Літературні шаржі
М. Хвильовий
СИНЯ ТРЯСОВИНА
Розділ перший
Трясовина — це глухо… Невиразно це: трясовина…
А от трясця — це яскраво. Підкидає… Парить… Корчить… І очі червоні, і губи червоні, і перси червоні, а язик білий… (Язик — мова — нація — пригноблення — визволення)…
Визволення — народ!..
Ех, народе!
Вставай же, народе, їдять тебе мухи з комарями!.. А трясовина — це глухо… А ми її — Трясовина…
Вина… вино… виноград… Чавлять… Сік… Кров… Революція…
Трахтатах! Трахтатах! …Червоними загравами світало… Дніло…
І йшов день, і відходив день…
День відходив (відхідник — нужник — Термінологічна комісія Міністерства Шляхів гетьмана Скоропадського). Це так, між іншим. А далі от про що…
Під тьмяним небом, де гарячими списами сонце брук проткнуло, великим містом виприщило шмат чорноземлі. Але про місто потім. А тепер говорю про будинки… Будинки…
Будинки — одноповерховий, двоповерховий, триповерховий, чотириповерховий, п'ятиповерховий і ще "ховий" і "ховий"…
Ліворуч будинок, праворуч будинок, а поміж ними вулиця поплазувала… Поміж ними… Ех, знаєте:
Поміж тими крутими горами Сходила зоря.
З улиці двері… В кожний будинок двері…
А в цей будинок чотири входивиходи… Вихід з квартири, квартира 4 кімнати (наперед! — яз чорного ходу!)…
В квартирі, де Хая, не де Карло Іванович, ліжко. Під ліжком горщик (порожній — Карло Іванович уже виніс).
Горщик — генерал (імперіалістична бойня)… На ліжку Хая… А от припустім:
В ліжку блощиці. Темнорожеві блощиці. (Єсть такі — повні крові, повні свербіння, знаєте, коли спиш, може, в степу, може, в клуні на соломі, може, не знаю)…
Так на ліжку Хая…
Біля вікна Карло Іванович.
Хая — жінка…
Чому жінкаТ..
Може, в тому, що в неї таз ширший, може, через щось інше.
А Карло Іванович чоловік (штани)…
— Дєтошька! (Це Карло Іванович)… Я не маху… Мі сєфєрні люді, мі хальодні люді. Я не маху… Я січас не маху!
— Ти мусиш!.. Зараз мусиш… Ти знаєш — мені терпіти не можна: у мене жіноча хвороба… (Це Хая).
— Дєтошька! Я вже не маху. Мі сєвєрні люді…
— Сволооч!
Зойкнула й розпанахала начетверо давно не латані панталони… (Це Хая). Шкода панталон. (Це я)" Ага!
Ще, пак, забув сказати.
Хая — відповідальна…
Карло Іванович — відповідальний!
Хая — пісяє.
Карло Іванович носить, — обидва відповідальні…
Розділ другий
де я вже писатиму про щось, мабуть, інше (ще й сам не знаю, про що с а м* е)
Ех і зазирніть же в глибінь віків!..
Сивасива старовина. Глибока…
Зазирніть…
А може, не треба?
Все їдно нічого не побачите…
Там Грушкіна…
А з нею Пекельний…
Пекельний — Грушкіна.
Вона ніби його жінка, а він ніби її чоловік…
— А може, навпайй?
— Може… Не знаю — не бачив. Маленька справка:
Хая — руда.
Грушкіна — чорнява.
Іще маленька справка:
Карло Іванович — з борідкою.
Пекельний — без борідки… Іще третя справка: Ні, мабуть, буде й двох…
…Грушкіна бігає по кімнаті й нервово стукає підборами. А може, то не вона стукає. Може, то покрівлю латають… Старастара покрівля, як той дід, що я його десь бачив…
А що я ще бачив…
…Бачив ще. молоде, струнке дерево…
Осінь…
І листя на тім дереві червінькове…
Ех, та й люблю ж я нашу червінькову революцію!"…Повстання! …Повстання! …Повстання!
Вітер рвучкий баским конем полем скаче, жита клонить, порох носить і кричить: — Повстання!
Хвилі білими зубами береги морські шматують… Ви колинебудь були в бурю на морі? Не були? І я не був…
Не був іще я в Африці, в Америці, на Гібралтарі… І в Алжірі не був..#
Розділ третій
Ви кажете, що я — нр на тему. Почав про трясовину…
Ах, любі товариші! Читачі мої милі… Дочитайте до кінця… Тоді все вам зрозуміло буде. Я ж творю!., ви разом творите… Що ми витворим? Не знаю. Хай Мене хрест уб'є, не' знаю!..
Чому ви хочете, щоб я обов'язково про — "трясовину"? А от якраз у мене поперек засвербів… Ви колинебудь творили!.. Ні… Тото бо й є!.. Творить, брати мої хороші, не каву з білою булкою пить… От творив про — "трясовину" і поперек і засвербів… Натхнення й переїхало на поперек…
А вам обов'язково "трясовину" подавай! — Подавай! Подавай! Подавай! — кричить Хая шоферові…
Хая й Карло Іванович зібралися їхати в Крим! Грушкіна й Пекельний — раніше виїхали…
А покоївка (у них була покоївка — спільна) прибирала за ними кімнати…
Коридором пробіг (конфетно, карамельно) Пєтушков! Хая:
— Карло Іванович! У мене жіноча хвороба. Ти повинен це розуміти!
Карло Іванович:
— Ми сєфєрні люді… Ми люпім, сільно люпі'м, но сразу ми не мошім… Ми сеферні люді, ми хальодні люді…
І поїхали…
Гу! Гу! Гу!.. (автомобіль).
І заводський гудок ранесеньким ранком, коли зоря почит нає кривавочервоним язиком обрій лизати, і гудок так саме: Гу! Гу! Гу!
Розділ четвертий
Спеціально для того, щоб ви, дорогі мої читачі, відпочили трохи…
Розділ п'ятий
В цім розділі я буду прохати вас подумати про те, що ви оце тут прочитали… А як вам для цього одного розділа замало, нате вам іще й
Розділ шостий
Думайте!..……………….
Розділ сьомий
Вибачте, будь ласка, але, їй-право, мені страшенно хочеться не на тему говорити. Я хочу написати, як колись одна бабушка та один дєдушка з старовинного шляхетського роду, після того, як у них націоналізували землю, та лягли на однім ліжку "валетом" спать… Дєдушка уві сні хотів запротестувати проти націоналізації (контрреволюція! Денікін! Врангель! Махно! Петлюра! Французький капітал) та й роззявив рота. А бабушка повернулася та й устромила йому в рота палець… Дєдушка, гадаючи, що йому забороняють говорити, стис люто зуби й укусив бабушку за пальця… Бабушка як крикне:
— Ой! Ой! Ой!!!
Розділ восьмий
І покотилося те "Ойойой!" луною. Покотилося долинами, горами. Гори… Крим…
Приїхали, значить, Хая й Карло Іванович у Крим… Найняли кімнату… Сидить Хая на ліжку… Під ліжком горщик. (Дивись розділ перший)…
Та не тільки дивись розділ перший, а дивись і в вікно…
Гори… Сині, сині гори…
Знаєте: злізти на гори…
Знаєте: на горі високо, а в долині низько…
А звідки взялися гори…
Але то не моя справа…
Якби я писав, звідки взялися гори, що б тоді робили геологи…
А геологія інтересна наука… Правда?
Є ще дуже багацько й дуже інтересних наук…
І про землю, і про небо, і про сонце, і про зірки…
Як та наука, що про зірки?