Літа науки Вільгельма Майстера

Страница 56 из 165

Иоганн Вольфганг Гете

Всі з задоволенням вислухали його мову, бо кожен був певен, що говориться не про нього, раз він ще недавнечко вкупі з іншими так добре виступав. Отже, стали на тому, щоб під час подорожі, та й надалі, якщо вони залишаться вкупі, вести роботу спільно у тому дусі, як і напочатку. Вони тільки вирішили, коли це справа доброго настрою і доброї волі, то директор сюди втручатися не повинен. Погодилися також на тому, що між добрими людьми республіканська форма буде найкраща, тому директорська посада повинна переходити по черзі від одного до другого. Директора вибирають усі, але він повинен мати при собі щось на зразок невеличкого сенату. Вони так захопилися цією ідеєю, що забажали негайно її здійснити.

— Я не маю нічого проти,— сказав Меліна,— щоб ви зробили таку спробу в дорозі, охоче здаю директорські обов'язки, поки ми не приїдемо на місце.— Він сподівався на цьому заощадити і деякі видатки невеличкої республіки покласти на тимчасового директора. Тепер почалися жваві наради, як найкраще влаштувати нову державну форму.

— У нас мандрівна держава,— сказав Лаерт,— ми принаймні не матимемо прикордонних суперечок.

Негайно приступили до справи, і Вільгельма вибрали за першого директора. Призначений був сенат, і жінки* отримали там голос і місце. Були запропоновані різні закони, їх відкидали, приймали. Час у цій грі линув приємно і непомітно, і тому всі думали, що справді зробили щось корисне і що нова форма відкриває нові перспективи для вітчизняної сцени.

Розділ третій

Бачивши Вільгельм своїх товаришів у такому доброму гуморі, то й сподівався погомоніти з ними про поетичну вартість п'єс.

— Не досить того,— сказав він їм, коли вони другого дня зібралися знову,— щоб артист лише поверхово проглянув п'єсу, склав свій присуд про неї з першого враження і без усякої перевірки похвалив або зганив її. Це дозволено глядачеві, для якого важливо, щоб п'єса захопила, зацікавила його, але який не хоче про неї міркувати. Артист же, навпаки, повинен усвідомити і п'єсу, і причини, чому він її хвалить або ганить, а як він це зробить, коли не зуміє збагнути ні авторового задуму, ні його намірів? У мене самого є така хиба — міркувати про п'єсу на підставі одної ролі, а не в зв'язку з цілою п'єсою, і я цими днями так ясно помітив у собі цю хибу, що хочу навести один приклад, якщо ви мене вшануєте своєю увагою.

Ви знаєте незрівнянного Шекспірового "Гамлета" з читань, які в замку справили вам таку велику приємність. Ми вирішили поставити цю п'єсу, а я, не втямивши як слід, що роблю, взяв на себе роль принца. Я гадав, що студіюю, коли вивчаю напам'ять найсильніші місця, монологи і ті виступи, в яких вільний простір для вияву мають міць і велич духу, де схвильована душа виявляється в зворушливих словах.

Я також гадав, що цілком збагну дух ролі, коли візьму на себе тягар глибокого смутку і під цим гнітом піду за моїм прообразом через дивний лабіринт різних його химер і примх. Так я запам'ятовував свою роль, і вчився, і думав, що поволеньки зіллюся з героєм в одну особу.

Однак, що далі я йшов, то важче було уявити ціле, і мені видалося нарешті, що зовсім неможливо охопити все одним поглядом. Тоді я пройшов, не відриваючись, усю п'єсу цілком, але й на цей раз мені не скрізь пощастило. То здавалися суперечливі характери, то вираз, і я майже сумнівався, чи знайду справжній тон, щоб провести цілу роль з усіма її відхиленнями та відтінками. Довго і марпо блукав я в цьому лабіринті, аж поки, нарешті, не свінула мені надія наблизитись до мети зовсім особливим шляхом.

Я почав вишукувати кожний слід, який міг би сказати щось про Гамлетів характер у часи перед смертю його батька. Я запримітив, хто він був, цей цікавий юнак, незалежно від того сумного випадку, незалежно від наступних сумних подій, і що з нього сталося б, якби того всього не було.

Ніжний і шляхетний паросток, зростав цей королівський квіт під безпосереднім впливом маєстату. В ньому водночас розвивалось розуміння королівського права і гідності, почуття добра і пристойності та свідомість свого високого походження. Він був принц, з народження принц, і прагнув панувати лише для того, щоб добрий міг без перешкод бути добрим. Вродливий з лиця, звичайний з натури, ласкавий серцем, він повинен був стати зразком для юнацтва, втіхою для світу.

Без якоїсь особливої пристрасті кохання його до Офелії було тихим передчуттям солодких потреб; його захоплення лицарськими вправами було не зовсім своєрідне, воно зміцніло й підвищилось через похвалу іншим особам; чистий почуттям, він знався з чесними і вмів цінувати спокій, якого вживає щира душа у відкритих обіймах друга. До певної міри він збагнув і зумів оцінити в мистецтвах і науках добро і красу. Банальність була гидка для нього, і якщо в ніжній душі його проростала зненависть, то лише стільки, скільки треба, щоб зневажати пронозливих і фальшивих придворних і глузливо гратися з ними. Він був спокійний у своїй натурі, простий у поведінці, не любив байдикувати, але не дуже прагнув і діяльності. Студентські звички, здається, залишились у нього й при дворі. Веселився він лише під настроєм, а не від серця, був добрий товариш, поступливий, скромний, уважний, умів пробачити і забути образу, але ніколи не єднався з тими, хто переступав межі права, справедливості, добра, пристойності.

Коли ми цю п'єсу читатимемо знову разом, то зможете тоді побачити, чи на правдивому шляху я стою. Принаймні свою думку я сподіваюся ствердити текстами.

Намальована від нього картина заслужила великої похвали. Всі наперед були впевнені, що тепер Гамлетова поведінка буде уповні з'ясована, всі раділи, що в такий спосіб можна збагнути дух письменника. Кожен пообіцяв узяти якусь п'єсу і за цим прикладом простудіювати її і розвинути авторову думку.

Розділ четвертий

Лише на кілька днів трупа затрималась у цьому місті, а з деякими її членами уже трапились різні не позбавлені приємності пригоди, особливо з Лаертом, якого пробувала спокусити одна дама, що мешкала по сусідству в своєму маєткові і до якої він поставився вельми холодно, ба навіть неґречно, за що мусив стерпіти від Філіни чимало кпинів та глузувань. Вона скористалася нагодою і розповіла нашому другові історію нещасного кохання, через яке бідолашний юнак став ворогом усього жіночого роду.