Зібрався натовп. Мій брат почав виправдовуватися єврейською мовою, що він доводиться мені братом, отож має право навчати мене розуму. Але ті, що позбігалися, пояснили йому, що в Америці такого не дозволяють: брат чи не брат, а бити маленьких тут заборонено.
Ну, хіба можна не любити таку країну?
9
Тим часом я забалакався і зовсім забув, що ми вже прибули на місце, тобто до нашої сусідки товстої Песі та її чоловіка палітурника Мойше. Зайшовши до xatHj ми нікого з їхньої галайстри не застали. Оглядаюсь на всі боки. Шукаю очима свого давнього товариша Вашті. Немає Вашті, ні будь-кого іншого... Де вони всі поділися? Ось зараз почуєте.
VII. ГАЛАЙСТРА НА РОБОТІ 1
Я вам уже розповідав, що ми, прийшовши до нашої сусідки товстої Песі з її чоловіком палітурником Мойше, не застали вдома нікого з їхньої галайстри. У чім річ? Уся галайстра на роботі. Але перше ніж розповісти вам, яку роботу має кожен з них, мені треба раніше описати вам, у яких розкошах дозволяє собі жити палітурник в Америці. По-перше, квартира. У нашому містечку товста Песя навіть боялася б залізти так високо. А тут ідеш та йдеш сходами — мало не сто сходинок налічиш, поки дочалапаєш до цієї розкішної квартири. Кімнат і альтанок безліч. Тут вони звуться "румс". У кожній кімнаті — ліжка з ковдрами і фіраночки на вікнах. А одну з кімнат звуть "кічен", по-нашому це кухня. Але печі тут немає. Стоїть залізна плита з дірками для варки, а вода ллється прямо з стіни — холодна і гаряча — скільки хочете. Треба тільки крутнути кран, і все.
2
Згодом, коли мій брат Еля і його дружина Бруха прийшли нас провідати, спитати, що поробляємо, Пиня взяв Елю за руку, завів до кухні, показав йому обидва крани з водою і запитав:
— Що ти скажеш про Колумбуса? Хіба ж мій брат Еля промовчить?
— Тепер ти вже цілком за Колумбуса, а що ти говорив раніше, коли ми були на Еліс-Айленді? — сказав він.
Пиня почав виправдовуватися, що Еліс-Айленд не належить до Америки. Еліс-Айленд, каже він, лежить на кордоні між Америкою та іншими країнами. Проте мій брат Еля твердить, що нічого подібного. Вони засперечалися, як завжди, аж поки втрутилася Бруха і сказала, що вони обидва нічогісінько не тямлять, а тому їхня суперечка не варта щербатої копійки.
Але я почав розповідати про квартиру палітурника Мойше, а перескочив на зовсім інші речі. Прошу не гніватись — повертаюсь до нашої сусідки товстої Песі та до її діточок — до галайстри.
З
Нашому Мойше і нашій Песі ніколи навіть не снилося, що вони житимуть у такій розкішній квартирі, з такою безліччю кімнат. Геть на все у них окрема кімната. Кімната до спання зветься "бедрум", окрема кімната для їди, яка зветься "дайнінгрум". Чому "дайнінгрум"? — ламають собі голови Еля й Пиня і не можуть ніяк зрозуміти походження цього слова.
— Навіщо вам даремно морочити собі голови,— встряє палітурник Мойше.— Головне те, що я, хвалити бога, хазяїн у Нью-Йорку, а діти мої працюють, і ми, з божою поміччю, добре заробляємо в Америці...
Дивлюся на палітурника Мойше і думаю: "Владико небесний, як людина міняється! Удома ніхто ніколи не чув навіть слова від нього. Скрізь і завжди була Песя. Він знав тільки варити піспу і оправляти книжки, а тут став мовби на голову вищий". Та й чого тут дивуватися? Людина не має ніяких турбот. Усі діти працюють і приносять гроші. Я вам перелічу всіх поіменно, розповім яку
роботу кожен виконує і скільки заробляє. Мама заздрить нашій сусідці Песі, що господь обдарував її, нівроку, стількома дітьми.
4
Старший хлопець прозивався вдома Колодою. Тут він зветься Сем. Чому Сем? Не знаю. Знаю тільки, що він уже заробляє. Він улаштувався у "Пейпер-бакс-фекторі". Ви ж, певно, не знаєте, з чим це їдять? Тому мушу вам пояснити, що це фабрика, на якій виробляють картонні коробки. Не думайте, що це така вже важка робота.
Зрештою, Сем ще не робить коробок. Він їх тільки розносить. Бере в кожну руку десять дюжин коробок і мчить з ними вузькими вуличками між трамваями та автомобілями. Треба пильнувати, щоб коробки, крий боже, не пом'ялися. Він одержує за це два з половиною долари на тиждень і сподівається на підвищення платні. Дуже можливо, що з часом матиме три долари на тиждень. Це поки що. А згодом бос (хазяїн тут зветься "бос") обіцяє, що навчить його клеїти коробки. Бос каже йому: "Будь тільки гуд-бой, і все буде ол райт". Нашою мовою це означає: "Будь добрим хлопцем, матимеш на цукерки".
в
Другий хлопець, що колись прозивався Велвл-Кіт, а тепер уже зветься Віллі, теж "делівер-бой", тобто хлопець на побігеньках. Він працює в бакалійній крамниці. Тут уже трошки важча робота. Доводиться вставати вдосвіта, коли ще сам бог спить. Треба насамперед розсортувати і запакувати всі замовлення. Потім рознести пакунки покупцям. У пакунках є булочки, масло, сир, яйця, цукор, молоко, сметана. Мусиш здиратися на кількасот східців, аж під самий дах. І це треба виконати швидко, одним духом, бо Віллі повинен ще повернутися в крамницю, підмести, прибрати і виконати інші подібні роботи.
І так аж до півдня. Опівдні він вільний. Одержує Віллі небагато. Тільки п'ятнадцять центів на день. Щодня, крім п'ятниці. У п'ятницю він одержує цілу чверть долара і халу на суботу.
Те, що я вам розповів, стосується старших хлопців. Молодшим уранці не дозволяють працювати. Бо тут, в Америці, малі діти повинні вчитися, ходити до школи. А як ні, робиться щось страшне. Навчають тут безкоштовно, та ще й підручники дають. Коли наш товариш Пиня почув про це, він аж підстрибнув від захоплення. Пиня пригадав, як удома він не мав де вчитися і не міг ходити до гімназії. А тут, в Америці, тягнуть до школи силоміць, Інакше треба платити штраф...
Але оскільки в школі навчаються тільки півдня, можна У ДРУгу половину щось робити і заробити кілька доларів. Менпгі діти Песі так і роблять. Один, той якого прозивають Чорногуз, працює в аптеці. Він миє пляшки, ходить до пошти по марки і одержує за свою роботу, тільки за половину дня, долар з чвертю на тиждень.
— Придасться,— каже палітурник Мойше і забирає у нього гроші.
7
Файтл-Петелеле — тут він уже прозивається Філіпп — теж півдня відвідує школу, а в другу половину продає газети. Тут газети звуться "пейперс". Він бігає по Іст-Бродвею — така вулиця — і вигукує: "Пейперс! Пейперс!" Хлопчик заробляє на цьому від сорока до п'ятдесяти центів на день, а часом навіть більше. Певна річ, що це теж іде в гаман батькові. Всі заробляють, а палітурник їх утримує.