Пассера схопилася руками за голову.
— Щиро дякую! Що ти робиш з мене? Повію! Ти кидаєш мене в обійми то до одного, то до другого мужчини. І називаєш це рекламою? Негідник! Геть з моїх очей! Негайно, негайно!
Міка покірно вийшов з каюти, причинивши двері.
Аліса Гарднер дуже злякалася, коли перед нею раптом з'явився Едвард.
— Чого ви переслідуєте мене, лорд Хакслі? Ви ж знаєте, що я одружена і щаслива!
— Ні, Алісо, не щаслива. Я вже казав вам про це сьогодні, і тоді ви не заперечували. Більше того, ви подарували мені усмішку, яку я ніколи не забуду. Не проганяйте мене. Будьте щирі! Перед собою будьте щирі! — Він пристрасно притяг її до себе.
— Едварде! Боже мій, нас можуть побачити!
— У моїй каюті нас не побачить ніхто, Алісо. Я жду вас сьогодні вночі, о першій годині.
Вони дивилися одне одному в очі.
— Ви збожеволіли, — прошепотіла вона тихо.
Едвард обережно зняв з її голови діадему.
— Беру як заклад! До ночі!
Аліса не протестувала. І лише коли він хотів поцілувати її, вирвалась і втекла.
Едвард довго дивився їй услід. В кишені у нього лежала діадема — запорука її згоди. "Звичайно, вона прийде, — . подумав він. — Жінки схожі на п'янкі квіти, і треба бути дурнем, щоб обминати їх. Але тільки одна Бетті гідна кохання. Ваша дружина теж гідна його, містер Гарднер! Не турбуйтеся, вже завтра минеться все те, що сьогодні ще так спокусливо вабить до себе…"
І він пішов до Кашбарна, щоб віддати діадему.
В коридорі Аліса зустріла містера Коннора.
— А, місіс Гарднер, вистава закінчилась?
— Так, містер Коннор. Я тільки-но з театру, йду в свою каюту, — сказала вона й провела рукою по чолу.
— Ваш чоловік давно вже повернувся. А де ж ваша діадема, місіс? Це така чарівна річ!
Аліса Гарднер мимоволі доторкнулася рукою до голови й почервоніла.
— Моя діадема? Ах… я її сьогодні не надівала.
Коннор посміхнувся.
— Тоді, певно, я помилився.
— Ви бачили її вчора, так, вчора, містер Коннор.
— Можливо. На добраніч, місіс.
О першій годині ночі двері каюти Едварда відчинилися, і в них прослизнула струнка жіноча постать.
— Алісо!
— Прошу вас! Тільки п'ять хвилин! У мого чоловіка може виникнути підозра. Віддайте мені діадему.
Він надів їй на голову сяючий обруч. З плечей Аліси впало пальто…
Один за одним гасли на палубі вогні: життя на судні завмирало. Тільки машини продовжували невтомно працювати — корабель поспішав уперед. Милю за милею залишав він за собою. Кожні дві хвилини майже миля!..
ПРИРЕЧЕНІ
Із сірих хвиль, що котилися повільно, мов сонні, піднімався на сході світанок. Рожевий відблиск упав на темні клуби диму, на вершини щогл, на труби і капітанський місток.
Боксхолл прийняв вахту від старшого офіцера.
— Усе гаразд, Мардок?
— Все йде як по маслу, — відповів той, позіхаючи. — Таке плавання, такий рекорд викликає страшенну нудьгу, бо перемога вже з самого початку в наших руках.
Боксхолл подивився на ніжну блакить ранку.
— Вас уже абсолютно ніщо не може зацікавити? — спитав він.
— Чому ж, кілька годин спокійного сну… — Мардок торкнувся пальцем кашкета і пішов.
Засунувши руки в кишені плаща, Боксхолл крокував по пустинній верхній палубі. Повівав ранковий вітрець, стиха скрипіли троси важких рятувальних шлюпок.
У безлюдних коридорах від тьмяного нічного освітлення залягли сутінки. Вздовж темно-червоної оксамитової доріжки тяглися ряди білих дверей з блискучими номерами. Жоден звук не проникав із-за цих подвійних дверей. Чути було тільки глухий стукіт невтомних машин.
Аліса злякано кинулася зі сну. Крізь ілюмінатор пробивалося кілька тремтливих сонячних зайчиків^ Жінка відчула на своїй шиї тепле глибоке дихання Едварда. Він спав міцно й спокійно. Вона обережно звільнилася з його обіймів, відкинула шовкову ковдру, встала.
Деякий час місіс Гарднер стояла нерухомо, пильно вдивляючись в обличчя Едварда. В напівтемряві її тіло здавалося алебастровим. Рот був напіввідкритий. Розпущене золотисте волосся, в якому сяяла діадема, вираз напруження на обличчі, схилена постать робили її схожою на німфу, що підслухує. В ній не лишилося й сліду від тієї статечної, холодної леді, яка, може, через деякий час прогулюватиметься по палубі з своїм чоловіком, шелестячи сукнею і суворо розглядаючи в лорнет кожного зустрічного.
Впевнившись, що Едвард не прокинувся, Аліса швиденько відшукала свої туфлі, підняла з підлоги пальто, яке все ще лежало там, де впало, накинула його на плечі і обережно відчинила двері. Прислухалась і, ще раз глянувши на Едварда, швидко вийшла.
Двері грюкнули, і це розбудило Едварда. Позіхаючи, він остаточно прокинувся і все пригадав. Аліса! В зім'ятій постелі ще зберігалося тепло жіночого тіла. Навколо все пахло нею. Він відчував її гарячі поцілунки, її нестримну палку пристрасть. Простяг руку. Аліси не було поряд. Підвівся. Значить, вона потихеньку втекла. Едвард посміхнувся. Під час сніданку в салоні він знову побачить її. Але це вже буде не та Аліса. "Доброго ранку, місіс, як ви спочивали?" скаже він їй. Містер Гарднер, який їстиме ложечкою яйце, приязно кивне йому і відповість за дружину: "Дякую, ніч ми провели прекрасно".
Регочучи, Едвард відкинувся назад на подушечки, потім зіскочив з ліжка, подзвонив і звелів приготувати ванну.
Насвистуючи пісеньку, він з насолодою простягся в гарячій пахучій морській воді. В такт руху судна вода у ванні рівномірно колихалася. І здавалося дуже дивним приймати ванну серед океану, за тисячі метрів від морського дна.
Плавання триватиме ще трохи більше ніж два дні, міркував Едвард. Потім на горизонті з моря підніметься сіра смуга — Америка! Країна надій для багатьох пасажирів судна і для нього теж. Як же називають її? Країна безмежних можливостей. Безмежних можливостей будувати своє щастя чи гинути? Це була сувора молода країна, яка приваблювала людей з усього світу своїми природними багатствами й просторами, країна, де право на боці сили, країна жорстокої боротьби за більший шанс на життя. Але чого йому, знатному лордові, турбуватися про це? Для нього Америка могла стати лише ареною нових авантюр та розваг. Робота? Слава богу володіння Хакслі на Рокі Гроунд чималі. А хіба Кашбарн не казав, що при сприятливому завершенні "гри" дещо перепаде і йому, Едвардові? Отже, журитися нічого! Тільки треба буде спочатку добре роздивитися в Нью-Йорку. Знайомства вже зав'язані. Життя триває!