Лейтенант подивився праворуч, на "Чортову пастку", що біліла спіненими бурунами на віддалі півтора кілометра і з'єднувала протоку з морем. Потім перевів погляд на хлопця і, побачивши, що той дивиться туди, догадався, про що він думає.
— Ну, товаришу Остапчук, будеш лоцманом?
Пастух звів очі на лейтенанта.
— Проведеш "Стрілу" через "Чортову пастку"?
Помовчавши секунду чи дві, наче щось зважуючи, хлопець твердо відповів:
— Проведу!
— Пішли, товариші! — скомандував лейтенант і, повернувшись, швидко рушив до затоки, де зупинився катер. Там він пояснив бійцям завдання, яке полягало в тому, щоб проскочити на "Стрілу" Крізь небезпечну протоку і наздогнати байдарку раніш, ніж вона зустрінеться з пароплавом.
Катер помчав до "Чортової пастки", але Федь попросив зменшити швидкість, бо йому важко буде орієнтуватися на бурунах. Пастуха поставили біля стернового. Він ніколи не стернував на катері, але, маючи досвід стернування на човнах, відразу освоївся з новими обов'язками і швидко та зрозуміло пояснив стерновому, куди і як правити.
В протоці шуміли й пінилися хвилі, над бурунами злітав водяний пил, вирували маленькі водокруги. Де-не-де визирали з-під води вершки гострого каміння, об яке не раз розбивалися човни сміливців, що відважувалися навмання перепливти протоку.
Лише після довгочасного спостереження за протокою та розпитування старих рибалок, які пам'ятали тих, хто вмів проходити її, але забрав той секрет з собою в могилу, Федь одважувався на першу спробу за абсолютного штилю в морі. Потім повторив ту спробу за маленького хвилювання і зрештою воскресив секрет проходу через протоку. Він вивчив фарватер, знав, де небезпека справжня, а де лише уявна, розрахував, за якої хвилі, де, куди й коли саме треба повертати човен, і готувався наприкінці літа продемонструвати своє відкриття перед рибалками, але тепер прикордонники попередили його намір.
Лейтенант Чубук довірив пастухові вести катер через "Чортову пастку" тому, що сам бачив, як той перепливав протоку на байдарці, і тому, що покладався на силу і міць "Стріли", з якою не йшли в жодне порівняння рибальські шаланди, бо для них "Чортова пастка" вважалася смертельно небезпечною.
"Стріла" наблизилася до протоки, врізалася в сильну зустрічну течію і, перемагаючи її, пішла прямо на середину, до гострого каменя, але, не дійшовши туди, звернула праворуч. Катер підплигував на бурунах, дрижав, але все ж перемагав їх досить легко і жодного разу навіть не чиркнув по мілині або підводному камінні. Федь напружено стежив за кожним метром небезпечного шляху. Від середини протоки він наказав звернути до суходолу, потім знову вирівняв катер, ще двічі різко міняв напрям, і ось уже "Чортова пастка" залишилася позаду, і стерновий вдячно кивнув головою пастухові.
— Повний хід,— скомандував Чубук і став у бінокль шукати байдарку.
Він побачив її далеко, вже на фоні пароплава, що швидко наближався до острова. Пильнуючи байдарку, лейтенант одночасно розглядав пароплав і, хоча ні назви, ні прапора ще не помічав, але вгледів дві смуги на трубі. То йшов чужоземець. Справа ускладнювалася, все свідчило про те, що "звір", якого вони наздоганяли, неабиякий.
Катер прикордонної охорони міг затримати пароплав, бо той ішов у радянських територіальних водах. Але втікача на байдарці мусили затримати раніш і тим самим уникнути ускладнень, коли доведеться вимагати його видачі з пароплава. Головне ж — треба перешкодити йому передати щось на пароплав. З ним могли бути важливі документи.
— Моторист, повний бойовий! — скомандував Чубук.— Будь-що наздогнати байдарку!
Тепер центральною фігурою на катері став Дмитро П'ятниця. Він мусив добитися від мотора якнайбільшої швидкості.
"Стріла" рвонулася вперед і полетіла, мов бистрокрила птиця. Здавалося, катер вискакував з води, з силою розбиваючи зустрічну зиб і розганяючи за собою хвилі.
Кулеметник схилився над кулеметом. Він "тримав" байдарку на кінчику дула, готовий умить по команді лейтенанта розрядити стрічку патронів. Тим часом Чубук уже розгледів у бінокль, як з палуби пароплава кинули за борт штормтрап, готуючись прийняти до себе втікача, тільки-но байдарка наблизиться до них.
Сильний зустрічний вітер бив в обличчя прикордонників. Зціпивши зуби, кожен вп'явся очима в байдарку, вимірював її швидкість, швидкість пароплава і свого катера. Кожному свердлила голову одна невідступна думка: наздогнати!
Втікач на байдарці і люди на пароплаві вже, безперечно, помітили погоню і докладали всіх сил, щоб випередити катер. Якщо зусилля втікача, здавалося, не мали великого значення, то збільшена швидкість пароплава напевне погрожувала розбити план лейтенанта Чубука. Надто нерівні відстані були між катером і байдаркою та між байдаркою і пароплавом. Перша втричі перебільшувала другу. Проте Чубук був певен; що коли б байдарка стояла на місці, він підійшов би до неї раніш, ніж пароплав, бо П'ятниця примусив мотор надати катерові божевільної швидкості, з якою той ще ніколи не ходив. Щоб затримати байдарку, лишався один засіб, і лейтенант вдався до нього:
— Кулемет напоготові!
— Єсть кулемет напоготові! — відгукнувся кулеметник.
— Стріляти так, щоб жодна куля не влучила в пароплав. Треба зупинити байдарку.
— Єсть стріляти так!
Лейтенант знов навів бінокль на втікача і пароплав: відстань між ними швидко зменшувалася, пароплав ішов прискореним ходом, готовий на дипломатичні ускладнення, аби тільки забрати до себе на борт людину з байдарки.
— Огонь! — скомандував лейтенант.
Кулеметник зробив ледве помітний рух руками і, врізаючись у гуркотіння мотора, заскрекотів розряд кулеметної стрічки.
Лейтенант бачив, як вдалині, трохи не долітаючи до байдарки, кулі збили бризки на хвилі. Дуло кулемета пішло праворуч, ліворуч, зробило маленьку дугу. Ось кулеметник уже намацав мішень і тепер лише зважав на швидкість ходу катера. Чубук помітив, як кулі, лягаючи поруч байдарки, розбили весло, і вона закрутилася на одному місці. Втікач хотів скористатися другою половиною весла, підняв його, але враз кинув на воду. Байдарка затанцювала на місці, ма буть, у втікача влучила куля.