— Дорогі друзі! — капітанів голос бринів стриманою радістю і, може, щоб приховати її, Нескуба насуплював брови. — Усе готове до польоту. Системи життєзабезпечення перевірені якнайпильніше. "Гондола" оснащена комп'ютером, який, враховуючи зміни ситуацій, зможе міняти програму, задану електронній автоматиці. На випадок необхідності — перейдете на ручне управління. Бережіть машину, і вона збереже вас. — Капітан окинув поглядом Павзевея і його товаришів. — Отже, технічні засоби в цілковитій готовності. А ви — чи готові перекинути міст до чужої планети?
— Готові!
— Претензії? Вимоги?..
— Нема, — Павзевей зиркнув на Саке Мацу і Сіагуру, вони лише кивнули головами.
— Тоді — щасливо! — Капітан потиснув космонавтам руки.
— До побачення! — гукнув Павзевей до всіх.
Дружини кинулись обнімати своїх чоловіків, неначе прощалися з ними назавжди.
— Щасливого повернення!
— Привіт Гантелі!
— А ви тут не нудьгуйте без нас! — махнув рукою Сіагуру.
Під звуки гімну екіпаж зайняв свої місця в "Гондолі". Люк закрився, і всі поспішили із шлюзу. "Гондола" спокійно лежала між рейками, немов зернина в стручку, ждучи, коли її вилущать з нього.
Капітан уже був за пультом керування. На одному з екранів почали проступати тьмаві обриси кабіни "Гондоли", ось уже видно й самих космонавтів.
— Як ви там? — спитав Нескуба.
— Все нормально, — відгукнувся Павзевей. — Готові до старту.
— Даю старт.
Нечутно розсунулися шлюзові ворітниці, "Гондола" посунулась спочатку повільно, ледь помітно, потім швидше, швидше, змигнуло кілька секунд — і вона зісковзнула у вільний простір. "Вікінг" злегка гойднувся, а "Гондолу" вже можна було бачити не лише на екрані, а й у відшторені ілюмінатори. Освітлений променями плескатого сонця, космічний човен, як показували контрольні прилади, швидко виходив на розраховану траєкторію...
З "Вікінга" пильно стежили за "Гондолою", її екіпаж був ось тут поряд — екран показував усе, що відбувалось у їхній забитій апаратурою кабіні.
Павзевей наче прикипів до пульта керування, обидва його товариші вже працювали з приладами, скеровуючи об'єктиви на планету.
"Ці прокладуть шлях, — спокійно думав Нескуба. — Досвідчені, не підведуть. От якби тільки не підвела "Гантеля..."
Еола удвох з дружиною Павзевея спостерігала за "Гондолою" в ілюмінатор правої прогулянкової палуби. Спочатку вона скидалась на золоту рибину, а вже через кілька хвилин зробилася кометою.
— Все-таки могли б і мене включити... — зітхнула Павзевеєва. — Занадто самовпевнені... А без нас, лікарів... Усе ж може трапитись.
— Не журися, Ренато. — Еола погладила подругу по спині. — Ось побачиш — усе буде гаразд.
— Але ти, я бачу, теж хвилюєшся?
— Та всі, мабуть, хвилюються перед висадкою... Як ми там будемо жити? Що, коли справді на Гантелі є аборигени?
— Може, й є. Родильний будинок наче непоганий, чому ж він має бути порожнім?
— Добре, якщо напівдикі...
— Чому ж добре?
— Вважали б нас за богів. Ти б хотіла пожити богинею?
— Не мели дурниць, — усміхнулась Рената. — Якщо вони антропоїди...
— Ні, в принципі, ти б не заперечувала? Так, як ото змальовували колись у фантастичних романах: з неба на вогненних колісницях спускаються космонавти, і темне населення, охоплене страхом, падає перед ними ниць.
— Читала... їхні автори вважали, що віра в бога виникала зі страху. Я їх розумію: в їхній час на Землі панував Страх. А первісна людина, може, якраз нічого й не боялася. Все це дуже складне...
— Ну, а все-таки, — жартівливо наполягала Еола, — невже ти відмовилася б від статусу богині?
— Якщо Павзевей оголосить — не відмовлюся, — засміялась Рената. Подивилась в ілюмінатор, і обличчя її враз спохмурніло. Зірочка "Гондоли" — така малесенька, така беззахисна — вже наближалася до планети, вкутаної сувоями хмар. — Наче падає сльоза, — прошепотіла Рената.
— Заспокойся, кажу тобі — все буде добре.
— Але ж ти не богиня, щоб це знати, — сумовито усміхнулась Павзевеєва. — Планета... незвичайна, не вивчена, чужа... Це дуже складний організм, який живе за своїми законами. Як цей організм реагуватиме на втручання ззовні? Чи полюбить нас, дітей іншої планети, і чи полюбимо ми її, як другу матір?
— Ми пристосуємось, — зітхнула Еола. — Іншого виходу в нас нема. Пристосуємось і звикнемо...
Жінки ще довго дивилися в ілюмінатор, аж поки золота краплина не зникла з очей.
12
"Гондола" кружляла навколо планети майже три місяці. Комплексна програма досліджень вимагала напруженої роботи екіпажу, і, щоб підбадьорити колег, Павзевей іронічно вигукував:
— Нічого, працюємо для її величності Історії!..
Це й справді було так — суспільна історія Гантелі тільки оце починалася, і вони вперше відкривали завісу нової сцени для людського дійства. Звичайно, жоден із космічних вікінгів не міг не те що знати, а навіть і здогадуватись, яких метаморфоз ці події зазнають у майбутньому. Інформація про заселення Гантелі через довгий ряд століть зміниться настільки, що перекази про історичний початок далекі нащадки вважатимуть міфами, які не мають ніякого реального грунту. "Небесний цикл" розглядатимуть як втілення одвічної мрії людини про політ у космос.
Та все це — в імлі майбутнього. А поки що — буденна робота. "Гондола", снуючи свою траєкторію навколо Гантелі, приглядалася до неї численними об'єктивами, промацувала її пульс, прислухалася до биття її серця, намагаючись уточнити хоча б найголовніші параметри. Показники були не оптимальні, але з кожним витком ставало ясно: земляни зможуть пристосуватися до цих умов.
Першу посадку "Гондола" зробила на невисокому плато, власне, узгір'ї, яке круто обривалося в океан. Павзевей сподівався, що грунт у цих місцях злежаний, твердий, і не помилився. Навколо — від берега аж до самісінької гірської гряди — крізь ріденьку сизувату траву проступав граніт чи, може, якась інша тверда порода.
"Гондола" осідала на газовій подушці повільно, плавно, сантиметр за сантиметром. Рідка пилова запона огорнула фюзеляж, та коли замовкла силова установка, пил почав швидко осідати, вкриваючи тонким шаром крила та ілюмінатори.
— Ну, що ж, вітаю з прибуттям, — втомлено обізвався Павзевей до своїх товаришів, які також мали не дуже бадьорий вигляд. Обснувати велетенську планету, зазнаючи перевантажень, було нелегко. Тим більше, що в умовах невагомості на "Вікінгу" вони зовсім детренувались.