— Обидві на воду! Бо запізнимося на обід... Поверталися з шлюпкової гавані юнги лісом — не строєм,
а врозбрід, напівголі, босі. Зовсім поряд почувся вигук:
— Стій! Хто йде?
Випадково вони вийшли на той склад боєпостачання, який колись охороняв Савка і де вночі вештався навколо нього ворог. Вартовий стояв тепер з патронами в обоймі карабіна.
— Та не горлань ти,— відповідали йому юнги, сміючись.—Кого налякати захотів? Чи не бачиш, що свій брат іде. ^ у
У Савватьеві Савка попросив Росомаху відпустити його.
— А куди ти?
— У нолітвідділ хочу зайти... до Щедровського. А що ти там маєш робити?
— Батько зовсім; перестав писати. Один лише лист... свого?**0**™ здивувався' побачивши Савку на порозі
105
— Хто тебе прислав до мене?
— Ніхто. Сам вирішив яайти... поцікавитися, чи в звістка про батька.
— Дивно. Якраз прийшла відповідь про твого батька. Щойно розкрив пакет, і раптом з'являєшся ти... Буває ні таке!
Савка мовчки чекав, що йому скажуть.
— Важко про це говорити,— сказав Щедровський— Але ти вже дорослий і зможеш пережити найгіркішу правду. Батька твого вже немає серед живих. З довідки видно, що його викреслили з списків частини ще восени минулого року...
Після відчайдушного веслування раптом заломило руку. <
— Плакати я не буду. Але, можливо, він... у полоні? Щедровський заперечливо похитав головою:
— Моряків, тим паче, комісарів флоту, вороги в полон не беруть. Та вони й самі, як тобі відомо, не здаються...
Продовїкувати розмову було ні до чого.
— Мені скоро виповниться п'ятнадцять. Коли — напевне й сам не знаю. Але знаю, що влітку. Тепер мені можна вступити до комсомолу?..
В юнг увірвався терпець, і вони запитували:
— Коли ж закінчиться навчання? Коли на флот? Офіцери відмовчувались. Або коротко відповідали:
— Зачекай. Ще навоюєшся...
Якось випадково Савка розкрив "Стернову справу" і раптом звернув увагу на те, що майже всі основні розділи вони вивчили. Взяв "Керування маневрами корабля" — залишилися прийоми буксування кораблів.
— Хлопці,— сказав він,— ще трохп, і мн звідси підемо. Р^зко посилили фізичну підготовку. Опівночі юнг часто
по тривогах піднімали зі зброєю. Вони долали довгі марші бігом по пересіченій місцевості. Порядок був такий: трапилося озеро — не обходити його, * а перепливати будь-яке, яке б не зустрілося на шляху. То були незвичайні нічні марпії: авангард роти вже виходив з води иа берег, а кінець колони тільки-но починав заплив, тримаючи над собою карабіни. Любов до води в юнг доходила до смішного. Почувши дзвінок на перерву, юнги кидали на столн свого робу, голими висипали з усіх вікон і — у воду! Десять хвилин плавали, а коли дзвінки кликали на уроки, юнги вже статечно сиділи за столами, наспіх витираючи лобн подолами голландок. Море з таємничої небезпеки перетворювалося на дружню стихію, вода ставала рідною колискою. Юнги ще не нал0 Щ° море здатне повернутися до них іншим боком —
ТраЗаразМі°шСТЬ жила одним — чеканням.
___ Хочу на Балтику,— мріяв Федя Артюхов.
Джек Баранов, марячи глибинами океану, відповідав: Балтика? Але ж там мілко... будеш па пузі плазувати.
На це суворий Федя казав, що думав:
_ т в калюжі потонути можна, річ не в цьому. Балтика — мати флоту російського, тут і революція починалась. А ти подивися на карту — скільки ще балтійських земель визволяти доведеться... Скільки десантів треба викинути
3 моря! тт — ^
фінікін уперто прагнув на Чорноморський флот, так і ліз
у кримське тепло.
_ Про парну мрієш? — гнівався Ігор Московський.—
Севастополь — справді лазня... Тільки кривава лазня.
— А ти куди хочеш? — запитували старшого.
— Питання треба обмізкувати... Ще не вирішив. Севастополь і Кронштадт — вони відгукнуться в серцях
юнг, немов закличні удари тривожного дзвону. Прагнення туди, на Чорне чи на Балтику, швидше за все — флотська традиція.
Коля Поскочін, підморгнувши, якось заявив класу:
— Надійшла ділова пропозиція: всім гуртом рвонути на Ельтон і Баскунчак. Організуємо там свою флотилію і назвемо: "Не займай мене, а я тебе й сам не займу". Хто — за?
Джек Баранов відповів Колі:
— Хлопчику, жартуй, але й міру знай, бо ми тобі ноги загнемо за голову...
Тепер про це можна розповісти щиро — давнє діло: ніхто з юнг не хотів потрапити на Тихоокеанський флот, де не було війни. Юнги відмахувалися від Каспію й різних флотилій на річках. Чесно кажучи, не знаходилося бажаючих служити й на порозі Арктики — на Північному флоті. Ось про це Савка частенько й розмірковував. За час війни дуже виросло бойове й міжнародне значення Північного флоту— По суті, цей флот у боях утверджував нові традиції — освоєння простору й гігантських комунікацій. Битва відбувалась у мороці ночі на довгій океанській хвилі, оповитій холодним туманом. Це була страшна битва без надії на рнтунок, коли будь-який результат бою випливав з невмо-рТшсн **ЮрмуЛи *СмеРЇЬ або перемога!" Поступово визріло
нобіГ ^'~"сказав Савка,--— проситимуся на північ. Мені по-н оається цей край... Пам'ятаєте, як по радіо виступали?
<:Хто сказав, що темінь тут, зневіра? Край оцей, де люблять до кіпця, як у творах славного Шекспіра, сильні і закохані серця".
Фінікін його вибору не схвалив:
— І нащо тобі добровільно в таку холоднечу лізти? За, женуть па Нову Землю, і будеш там айсберг, як ескімо смоктати...
Але в Савки зпайшовся хороший захисник.
— Огурцов мае рацію! — заступився Поскочіи.— Балтика та Чорне — це дві старі пляшки з вузенькими шийками. Одна пробка — й флоти закриті, як таргани в банці. Наша ж армія бере зараз такий розгін до Берліна, що в цих пляшках війна незабаром закінчиться. Атлантика — ось де непочатий край. Саме на комунікаціях океану й буде основна боротьба. Якщо вже —говорити щиро,— закінчив Коля,— то Середземне море — теж російське море. Двоє століть підряд Росія мала у складі свого флоту особливі ескадри, що так і називалися — середземноморськими.
Випав дуже спекотний день, і юнги спостерігали рідкїс-пе явище рефракції. На горизонті, трохи нижче хмар, ви-иикло підняте над морем велике місто з стародавньою церквою. Височіли портові крани, біля тартаків стояли па завантаженні кораблі. Лейтенант Зайцев на уроці пояснив юнгам: