Не наполягаючи особливо на Вільгельма, він впливав на нього через Аврелію й Філіну. Не давали йому одгалу й інші артисти, котрі бажали отримати ангажемент, тож він і опинився на роздоріжжі, у великому збентеженні. І хто б міг подумати, що лист од Вернера, написаний з зовсім іншою метою, штовхне його, нарешті, до протилежного рішення. Нижче ми подаємо цього листа з невеликими змінами, відкинувши вступ.
Розділ другий
"...Так було і так мусить бути, щоб кожний за всяких обставин був при своєму ремеслі і при своїй роботі. Ледве добрий старий переставився, як у наступну чвертьгодинку все пішло вже не так, як раніше. Приятелі, знайомі, кревні тиснулися скрізь, а особливо ті з них, що в таких випадках сподіваються щось вирвати для себе. Приносили, виносили, лічили, писали, вираховували; ті діставали вино й пироги, інші пили і їли; але найбільше були заклопотані жінки, вибираючи собі жалобу.
Отже, ти мені пробачиш, мій дорогий, що я при таких обставинах подумав і про себе: помагаючи якомога ретельніше твоїй сестрі, я натякнув їй, вигодивши хвильку, що тепер уже в нашій волі прискорити шлюб, який наші батьки з надто великої розважливості все відкладали.
Ти, проте, не думай, що ми плекаємо думку заволодіти великим порожнім будинком: ми скромніші й розумніші, і ти повинен знати наш план. Твоя сестра одразу ж після шлюбу опоселиться в нашому домі, навіть забере і твою матір.
"Як це можливо? — вигукнеш ти.— Ви ж у своєму кублі самі не маєте де повернутися". В тім-то й майстерність, мій друже! Треба вміти влаштуватися! Ти й не повіриш, скільки місця можна знайти, коли задовольнятися малим. Великий дім ми продамо, до чого зараз є й добра нагода, а одержані гроші дадуть сто відсотків прибутку. Сподіваюсі, що ти погодишся па це; так би хотілось, щоб ти нічого не успадкував з порожніх марень твого батька й діда. Дід вбачав найвищу втіху в купі мізерних утворів мистецтва, якими ніхто — сміливо можу сказати,— ніхто разом з ним не міг втішатися, а батько жив серед розкішної обстави, з якої ніхто з ним не міг користатися. Ми зробимо по-іншому, і я сподіваюсь на твою згоду.
Воно правда, що мені самому в нашому домі немає місця, хіба що сидіти біля бюрка, і зараз я навіть не бачу, де в майбутньому можна буде поставити колиску; але зате є більше ніж досить місця поза домом: кав'ярня і клуби для чоловіка, прогулянки й катання для жінки і прекрасні місця розваг для обох за містом. Тут іще матимем величезну вигоду, що за нашим круглим столом всі місця будуть зайняті, і батько не зможе бачити своїх дружків, які тим більше його зневажали, що більше він намагався їм догодити.
Тільки нічого зайвого в домі! Без зайвих меблів, начиння, без коней і карет! Нічого, крім грошей, а тоді розумно розважайся хоч кожен день, до любої вподоби. Жодного гардероба, одягайся завжди лише в найкраще, в нове. Чоловік скидає сурдут, а жінка продає свої сукні, як-но вони хоч трохи вийдуть з моди. Терпіти не можу старого мотлоху. Та нехай би мені подарували і найкоштовніший камінь з умовою носити його щодня, я не прийняв би такого подарунка. Бо як при мертвому капіталі можна думати про якусь радість? В цьому й полягає моє веселе кредо: провадь свої ґешефти, здобувай гроші, розважайся весело з приятелями, а про решту в світі дбай лише стільки, скільки воно буде корисне для тебе.
Ну тепер-то ти й скажеш: "А чи думали вони про мене в своїх чудових планах? Де ж я житиму,'коли вони продадуть батьківський дім, а в вашому й найменшої місцини нема для мене?"
Це, звичайно, найголовніший пункт, братику, і тут я хочу тобі в пригоді стати, але спочатку віддам належну тобі хвалу за те, що ти чудово умів використати час.
Скажи, будь ласка, як ти зміг за кілька тижнів стати таким знавцем всіляких корисних і цікавих речей? Хоч я добре знаю твої здібності, але такої пильності і уваги не сподівався від тебе. Твій щоденник нас переконав, яка була для тебе корисна мандрівка. Опис залізо— і мідно-плавильних заводів чудовий і показує твоє глибоке розуміння справи. Я колись також їх відвідував, але мої реляції, як порівняти з твоєю, зовсім нікудишні. Увесь лист про виробництво полотна вельми повчальний, а твої зауваження до конкуренції дуже влучні. Подекуди ти помилився в додаванні, та це можна пробачити.
Але що мене з батьком найбільше потішило, то це твої ґрунтовні погляди на господарство, а особливо на поліпшення земельного господарювання. Ми маємо намір купити в дуже родючій місцевості великий маєток, що лежить у секвестрі. Ми вкладемо в нього гроші, які отримаємо від продажу батьківського дому. Частину його візьмемо в борг, а частину сплатимо. Ми розраховуємо на тебе, що ти, розуміючись на поліпшеннях, поїдеш туди, будеш за всім слідкувати, і за кілька років, щоб не казати зайвого, маєток підвищиться в ціні принаймні на одну третину, тоді продамо його, купимо більший, упорядкуємо той і продамо знову; ти — найдогідніша для цього особа. Дома також ми не ловитимемо гав, і незабаром наші справи будуть у найкращому стані.
А тепер прощавай! Мандруючи, уживай світа, поки літа, їдь, куди вважаєш приємніше і корисніше. На перше півріччя ти нам не знадобишся, отже, можеш поблукати по світі, де твоя вподоба. Бо найкраща освіта для тямущої людини — це мандрівка. Бувай здоров, я радий, що ми так близько з тобою породичалися, а ще радніший, що з'єдналися і в діяльності".
Хоч як добре був написаний цей лист і хоч які економічні істини містив у собі, проте він не сподобався Вільгельмові з кількох причин. Перш за все, німим докором була для нього похвала його статистичних, технологічних, агрономічних знань, яких насправді в нього не було. Аж ніяк не сподобався йому також і намальований швагром ідеал міщанського щастя, навпаки, якийсь таємний дух відпору нестримно тягнув його в протилежний бік. Він переконався, що тільки в театрі може закінчити бажану освіту, і зміцнювався в своєму переконанні тим більше, що більше Вернер, не знаючи того, ставав супроти. Він зібрав докупи псі свої аргументи і остаточно став на тій думці, що " вже досить причин написати в сприятливому світлі про все це розумному Вернерові. Таким ось робом і виникла відповідь, яку ми також нижче подаємо.