Ампаро пішла до кухоньки, а я провів її поглядом: мені подобалося жадати її, дивлячись на неї проти світла. А тим часом C.R. повернувся до Німеччини і, замість віддатися справі перетворення металів, що він вільно міг робити, зважаючи на його грандіозні знання, він вирішив присвятити себе духовній реформі. Він заснував Братство, вигадав магічну мову та письмо, які мали правити за основу для мудрості майбутніх братчиків.
— Ні, я забрудню книжку, дай мені просто до рота, ні — не дурій — о, отак. Боже, яка смачна мамая, розенкройцерська Мутті-я-я... А ти знаєш, що написане розенкройцерами у перші роки могло б освітити цілий світ, котрий жадібно прагнув істини?
— І що ж вони написали?
— Саме у цьому й штука, брошурка цього не каже, а залишає тебе зі слинкою в роті. Це така важлива річ, така важлива, що повинна залишатись у таємниці.
— От паразити.
— Ні, ні, ой, облиш. У кожному разі розенкройцери, зростаючи чисельно, вирішують розсипатися на всі чотири сторони світу, зобов'язавшись безкоштовно лікувати хворих, не носити одягу, по якому їх могли б упізнати, завжди зливатися з оточенням відповідно до звичаїв кожної країни, зустрічатися раз на рік і залишатись у підпіллі протягом ста років.
— Але пробач, яку ж реформу вони хотіли провести, якщо одна реформа тільки-но відбулася? Що ж тоді зробив Лютер, просто почухався?
— Та це ж відбувалося ще до протестантської реформи. Тут у примітці зазначено, що з уважного прочитання "Fama" та "Confessio" можна виснувати...
— Хто може виснувати?
— Хто може, той може. Не має значення хто. Розум, здоровий глузд... Гей, ти що? Ми тут говоримо про розенкройцерів, про серйозні речі...
— Дарма.
— Отож, як можна виснувати, Розенкройц народився 1378 року і помер 1484 року, у гарному віці ста шести років, і неважко здогадатися, що таємне братство немало причинилося до Реформації, яка у 1615 році святкувала свою столітню річницю. Тим більше, що у родовому гербі Лютера є троянда і хрест.
— Дуже винахідливо.
— Ти хотіла, щоб Лютер зобразив на своєму гербі палаючу жирафу або розтоплений годинник? Кожен є сином свого власного часу. Я зрозумів, чий я син, помовч, не перебивай мене, будь ласка. Десь близько 1604 року розенкройцери, відновлюючи частину свого таємного палацу чи замку, знаходять камінь із забитим у нього великим цвяхом. Вони витягують цей цвях, частина муру падає, з'являються двері, де великими літерами написано POST СХХ ANNOS РАТЕВО...
Я вже знав це з листа Бельбо, та все ж не міг не вигукнути:
— Боже мій...
— Що таке?
— Це схоже на один документ тамплієрів, який... Це історія, якої я тобі ніколи не розповідав, про одного полковника...
— Виходить, тамплієри наслідували розенкройцерів.
— Але ж тамплієри були раніше.
— Тоді розенкройцери наслідували тамплієрів.
— Без тебе я б нізащо не здогадався, кохання моє.
— Любий мій, тебе зурочив отой Альє. Ти звідусіль сподіваєшся одкровення.
— Я? Нічого я не сподіваюся!
— Тим краще, остерігайся опію для народів.
— El pueblo unido jamas sera vencido .
— Смійся, смійся. Розказуй далі, що ж там говорили ці телепні.
— Ці телепні всьому навчилися в Африці, хіба не знаєш?
— І, перебуваючи в Африці, вони вже почали нас пакувати і висилати сюди.
— Дякуй небесам. Ти могла б народитись у Преторії. — Я поцілував її і провадив: — Окрім дверей, вони виявили шестигранну і шестикутну гробницю, в чудесний спосіб освітлену штучним сонцем. Посередині — круглий вівтар, прикрашений численними гаслами та символами, типу NEQUAQUAM VACUUM ...
— Не ква ква? І підписано Каченя Дональд?
— Це латиною, хіба ти не розумієш? Це означає, що порожнечі немає.
— Тим краще, інакше знаєш, як було б жахливо.
— Ти б не увімкнула мені вентилятора, animula, vagula, blandula ?
— Та зараз же зима.
— Це для вас, у вашій півкулі навиворіт. Зараз липень, не сердься, увімкни вентилятор не тому, що я чоловік, а тому, що він із твого боку. Дякую. Отже, під вівтарем знаходять нетлінне тіло засновника. У руці він тримає Книгу І, переповнену безконечною мудрістю, на жаль, світ не може її пізнати — каже брошурка — бо інакше — брррр!
— Ой.
— На чому ж я зупинився? Брошурка закінчується обіцянкою величезного скарбу, який ще треба знайти, і надзвичайних сенсацій про взаємозв'язки між макрокосмом та мікрокосмом. Не думайте, що ми якісь там дешеві алхіміки і хочемо навчити вас виробляти золото. Це діло шахраїв, а ми хочемо більшого і цілимось вище, у всіх розуміннях. Ми поширюємо цю "Fama" у п'ятьох мовах, не кажучи вже про "Confessio", незабаром вони будуть на наших екранах. Очікуємо відповідей та думок від учених і невігласів. Пишіть нам, телефонуйте, повідомляйте ваші імена, ми подивимось, чи достойні ви бути втаємниченими у наші секрети, про які ми дали тільки блідий натяк. Sub umbra alarum tuarum Iehova.
— Це що?
— Це вираз завершення. Кінець ділу вінець. Загалом розенкройцерам, вважай, аж жижки трясуться, так вони хочуть розповісти про те, чого навчилися, і вони лише сподіваються знайти належного співрозмовника. Але жодного слова про те, що їм відомо.
— Як той тип, що його фото ми бачили у додатку до журналу в літаку: надішліть мені десять доларів, і я відкрию вам секрет, як стати мільйонерами.
— Але ж він не бреше. Він таки відкрив цей секрет. Як і я.
— Послухай, краще читай далі. У мене таке враження, що до сьогоднішнього вечора ти мене ніколи не бачив.
— Це завжди ніби вперше.
— Тим гірше. Я не можу довіряти першому-ліпшому. Як же це ти на них усіх натрапляєш? Спершу тамплієри, тоді розенкройцери, а от, приміром, Плеханова ти читав?
— Ні, я зачекаю років зі сто двадцять, щоб знайти його гробницю. Якщо Сталін не наказав загребти його в землю екскаваторами.
— Який ти дурень. Я пішла у душ.
30
І ось знамените братство Рози і Хреста заявляє, що по всьому світі розходяться маячні пророцтва. І справді, тільки-но з'явився той привид (хоча "Fama" та "Confessio" доводять, що це було просто вигадкою байдикуватих голів), він одразу викликав надію на всесвітню реформу і породив речі почасти смішні й абсурдні, а почасти неймовірні. А тим часом чесні і порядні люди різних країн виставили себе на глум і посміховисько, щоб відкрито стати на їхній захист або щоб мати змогу відкритися цим братчикам... через Соломонове Дзеркало або якимось іншим окультним способом.