Літературно-мистецькі усмішки

Страница 6 из 10

Вишня Остап

Ех! Коли б ото Блейманам та ще й роги!

ОЛЕНА СЕНКЕВИЧ

Ну, не чорти ми, — вибачте на цім слові,— полосаті!?

У нас, на Радянській Україні, в нашій Державній Опері, в м. Одесі, диригує оперою перша в Союзі жінкадиригент Олена Сенкевич, а ми про це нічого не знаємо.

Ми можемо битися в істериці з приводу приїзду до СРСР Мері Пікфорд, ми бігаємо "як ©той самий за грушами", дізнаючись, як сьогодні вранці чхнув "душка" Смирнов, ми зачитуємося книжками про те, які панчохи носять Сонет його Величності Шаляпін, а от коли на нашім театральнім небосхилі з'являється явище (та погодьтесь же ви з цим!) безперечно виключне, коли за складним диригентським пюпітром (здається, так. Я завжди плутаю пюпітр з партитурою) у нас сидить перша жінкадиригент, що почала свою диригентську працю в Одеськім партклубі 1924 року, 8 березня (в день жінкиробітниці!!!!), і коли та жінка вже визнаний диригент, коли вона веде опери, як дитину за ручку, — так ми про це довідуємося випадково…

Взяв би лозину та по свідомості нашій, по свідомості!

Хто з наших керівників музичним життям бачив і чув Олену Сенкевич?

Ніхто!

Послухайте ж тоді, хто така Олена Сенкевич.

Музичну освіту вона дістала в Ленінградській консерваторії, яку закінчила 1915 року як піаністкавіртуозка, по класу професора Єсипової. Теоретичну підготовку одержала у професорів Глазунова, Витоля та інших.

Глазунов перший помітив у неї диригентський хист, а диригентську освіту закінчила Олена Сенкевич в Одесі у професора Столярова.

Що пише преса про Сенкевич, як про диригента?

Ось що:

"Енергійно й певно веде оркестр Сенкевич. У неї чіткий "взмах" і хороше знання партитури. Уміє Сенкевич виділяти й окремі місця ("Фауст")".

І ось що:

"Серед виконавців на першім місці диригент Олена Сенкевич. Треба відзначити твердість, чіткість і бездоганну ритмічність її акомпанемента ("Риголетто")".

І ось що:

"Хори, оркестр ідуть твердо під чітким енергійним взмахом Олени Сенкевич, що виявляє, крім точного знання партитури й справжнього артистичного темпераменту, багато бережливості до співака… ("Риголетто"). От хто така Олена Сенкевич!

Давайте, товариші, всетаки знати, що в нас на Радянській Україні робиться. А то якось незручно.

ПРО "РОЗЛОМ" ТА ПРО ІНШІ РЕЧІ

Ну, от і радість: у Державному українському театрі (Червонозаводський) прекрасна вистава йде — "Розлом". Про що "Розлом" говорить?

Нагадує він нам славні часи світанку Жовтневої революції.

Розповідає про те, як крейсер "Заря" пішов із Кронштадта починати нову епоху в історії людства.

Дає нам яскраві малюнки боротьби матросів за пролетарську революцію.

Хороша п'єса. І хороша, і близька, рідна теперішньому глядачеві, особливо робітничому.

І як радісно, що наш молодий театр так блискуче подає цю п'єсу своєму робітничому глядачеві.

Театр можна привітати з задоволенням глядача, глядача — з прекрасною п'єсою, а українське театральне мистецтво — з хорошим, добросовісним, грамотним і працездатним режисером Л. Клещеєвим.

Постановка п'єси "Розлом" показує, що режисер Клещеєв — цінне придбання для нашого театру.

Як подав "Розлом" режисер Клещеєв?

Він показав у п'єсі живих людей, таких, як вони насправді були і робили революцію.

Клещеєв знає, що робили революцію м а с и, і він на перший план у своїй постановці висуває оту саму матроську масу.

А подає він її в цілій низці правдивих і добре зроблених масових сцен, примушуючи глядача переживати разом із масою її болі й радощі.

В п'єсі прекрасне, ефектне оформлення (особливо — крейсер).

Хороше грають актори.

Тепер трошечки про "інші речі".

Зустрів оце я режисера Л. Клещеєва й питаю:

— Ну, що далі ставите?

— Нічого.

— Як нічого?

— В плані нема для мене роботи. Довелося тільки плечима знизати.

Театр має режисера, що зробив дві хороших постановки ("Любов під берестами" і "Розлом"). До кінця сезону ще два місяці, і в плані нема для цього режисера роботи.

А в пресі ми читаємо, що театр запрошує для постановки "Заколоту" ("Мятежа") нового режисера. Чим це пояснити?

Звичайно, може, УЗП харківське має багато грошей, щоб держати хррошого режисера без роботи і запрошувати нового режисера.

Чим це пояснити?

Було б зрозуміло, коли б театр брав якогось видатного режисерапостановника, що справді дав би щось нового й цінного і для театру, і для акторів, а коли цього нема, то це просто, м'яко кажучи, річ зайва.

Оце якраз піти навпаки тим балачкам на останній нараді театральних директорів, де говорилося про якнайраціональніше використання так господарських, як і художніх можливостей наших театрів…

А то, виходить, побалакалипобалакали та й по тому…

Як той казав:

"Побалакай, попе, з медом".

ОДЕСЬКА ДЕРЖДРАМА (Враження)

Спочатку — "за упокой".

Чи не помічаєте ви, товариші, такого явища: що менше будьяке місто має отого так званого "щиросвідомого" громадянства, то краще в тім місті живеться українському радянському театрові?

Неймовірно?

А давайте простежимо.

Київ. Мати столиця, з усіма "щиро українськими" традиціями, із стовідсотковою на всі боки національною "свідомістю".

А скільки тортур зазнав "Березіль" у тім "щиросвідомім" Києві? З боку отого "щиросвідомого" громадянства?

І тільки не "щиросвідоме" робітництво підтримувало його.

Франківці в Києві минулого сезону?! Скільки зневаги вони перетерпіли від тих "щиросвідомих", аж доки не виховали собі молодої "не щиросвідомої" аудиторії.

А от про "гастролі відомої артистки МалишФедорець" та не "менш відомого співака Миколаєнка" — і тепер ще кричать у Києві великі червоні афіші, пропонуючи "поважаним" "Майську ніч" з ним числом номерів співу та ним числом пар жвавих танцюристів.

І йдуть "поважані".

Хоч і халтура, аби з гопаком!

Або згадайте отой скандальний факт, коли київське "свідоме громадянство" запротестувало проти конструктивної постави "Тараса Бульби" в Київській опері?!

Полтава. Бабуся. Скільки їх там, тих "щиросвідомих?"

А ота бабуся в особі своїх "щирих" — то ж могила для нового українського театру.

Вінниця. Утримався хоч один там новий український театр?

Чернігів. Не загнав він у домовину нового українського театру?

А візьміть міста наші не "щирі"…

Донбас. Завжди український театр там бажаний гість.