Ах, цей день, це свято, в який вони перетворили прозаїчну суботу, останній день літа. А яку силу-силенну пального вони переводять, коли низка машин спускається під гору по вуличках містечка до будинку матусі Спрингер. Гаррі і Дженіс в "короні" слідують за блакитним "крайслером" Бессі на випадок, якщо старенька будь-що-небудь вріжеться, а Мім везе місіс Лубелл в "мустангу" Дженіс з усе ще згорнутими набік задніми фарами.
— Чому ти так розплакався? — питає його Дженіс. Вона зняла капелюха і зараз зачісує чубок, дивлячись в люстерко заднього огляду.
— Не знаю.Від щирого, від того, як виглядав Неллі зі спини. Тому, що, дивлячись на потилиці дітей, розумієш: вони тобі довіряють . Я хочу сказати, їм дійсно все це подобалося — подобалася ця маленька мовчазна купка людей, які зібралися подивитися на них.
І він кидає на мовчали дружину погляд. На нижній губі її лежить кінчик язика — вона явно прикусила його, щоб не сказати зайвого.
Вона говорить:
— Якщо ти такий слізливий, міг би не чинити йому перешкод у магазині.
— Та я не чиню. Йому ж плювати на магазин — він просто хоче бовтатися тут при тобі і твоїй матінці, щоб ви квоктати навколо нього, а найлегше влаштувати собі таке життя, якщо тупцювати на майданчику, де у нас стоять машини. Знаєш, у скільки ця його примха зі спортивними машинами обійшлася фірмі? Як ти гадаєш.
— Він каже, ти так його засмутив, що він просто збожеволів. Він каже, ти навмисне його завів.
— Чотири з половиною тисячі монет — ось скільки коштували ці дерьмово коробки. Та плюс ще запасні частини, які Менні довелося замовити, та вартість гаража, де вони простоять, поки їх будуть лагодити, — це ще додай тисячу.
— Нельсон сказав, що "тріумф" продали тут же.
— Це була щаслива випадковість. Адже тепер "тріумфів" більше не випускають.
— Він каже, "тойоти" вичерпали свій ринок. По всьому Східному узбережжю тепер більше купують "Дацун" і "хонди".
— Ось бачиш, тому-то ми з Чарлі і не хочемо брати хлопця в магазин. Все не по ньому.
— Хіба Чарлі сказав, що не хоче бачити Нельсона в магазині?
— Ну, не такими словами. Занадто він хороший хлопець.
— От уже ніколи не помічала, щоб він був славним малим. Славним в цьому сенсі. Я запитаю його у нас вдома.
— Не смій нападати на бідолаху Чарлі тому, що він переключився на Мелані. Я взагалі не пам'ятаю, щоб він говорив що-небудь про Нельсона.
— Переключився ?! Гаррі, але ж з тих пір пройшло десять років. Перестань ти жити минулим. Якщо Чарлі завгодно виставляти себе в поганому світлі, ганяючись за двадцятирічної дівчиною, мені-то що? Коли ти підвів риску під відносинами з кимось, у тебе залишаються до цієї людини лише добрі почуття.
— Що значить "підвів риску"? Занадто багато ти дивишся телевізор.
— Так кажуть.
— Ці твої тітки, з якими ти спілкуєшся в клубі. Доріс Кауфман, чорт би її ухопив.
Його вразило те, що вона вважає, ніби він живе минулим. Чому саме він заплакав на весіллі? Містер Славний Малий. Містер Ручний Малий. А, пішли вони до біса.
— Але Чарлі принаймні ухиляється від одруження, а значить, він не такий дурень, як Нельсон, — промовляє він і включає радіо, щоб покінчити з розмовою. Пів на п'яту, передають новини: землетрус на Гаваях, двох американських бізнесменів викрали в Сальвадорі, радянські танки на вулицях Кабула після пройшла в неділю в Афганістані незрозумілою зміни уряду. У Мексиці підписано угоду з США про постачання природного газу, що може надовго покінчити з нестачею енергії. У Каліфорнії за десять днів пожежами знищено більше акрів лісу, ніж за весь час з 1970 року. У Філадельфії магнат-видавець Уолтер Анненберг пожертвував п'ятдесят тисяч доларів єпархії католицького архієпископа, бажаючи частково покрити витрати на будівництво піднесення, з якого Папа Іван Павло II 3 жовтня буде служити месу,хоча багато хто вважає це марнотратством. Анненберг, урочисто оголосив диктор, — єврей.
— Навіщо вони нам про це повідомляють? — запитує Дженіс.
Господи, до чого ж вона все-таки тупа. Ця думка його заспокоює. Він каже їй:
— Та потім, щоб ми, так звані християни, відчували себе мерзотниками через нашого жмотства — шкода грошей на піднесення для Папи.
— Мушу сказати, — говорить Дженіс, — мені дійсно здається марнотратством будувати таку штуку для одного не менше одного разу.
— Таке життя, — каже Гаррі, пріпарковивая машину до тротуару на Джозеф-стріт. Перед будинком 89 стільки машин, що йому доводиться зупинитися за полквартала звідти, перед будинком, де живуть ці чоловікоподібні баби. Одна з них, ще досить молода, здоровенна баба в купленій на розпродажі армійської робочій куртці, якраз витягає на ганок велику рожеву бобіну ізоляційної стрічки з боковиною з станіолю.
— У мене сьогодні син одружився! — несподівано крикнув їй Гаррі.
Стрижена сусідка розгублено кліпає і кричить у відповідь:
— Щастя їй!
— Йому!
— Я хочу сказати — нареченій!
— О'кей, я їй передам!
Обличчя жінки з вузькими, як у фігури індіанця над тютюнової лавкою, очима злегка пом'якшується; вона бачить Дженіс, вилазити з іншого боку машини, і, вирішивши поспілкуватися, кричить їй:
— Джен, а ви як до цього ставитеся?
Дженіс так довго розгойдується з відповіддю, що Гаррі відповідає за неї:
— Вона на сьомому небі. Хіба може бути інакше?
Одного він не в змозі зрозуміти — не того, чому ці баби його не люблять, а чому він хоче, щоб вони його любили, чому один стукіт їх молотків далеко ображає його, немов йому щось не дозволено.
Якимось чином цей Худий, що веде канарково-жовтий "ле-кар", чия назва великими літерами виведено на боці машини, зумів привезти з церкви наречену, нареченого і Мелані раніше Гаррі і Дженіс; і Оллі з Пеггі теж приїхали раніше в своєму коричневому "Доджі-73" з крилом, залатаним склопластиком; і навіть Манна Каша випередив їх: його тріскучий маленький чорний "опель-манта" теж стоїть біля кромки тротуару за кленом, який матуся Спрингер ось уже більше тридцяти років бачить зі своєї спальні. У вітальні вже товпиться народ, а раскрасневшаяся товстуха в формі офіціантки обносять гостей закусками, які коштують ціле багатство, — якісь наспіх зляпати штуковини, щось на зразок печива з розплавленим сиром, прикрашеного петрушкою. Гаррі спрямовується крізь натовп, розставивши по старій баскетбольної звичкою лікті на випадок, якщо хто-то налетить на нього:треба принести з кухні шампанське. Пляшки "Мумм" по дванадцять доларів кожна — навіть при тому, що їх купували ящиком, — заповнюють всю другу полицю в холодильнику, красиво укладене валетом — блискуче срібне горлечко до товстого скляному денця. "Шампанське на весіллі під дулом рушниці, — думає Гаррі. — По рахунку з Енгстроме ". Онук Грейс Штуля виявляється здоровенним хлопцем — не менш як двісті п'ятдесят фунтів вагою — з пишною піратської бородою; на сковороді у нього смажаться різні штучки-дрючки, а в духовці — щось загорнуте в бекон. А також пиво, яке він дістав з холодильника, варто відкрите на столі. Шум у вітальні все наростає, вхідні двері раз у раз ляскає. Слідом за Мім і матусею увалюються Ставрос і Меркетти, і всі починають тріщати як сороки, лише тільки ляскають перші пробки. Батюшки, струмінь не зупинити, як коли кінчаєш,а пластикові келихи для шампанського, які Дженіс знайшла в "Акме", стоять на круглому китайському таці на столі за пивом, поставленим онуком Грейс Штуля занадто далеко, важко дістатися до них і не пролити рудувату піну на лінолеум. Наповнюючи келихи, Гаррі згадує про золотих монетах, які зберігали свою цінність протягом століть, і в душі його немов піднімається трап, випускаючи печаль. Якого біса, ми ж все разом летимо по жолобу вниз. А у вітальні, стоячи перед буфетом, матуся Спрингер схвильовано промовляє заздалегідь приготовлений маленький тост, який закінчує на пенсільванському німецькому: "Dir seid num eins: halt es Selle Weg".важко дістатися до них і не пролити рудувату піну на лінолеум. Наповнюючи келихи, Гаррі згадує про золотих монетах, які зберігали свою цінність протягом століть, і в душі його немов піднімається трап, випускаючи печаль. Якого біса, ми ж все разом летимо по жолобу вниз. А у вітальні, стоячи перед буфетом, матуся Спрингер схвильовано промовляє заздалегідь приготовлений маленький тост, який закінчує на пенсільванському німецькому: "Dir seid num eins: halt es Selle Weg".важко дістатися до них і не пролити рудувату піну на лінолеум. Наповнюючи келихи, Гаррі згадує про золотих монетах, які зберігали свою цінність протягом століть, і в душі його немов піднімається трап, випускаючи печаль. Якого біса, ми ж все разом летимо по жолобу вниз. А у вітальні, стоячи перед буфетом, матуся Спрингер схвильовано промовляє заздалегідь приготовлений маленький тост, який закінчує на пенсільванському німецькому: "Dir seid num eins: halt es Selle Weg".який закінчує на пенсільванському німецькому: "Dir seid num eins: halt es Selle Weg".який закінчує на пенсільванському німецькому: "Dir seid num eins: halt es Selle Weg".