала міс Ендрю.
Зненацька Жайворонок змінив напрямок. Спів його на мить змовк — поки він рвучко звернув убік — і задзвенів знову — вільний і радісний. І враз Жайворон струснув кільце клітки з лапок і полинув на південь.
— Полетів! — сказала Мері Поппінс.
— Куди? — скрикнули разом Джейн і Майкл.
— Додому — до рідних нив, — відповіла вона, слідкуючи очима за пташкою.
— Він же випустив клітку! — гукнув Майкл, широко розкривши очі.
Та й було чого. Клітка перевертом летіла додолу. Діти добре бачили, як міс Ендрю то ставала на голову, то знову на ноги. Клітка летіла донизу, аж шуміло, і враз ляпнулася просто на верхній східець.
Міс Ендрю люто шарпонула дверцята й вискочила з клітки. І тепер діти побачили, що вона така сама величезна на зріст, як була, й ніби ще страшніша.
Якусь мить вона стояла, тяжко дихаючи, неспроможна вимовити й слова. Обличчя її було ще червоніше, ніж досі.
— Як ви посміли? — нарешті прошепотіла вона здушеним голосом, тицяючи тремтячим пальцем на Мері Поппінс.
І Джейн з Майклом побачили, що її очі були вже не люті й глумливі, як досі, а повні жаху.
— Ви... ви... — заникуючись, хрипіла міс Ендрю,— ви жорстоке, непоштиве, лихе, зіпсоване дівчисько... як ви могли? Як могли?
Мері Поппінс перевела погляд на міс Ендрю і довго дивилася на неї, примружившись.
— Ви сказали, що я не вмію виховувати дітей, — вимовила вона повільно й виразно.
Міс Ендрю затремтіла від страху й позадкувала.
— Ви... вибачте, насилу промовила вона.
— Що я зухвала, недотепа і дуже непевна особа,— вів далі незворушний, невблаганний голос.
Міс Ендрю вся зіщулилася під тим пильним поглядом.
— Я... помилилася... Да...руйте мені це, — мимрила міс Ендрю.
— Що я — нахабне дівчисько! — безжально вела далі Мері Поппінс.
— Я беру всі свої слова назад, — видушила з себе міс Ендрю. — Всі до одного. Тільки пустіть мене. Більше я нічого не прошу. — Вона заломила руки і благально втупилася в Мері Поппінс. — Я не можу тут бути, — прошепотіла вона. — Ні, ні! Тільки не тут! Благаю, пустіть мене!
Мері Поппінс добру хвилину задумливо дивилася на неї. Тоді махнула рукою кудись повз огорожу Будинку Номер Сімнадцять.
— Ідіть собі! — сказала вона. Міс Ендрю полегшено зітхнула.
— Ох, дякую! Дякую! — скрикнула вона і, не спускаючи з Мері Поппінс очей, позадкувала з східців, а потім повернулася і, спотикаючись, кинулась доріжкою до хвіртки.
Таксист, що досі витягав з машини речі міс Ендрю, якраз тоді завів мотор і мав уже рушити.
— Міс Ендрю махнула йому тремтячою рукою.
— Постривайте! — судорожно гукнула вона. — Почекайте мене! Я дам вам десять шилінгів на чай, якщо ви зараз же мене відвезете.
Шофер витріщив на неї очі.
— Правду вам кажу! — не вгавала міс Ендрю. — Ось! — Вона гарячково помацала в кишені. — Ось гроші. Беріть — і рушаймо!
Все ще тремтячи, міс Ендрю влізла в машину і гупнулась на сидіння.
Таксист, досі ще з роззявленим з дива ротом, захряснув за нею дверцята.
А сам квапливо кинувся заносити в машину речі міс Ендрю. Робертсон Ей устиг заснути на купі валіз, але таксист, щоб не гаятися довше, не будив його, а просто стягнув на узбіччя доріжки і швидко повкладав усе сам.
— Здається, тіточка схибнулася! Зроду-віку не бачив когось отакого приголомшеного! Зроду-віку!
Але що ж саме тіточку так приголомшило, таксист не знав і нізащо не здогадався б, якби навіть прожив на світі цілу сотню років...
— А де міс Ендрю? — запитала місіс Бенкс, що вибігла шукати гостю аж у передпокій.
— Поїхала, — сказав Майкл.
— Як-то — поїхала? — Місіс Бенкс страшенно здивувалася.
— Ну, не схотіла залишитися, — сказала Джейн. Місіс Бенкс спохмурніла.
— Що це все означає, Мері Поппінс? — спитала вона.
— Сама не знаю, — відповіла Мері Поппінс незворушно, так наче все це її аніскільки не цікавило. Вона перевела погляд на свою нову блузку і розгладила її.
Місіс Бенкс подивилася на всіх по черзі й похитала головою.
— Це все дуже дивно! Я просто нічого не збагну! Саме тієї миті хвіртка відчинилася і, тихо дзенькнувши, зачинилася знову.
Доріжкою навшпиньочки ішов містер Бенкс. Він нерішуче завмер на одній нозі, побачивши їх усіх.
— Ну що? Приїхала? — спитав він нервовим гучним шепотом.
— Приїхала й поїхала, — сказала місіс Бенкс. Містер Бенкс закам'янів з несподіванки.
— Поїхала? Тобто як — зовсім поїхала? Місіс Бенкс ствердно кивнула головою.
— О радість, яка ж радість! — скрикнув містер Бенкс і, підхопивши руками поли плаща, просто посеред доріжки пішов танцювати шотландський танок. Та раптом він зупинився.
— Але як? Коли? Чому? — засипав він.
— Щойно. В таксі. Через те, що діти були з нею нечемні, так мені здається. Вона мені на них скаржилася. Нічого іншого мені просто й на думку не спадає. А вам, Мері Поппінс?
— Ні, пані, мені також ні, — сказала Мері Поппінс, дуже старанно струшуючи порошинки в себе з блузки.
Містер Бенкс обернувся до Джейн з Майклом:
— Ви були нечемні з міс Ендрю? З моєю гувернанткою? З цією славною бабусею? Мені сором за вас, просто сором!
Він говорив суворо, але в очах у нього блискали сміхотливі іскорки.
— Такий уже я нещасний, — вів він далі, заклавши руки в кишені. — Отак день при дні працюю, мов каторжний, щоб виховати вас як слід, і яку ж маю від вас дяку? Нечемність до міс Ендрю! Ганьба! Обурливо! Я просто не знаю, чи зможу коли-небудь вам таке пробачити. Але... — казав він далі, вийнявши з кишень два шестипенсовики і врочисто простягаючи їх дітям, — але я старатимусь. Старатимуся з усієї сили!