У Шехнера вони з Дженіс купили в четвер — з тим щоб їм доставили в п'ятницю — новий кольоровий телевізор "Соні" (Кролику жахливо не хочеться перекладати свої грошики в кишеню японців, але з журналу "До відома споживачів" він знає, що в цій справі по якості у них немає рівних), пару великих м'яких, сріблястих, з рожевим малюнком крісел (Гаррі давно хотілося мати глибоке м'яке крісло — він терпіти не може, коли дме в спину: люди адже навіть помирають від цього) і двоспальний пружинний матрац на металевій рамі , без головах. Матрац вони з Веббом і Бадді витягали наверх, в кімнату вікнами у двір, зі скошеною стелею, зате поруч з шафою там є порожня стіна, де можна при бажанні повісити дзеркало, а крісла і телевізор ставлять не в вітальні, настільки великий, що зараз її все одно не обставити, а в більш затишній кімнаті — в кабінеті.Гаррі завжди хотілося мати кабінет, власну кімнату, недоступну для інших. Йому особливо подобається, що в цій невеликій кімнаті крім каміна і вбудованих полиць, де можна розставити книги і дрібнички матусі Спрингер, коли вона помре, під полицями, внизу, зроблений бар для спиртного і навіть є місце для маленького холодильника, коли вони зберуться його придбати ; вся підлога затягнуть зеленим бобриком з помаранчевими закарлюками, а вікна — високі, вузькі, з легкими вгору і вниз рамами, зі свинцевими ромбовидними палітурками на кшталт тих, які малюють в книжках казок. У Гаррі виникає думка, що в цій кімнаті він, мабуть, навіть стане читати книги, а не тільки журнали і газети і ще, скажімо, почне вивчати історію. Пол в кабінеті на сходинку нижче, ніж у вітальні, і ця маленька різниця в рівні є для Гаррі,немов молоді пагони на обрізаному дереві, символом істотних змін і нового положення в житті.
Тупичок, де стоїть їхній будинок, відгалужується від елегантної Франклін-драйв, їх поштову адресу: Франклін-драйв, 14 1/2; сам тупичок не має назви, вони назвуть його Енгстрем-Вей. Уебб запропонував назвати його провулком Енгстроме, але Гаррі досить жив в провулках в Маунт-Джадж, і він ображається на Уебба. Спочатку Уебб занадто рано радить тобі продати золото, потім трахає твою дружину, а тепер принижує твій будинок. Гаррі ніколи ще не жив в будинку з таким маленьким номером — 14 1/2. З папкою, мамою і Мім він жив на Джексон-роуд, 303. Болджер жили в номері 301, в кутовому будинку, біля якого стояв ліхтар. Квартира на Уилбер-стріт, яку Гаррі ледве пам'ятає, була під якимось великим номером — вона адже перебувала на пагорбі, в будинку 447, квартира 5, на третьому поверсі. Будиночок в Пенн-Виллас був на Віста-Кресент, 26, матуся Спрингер живе на Джозеф-стріт, 89.Хоча 14 1/2 стоїть досить далеко від Франклін-драйв, листоноша, який роз'їжджає на маленькому синьому, з білим і червоним, джипі, знає, де цей будинок. Вони вже отримали пошту: рекламні проспекти, адресовані мешканцям, що зібралися, поки вони відпочивали на Карибському морі, а в суботу близько о пів на другу, після того, як Уебб і Бадді поїхали, а Гаррі і Дженіс розкладали по місцях ложки, вилки і сковорідки на кухні , забувши, що такі у них взагалі є, кришка над поштовою скринькою підвелася, і на ще не застелений в холі підлогу впали листівка і білий конверт. На простому довгому штампованому конверті, які продають на пошті, не було зворотної адреси і стояла позначка: "Бруер". Він був адресований просто містеру Гаррі Енгстрем тими ж косими друкованими літерами, якими було надписано лист, що він отримав в квітні минулого року з приводу ушлого.А тут лежала зовсім маленька вирізка з газети, і тим же чітким почерком, що й на конверті, кульковою ручкою було нагорі виведено: "Гольф мегезин". Замітка свідчила:
ОСЬ ТАК ГУСАК
Дорого обійшовся доктору Шерманові Томасу канадський гусак, якого він убив ключкою на території, прилеглій до конгресу. Він засуджений до штрафу в 500 доларів.
Дженіс роблено засміялася, стоячи поруч з ним в гучній порожній передпокої, звідки через білу арку — вхід у велику вітальню.
Гаррі винувато подивився на неї і погодився з її невисловлені припущенням:
— Тельма.
Дженіс стояла вся червона. А тільки що вони сентиментально захоплювалися старим міксером, який, пролежавши десять років на горищі у матусі Спрингер, тут же заурчал, коли його включили в розетку.
— Вона тепер ніколи не залишить нас у спокої, — вирвалося у Дженіс. — Ніколи.
— Тельма? Звичайно, залишить — такою була домовленість. Вона це заявила відверто. Ти ж теж так домовилася з Веббом?
— Так, звичайно, але для закоханої жінки слова нічого не значать.
— Вона ж говорила мені, що любить Ронні. Хоча я особисто не можу зрозуміти, як вона може.
— Він — її годувальник, причому непоганий. А ти — її блакитна мрія. Вона дійсно балдеет від тебе.
— Тебе це, мабуть, дивує, — не без осуду говорить він.
— Ну, я не можу сказати, що я від тебе не балдію, я бачу, що вона знаходить в тобі, просто ... — Вона відвернулася, щоб приховати сльози. Куди він не подивиться, усюди засмучені жінки. — ... просто ця манера ломитися в чуже життя. Одне свідомість, що це вона послала тоді ту вирізку, що вона весь час стежила за нами, чекає свого часу ... вони погані люди, Гаррі. Я не бажаю більше нікого з них бачити.
— Та перестань ти. — Доводиться обійняти її прямо тут, в гучній передпокої. Йому тепер подобається, коли вона ось так червоніє і насуплівается і дихання у неї стає жарким і немов утрудненим від горя: в такі хвилини вона цілком належить йому, наріжний камінь його багатства. Свого часу, коли вона була в такому ж стані, він заразився її страхом і втік, але тепер, досягнувши зрілості, розуміє, що нікуди не втече, що може посміятися над нею, його впертим скарбом. — Вони такі ж, як ми. Адже це було на відпочинку. У повсякденному житті вони цілком благопристойні.
— А я зла на неї, — палко заявляє Дженіс, — навіщо вона заграє з тобою — і так скоро, не встигнувши повернутися. Вони ніколи не залишать нас у спокої, ніколи, тим більше тепер, коли у нас є будинок. Поки ми жили з мамою, ми були від них захищені.
А адже це правда: Гаррісон, і Меркетти, і Бадді Інглфінгер, і ця його нова здоровило-подружка з кучерявими бараном волоссям, заплетеним в дрібні косички, і цими тубільними бусами дійсно нагрянули до них вчора, в їх перший вечір в новому будинку, принесли шампанське і коньяк і простирчали до двох годин, так що в неділю Дженіс і Гаррі прокинулися з гіркотою в роті і почуттям провини. У Гаррі в цьому будинку ще не з'явилося звичок, а без звичок і без старої м'яких меблів матусі Спрингер ти відчуваєш себе незахищеним, і здається, куди б ти не рушив, звалишся в порожнечу.