Кров по соломі

Страница 122 из 130

Медвидь Вячеслав

****** знаходить собі кожен, що йому треба — на своє виправдання; а де істина для всіх?

С. 202

* не думайте, що це осьо зара взяв і став, і жду; а я Мефою приступаюся, мені ше як-то війні не кінець; і цих жінок тра рятувати; але ж дивіться — й ні німця, нікого, а тут таке

С. 203

/горою сторінки/ бо коли не можна з'ясувати катівства отцього, ці вбивства, зажерливість, — що кохана є інтелектуальний злочинець, то що ж, заховуй у собі модель катівства і що хоч, — навтішуйся інквізицією розуму

* його доля викінчується на руйновиську хутора, — він неусвідом-лений вбивця цього останнього прихистку

* я вбив останній свій прихисток

** я одужав, вбивши свій останній прихисток С. 207

* їздовий /Черниш/: всторонися-но відці ** я вам докажу впослі, ха-но роз'їдуться С. 209

* насолода Христова; пророцтво насолоди од розпинання

* * він віруючий аж так, що боїться вступати до храму; що негідний С.216

Богиньці маряться гуцульське весілля, наїдки

** Лагуті — вечорниці сороміцькі

С.218

* увесь цей спогад навіявся, може, синовими давніми медитаціями з древньою поезією, як-от:

На узбережу постав корабель, низ обстав весь камінєм. Щоб він опер ся в зимі вітрів силі й слоти дощової: Знизу чопи повиймай, щоб судно не гнило від дощівки, Снасть же усю поскладай у порядку у свойому домі; Крила вітрил позвивай і позв'язуй порядно на реях, А величезне стерно повісь дома над димом у хаті. С. 220

* культура "спочину"

* * багацько провокаційних текстів; усілякі панії і зачаєні педерасти базікають про народ, культуру "спочилу";

ідеологічні боріння — націоналізм, ліві, демократи та ін. є лише прикриття для етнічних борінь; література стане головним бойовиськом; так їй надаватиметься все більшої ваги; вона знову стане платною

*** використовування старих ідей, давніх міфів — усе притягується задля одного: потаємно взаконити новий етнос, і найменша спроба ояснити цю "ідеологію" викличе ґвалт

**** ця імперія готується до нового і остаточного завоювання ззовні; мають прийти "справжні господарі"

***** ті, що опираються на поняття "народ", зазнають поразки

****** рація буде за провокаторами, — вони прозирають цей "народ" як давно збулу — й бажану — біомасу; вони є кращі "народники"

С. 221

* всторонися-но, Юрку, коням не даєш стати; ти такий мудрий, що хочеш бути понад народи й часи, понад імперії й /... /

С. 222

* Сталін дурний, як і Гітлер, хтів перехитрувати всіх

** на косовиці в окупацію: "не послухали Петлюру"; але з острахом; таких, як я, не чіпали, знали, що прийдуть совєти

*** повчіться в євреїв, як вони про своє лихо кричать на весь світ, і до кінця віку кричатимуть, доки не вблагає їх світ; та й те не поможе

**** а ще й ви кричіть, та тісно тим і тим, усім не воздається, світу замало, щоб заплатити усім

***** причину смерті не вказували, тому писали "білкове переродження"

****** Москва більше винищила українського населення, як гітлеризм жидів у II світовій війні; але жиди мають колосальні інформаційні засоби і протягом 38 років пропагують про голокост у цілому світі /цитата/

******* "етнічний матеріал" буде змінений, цинічно сказав один єврей, велика риба місцевого ГПУ /цитата/

С. 223

* нам потрібна нова релігія

** я лишу й хату, й садка, й города, а там як знаєте С.227

* доктрина якби була схована десь у сейфі

** мене, думаєш, не планували в поліцію, з банд ерами разом і москалями, для диверсій, але я хтів чесно боротися С. 228

* а Льова Кошелєв був велика риба

* * не зміг пристати на рацію ні того, ні того, просто додав ще одну гірку краплю до свого розуміння світової нещасності

С. 232

* ще говоритиме англійською біля церкви

** з усяким розмовлятиме його мовою, а мудрі його проженуть, бо розумних не треба

*** аж укінці заговорить своєю, якої і сам не розуміє

**** блукатиме лабіринтами Яринчиної хати, — йому передано інтелект жінки, що вже не може сягти якогось бажаного спомину

***** з д-ром Ґалом розмовлятиме так: мене звати Юрій Б., мені 186 років, я селянин з походження, мене вбито під /... /

****** хіба насниться така мова, що річ неомовлена, а знаєш якесь справдешнє імення, не таке, як в житті

С. 233

* а ви кажете С. 235

*/.../ компліменти робив, що той у вишиванці С. 242

* Юрко: мені цим санітаром бути, чужих матерів обходити С. 244

* очікують, мов несамовиті, якогось кінця / ... / але щоб само склалося, щоб бути непричетними назовні, й доводити до безуму інших, мати відьомські стосунки з такими ж, як і вони, дітей напоучати, долучати чийсь хист до державних заробків, на людей таких наводити, що за ними загадка чиєїсь смерті, і ось так стається /магія речей, що згубляють чиюсь свідомість/, і вони зарозко-шовують у самотності, і дають волю своїм інстинктам, бо зберегли себе для якогось іншого життя, а на людські очі нестимуть подобу мучеників

С. 248

* я вам ціх історій скіки хоште, — як перекривив їдного глуху-ватенького

** як той упав з груші і вмер /могорича носив, бо той його врятував у війну/; і як з дрібної історії встає таке!

*** розповідання історій — відповідальність перед історією

**** коли стається зрада, тобою може струснути середночі; сон такий буде; і якщо вибухне хата на хуторі — зірвано стелю, то надходить здогад на приречених

С. 249

* от лиха година, — ще й но як-то ніде не був, а вже скіко всього, що хто зна, як воно й далі буде

** страх ступнути і страх стояти далі

С. 250

* про страх ти вже оповів, послухай лише-з і про смерть С. 251

* мене звати Юрій /... /, я маю /... / років

** смішно вам, як це вмирати свею смертею, а вам це жити й про саму смерть балакати

*** він смерть переміг, бо з нею стрибне у воду С. 252

* чи буває так, що страх до смерті призводить

** Богинька /"вже попри лікарень і цих збіговиськ"/ марить весіллями — в іншому краї, де й здоггй не доблукує

** офіцери у Великих Луках; перейти все; і дочка мала видасть, що батько на горищі

*** газета про смерть Сталіна і документи з військкомату / реабілітація/, і батько біля грубки плакав, і ти бачила

**** Більмович з Партизаном далі ведуть балачки /... / Карпати, поразка У ПА.

С.255

* хай буде й так, — твір, що будуть читати роками

** боги породили мислителів без дому, з переляканою історичною мислію