Бачачи все це, Сковорода картає всяке зло, його носіїв, навчаючи людей, пробуджуючи до нового життя й самопізнання. У байці "Брусок і ніж" відбувається діялог; ніж розмовляє з бруском, яким гострять ножі:
— Звичайно, — каже ніж, — ти нас, брате, не любиш, тим що не хочеш вступати в стан і бути ножем.
— Якщоб я гострити не годився, — відповідає брусок, — я не відрікся б піти за вашою радою і за вашим станом. А тепер тим самим вас люблю, що не хочу бути вами. І, дійсно, ставши ножем, я ніколи один не переріжу^ скільки всі ті ножі і мечі, що їх я усе своє життя перегострю. А до того тепер дуже рідкі каміння до гострення.
Аналізуючи цю байку, проф. В. Шаян слушно підкреслює, що "Сковорода був тим рідким каменем до гострення. Він вигострював характер, розум і думку цілого покоління борців на те, щоб вигострені мечі їх ідей, творів і чину довершили цього великого чуда в історії, що зветься Відродження Нації". І далі проф. Шаян каже, що "Сковорода знав і добре
25 усвідомлював собі таку свою ролю в історії. Не один раз, прямо чи посередньо, він про це заявляє у своїх творах"... і підсумовує: "Це, отже, Великий учитель цілої нації, один із тих, що творять історію".
Будучи для свого часу енциклопедично освіченим, знаючи добре античну філософію, Сковорода сам був філософем, поетом і сатириком. Маючи свої погляди на життя, бачучи недосконалість людського життя та взаємин, він кликав до самопізнання, до служіння добру, до шукання істини, до відродження. Він казав: "Щоб бути щасливим, треба пізнати самого себе, працювати відповідно своєї природи". Для щастя-долі треба заховати в серці радість і поширювати її служінням добру. Ці думки він висловлює і в своєму вірші:
Проживи хоч триста літ, Проживи хоч цілий світ, Що тобі то помагає, Як серце в нутрі ридає.
Філософські погляди Сковороди розсипані по багатьох афоризмах, ідіомах, байках, діялогах, притчах. Він писав: "Без смаку харч у без очей зір, без керма корабель, без змісту мова, без природи діло, без Бога життя — однаково, що без розміру будувати, без покрою шити, без такту танцювати".
Філософ підкреслює, що кожна людина мусить займатися "сродною працею", тобто тим, до чого людина вроджена, до чого має нахил, талант. Він казав: "Так багато богословів були б, моэюе, кращими комісіонерами, багато вчених — рознощиками, многі судді — орачами, військові начальники — пастухами, ченці — цілувальниками"... І ті думки, як досягти щасливого життя, проникують майже всі його твори.
Бачачи, як деякі служителі церкви далеко відійшли від Божеських принципів, він казав на їх адресу: "Риза, риза! Як многих ти оприподобила! Як многих ти окаянству вала!" З цього також бачимо, що головна причина всіх життьових неладів, як вважає Сковорода, полягає в тому, що люди беруться не за своє діло: "Краще бути котом, ніж левом з осля-чою природою" ("Азбука світу"). "Кожен є тим, чиє серце в нім. У кого свиняче серце, той свиня; у кого левине, той лев".
А спробу зрівняти людей якимсь механічним принципом рівности Сковорода вважає безглуздям: "Дурні надаремне на-магаються завести рівну рівність".
На цю тему він пише в "Азбуці світу" так: "Бог подібний до багатої фонтани, що наповнює різні посудини по їх місткості. Над фонтаною напис: "Нерівна всім рівність". Ллються з різних рурок різні струмені в різні посудини, що стоять навколо фонтани. Менша посудина має менше, але рівна з біль-
26 тою тим, що вона однаково повна"... Але тут же Сковорода зазначає, що кожна людина має право на щася і розвиток (ізоїх сил і здібностей. Це Сковорода писав 200 років тому, випереджуючи своїм демократичним, людяним світоглядом багатьох пізніших теоретиків демократизму.
Як філософ, Сковорода не був послідовником чи творцем якоїсь однієї окремої школи чи філософської течії, що існували вже на заході. Сковорода мав свої філософські погляди, що йшли з народньої мудрости, маючи лише певні впливи античних та західніх філософів. З одного боку, він частково пантеїст*, обожнювач природи, де шукав відповіді на свої питання на філософію життя, а, з другого — він у своїх творах намагався дати відповідь на ряд пекучих проблем своєї сучасності яким повинно бути в світі справедливе суспільство, якою має бути справжня щаслива людина і які мусять бути взаємини між людьми? Тому більшість його творів спрямовані на викриття людської кривди, несправедливости, що їх творили кріпацькі обставини, нечуваний визиск людини людиною, жорстокість. Його думки й погляди іноді перегукуються з думками західніх філософів і просвітителів.
Головним принципом філософської системи Сковороди с вчення про дві натури і три світи. "Весь світ, — казав він,
— складається з двох натур: одна видима, друга невидима". Видиму натуру (природу) він називав твердою, а невидиму
— Богом. Видима натура називається твар, а невидима — Бог. Ця невидима, або Бог, всю твар проникає й тримає; скрізь завжди був, є й буде. Наприклад, людське тіло видиме, але розум, що проникає й тримає, невидний.
Далі Сковорода висуває погляд про існування трьох світів: "Перший є загальний і населений світ, де все народжене живе. Цей складається з незчисленних світ-світів і є великим світом. Інші два є приватні й малі світи. Перший — мікрокосм, цебто світок або людина. Друрий світ символічний, тобто біблія. В якомунебудь населеному світі сонце є оком його і око є сонцем. А як сонце є основою світу, тоді не дивноу що людина названа мікрокосмом, тобто маленьким світом.. А біблія є символічний світ, тому що в ній зібрані фігури тварин небесних, земних і потойбічних, щоб вони були монументами, що ведуть нашу думку в розуміння вічної натури, прихованої в тлінній так, як малюнок у своїх кольорах".
На підставі наведених висловів Сковороди, науковці на рідних землях стверджують, що все існуюче в нього має дві природи (натури) — зовнішню, видиму, і внутрішню, невиди-
* Пантеїзм — філософський напрям. Грецьке; пан — усе,
теос — Бог,
27 му, що й є основним. принципом філософської системи Сковороди. З того вони роблять висновок, що Сковорода є "об'єктивним ідеалістом", що "об'єктивна обмеженість його філософії незрілість суспільних відносин тієї доби, обмеженість світогляду. Проте особливість об'єктивного ідеалізму Сковороди, вважають вони, полягає в тому, що він— розроблявся як