Микола Гумільов
Любов
Перекладач: Є.Маланюк
Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).— К.: "Навчальна книга", 2002.
Вона вже не раз випливала
Із бруду міського каналу,
Де гостро і тонко тремтів
Відбиток ліхтарів.
І в тихім гаю безсило
В петлі на вербі висіла,
В петлі — вона, Дездемона,
Пробачена й смертно-сонна.
І десь, в спорожнілім домі,
На кров'ю залитій соломі,
Цікаві знаходили люди
Її прострелені груди.
Та невже ж через сі ось помилки,
Через руки, на котрих кров,
Бідних серцем, слабких і тільки, —
Ми зрадим її, любов.