— Ось що я вам скажу, — м'яко каже Кемпбелл; трубка у нього згасла, і його увагу цілу хвилину була поглинена тим, щоб її розпалити. — Мені трохи важко прийти до вирішення ... — на губах його з'являється хитра посмішка, як у хлопця з фільму "Божевільний", — щодо того, як вінчати таку пару, коли одна належить до римсько-католицької церкви, а інший, як він тільки що нам повідомив, є атеїстом. В даному випадку. — Він киває на Нельсона. — Тепер єпископ дає нам більше свободи в цих питаннях, ніж раніше. Днями я повінчав розведеного японця — батьки його, правда, належали до єпископальної церкви — з молодою жінкою, яка хотіла, щоб слова "Наша загальна Матір Божа" замінили під час служби на слово "Господь". Ми зуміли відговорити її від цього. В даному випадку, люди добрі, я, їй-богу, не бачу,щоб Нельсон і його абсолютно чарівна наречена були взагалі готові або хотіли прийняти, якщо можна так висловитися, наш варіант чуда. — Він випускає велику хмару диму і, як зазвичай роблять курці трубок, підтискає губи, чекаючи заперечень.
Матуся Спрингер заворушилася — здається, хоче піднятися зі свого глибокого крісла.
— Так от: не бувати тому, щоб онук Фреда Спрінгера вінчався в римсько-католицької церкви! — Голова її знову падає на м'який підголовник. Підборіддя червоніє.
— О!— весело вигукує Арчі Кемпбелл. — Я не думаю, щоб мій любий друже батько Макгері теж міг їх повінчати. Юна леді навіть не ходила до конфірмації. Знаєте що, — додає він, зчепивши руки на коліні і дивлячись в простір, — безліч прекрасних здорових шлюбів було скоєно в мерії. Або в унітаріанській церкви. Мій друг Джим Хенкок з цієї церкви в Мейден-стрінги не раз брав на себе вінчання, яке представляло для нас проблему.
Кролик схоплюється. Тут відбувається щось жахливе — правда, він не дуже розуміє, що так жахливо і для кого.
— Хто-небудь, крім мене, хоче ще випити?
Кемпбелл, не дивлячись, простягає йому порожню склянку, та й у Пру в чарці вже нічого немає. Зелень м'ятного лікеру вся перемістилася в її очі. А священик каже їй і Нельсону:
— Право ж, в певних обставинах навіть для самих віруючих це, можливо, найбільш правильний шлях. А потім можна влаштувати весілля і в церкві — ми часто-густо спостерігаємо таке скріплення шлюбних уз.
— А чому б їм просто не жити тут в гріху? — запитує Гаррі. — Ми не заперечуємо.
— Дуже навіть заперечуємо, — вимовляє матуся: вона так і кипить.
— Гей, пап, — звертається до нього Нельсон, — ти не принесеш мені ще пива?
— Сходи сам. У мене повні руки. — Тим не менше він зупиняється перед Пру і бере її маленьку чарочку: — Ти впевнена, що це добре для малюка?
У скинути на нього погляді — холод. Він якось тримається так по-батьківськи і тепло, а у неї очі точно прихоплена морозом трава.
— О, так, — каже вона йому. — Ось пиво і вино пити погано — від них роздуваєшся.
На той час, коли Кролик повертається з кухні, Кемпбелл вже дав себе вмовити. Є можливість зробити так, як вони хочуть: весілля в церкві, весілля, прийнятна в очах всіх цих Грейс Штуля. Тепер, знаючи це, він уже не поспішає. Під воістину дівочими віями очі у нього такі ж чорні, як у Дженіс і у матінки, очі Кернер. Мова тримає матуся Спрингер — закруглені носи її блакитних кросівок тремтять.
— Не треба приймати все, що говорить хлопчик, буквально. У його віці я сама не знала, у що я вірю: я вважала, що в уряді сидять одні дурні, а ось гангстери — люди правильні. Це було в пору сухого закону.
Нельсон семирічної дивиться на неї такими ж темними, як у неї, очима.
— Бабуся, раз це так багато для тебе означає, мені, право, все одно — хай буде як буде.
— А що думає з цього приводу Пру? — запитує Гаррі, ставлячи перед нею улюблений напій. А може, думає він, ця її застиглість і маленькі паузи перед тим, як дати волю усмішці, пояснюються просто страхом: адже це в ній зростає нове життя, а не в когось іншого.
— Я думаю, — каже вона так тихо, що всі завмирають, щоб почути її, — що в церкві було б приємніше.
Нельсон каже:
— А я — це вже точно — не хочу йти в цю моторошну нову бетонну мерію, яку вони побудували на тому місці, де був "Біжу". Один знайомий хлопець розповів мені, що підрядчик поклав собі до кишені мільйон, а в цементі вже з'явилися тріщини.
— Гаррі, — з полегшенням вимовляє Дженіс, — я не проти випити ще кампари.
Кемпбелл піднімає свій знову наповнений стакан — він адже сидить мало не на підлозі:
— Вип'ємо, люди добрі. — І викладає свої умови: — Зазвичай робиться так: перша зустріч, потім принаймні три бесіди-повчання і повчання в християнстві. Будемо вважати, що це і є перша зустріч. — І далі звертається вже безпосередньо до Нельсону, при цьому Гаррі чує, як в м'якому оксамитовому голосі з'являються вкрадливі нотки: — Нельсон, церква аж ніяк не рахує кожну Брач пару парою святих. Але вона вимагає, щоб молодята уявляли собі, на що вони йдуть. Не я даю клятву — її даєте ви з Терезою. Шлюб — це не просто обряд, це таїнство, пропозиція Господа долучитися до святості. І не тільки на мить. Кожен день, проведений разом, повинен бути таїнством. Ви відчуваєте, який це має сенс? У старому молитовнику були прекрасні слова: там говорилося, що в шлюб "не слід вступати легковажно і всупереч пораді,а має вступати благоговійно, обережно, за порадою, на тверезу голову і в страху Божому ". — Вимовивши це, він усміхнувся і додав: — У новому молитовнику про страх Божий нічого не говориться.
— Я ж сказав, я не проти, — жалібно каже Нельсон.
— І скільки ці бесіди й настанови триватимуть? — кілька сухувато запитує Дженіс. Таке враження, ніби вона сидить на цьому столовому стільці, а під нею — яйце, з якого ось-ось вилізе курча; Гаррі каже собі, що треба буде потрахаться з нею сьогодні вночі, щоб розслабилася.
— О-о, — тягне Кемпбелл, закочуючи очі до стелі, — я думаю, беручи до уваги різні обставини, ми могли б провести всі три за два тижні. У мене тут, як сказав один священнослужитель, випадково при собі книжка-календар. — Перш ніж дістатися до нагрудної кишеньки свого піджака, Кемпбелл з награним спокоєм вибиває тютюн з чубука трубки, і цей жест показує Гаррі всі переваги бути гоміком: весь світ для цього малого — суцільний спектакль. Він крокує по водах — вся грязь, що передує появі на світ немовлят, ніколи не забруднює його туфель. Перед таким знімаєш капелюха: ніщо не чіпає його. Ось це справжня релігія.