— Леслі! — закричав Аллен. — Припини!
Місіс Хейзен сиділа нерухомо, навіть не схопилася за щоку руками, так ніби чекала цього удару і тепер тішилася, що дочекалась,
— Расселе, — мовив Стренд, — якщо хочете почути мою пораду, то, гадаю, вам слід скористатися з люб'язної пропозиції вашої дружини: хай накладе на себе руки.
— Вам це так не минеться,— спокійно проказала місіс Хейзен. — Обом. Він вас знищить своєю доброчинністю. Бо тільки-но ви спіткнетесь, як він од вас одвернеться, викине вас разом з вашими мріями та .надіями й навіть не озирнеться. Запам'ятайте мої слова, ви, нерозумні, жадібні людці! Ваше свято скоро скінчиться! — Вона підставила Хейзенові келиха й додала: — Мені здається, любий, я б випила ще.
А Стренд з жінками обіруч уже рушили через принишклу залу до виходу.
То був довгий-предовгий шлях.
Розділ другий
Леслі йшла скуто, наче задерев'яніла. Фарба під очима в неї потекла, але вираз обличчя був холодний, удавано спокійний. Коли вони почали підійматися сходами до себе нагору, Лінда спіткнулась, і Стренд підхопив її під руку. Вона вся тремтіла. Обличчя в неї зробилося бліде, а легкі рум'янці на щоках тепер здавалися маленькими ранками. Коли вони дійшли до дверей їхнього номера, Алленові спало на думку, що залишати Лінду на цілу ніч саму не можна.
— Побудьте трохи з нами, — лагідно запропонував він. — Нам усім треба випити.
Лінда заціпеніло кивнула головою.
З номера Аллен замовив по телефону пляшку віскі та льоду. Він не знав, як Лінді, але їм з; Леслі досі не доводилося пити з розпачу. Лінда впала у крісло, мов підтята, так ніби кістки в неї раптом роз-м'якли. Руки її на бильцях крісла здригалися. Леслі пішла до ванної.
— Піду поправлю зіпсований вечіркою вигляд,-—сказала вона.
— Яка страшна жінка! — промовила Лінда тремтячим голосом. — А я ж ставилась до неї як до подруги! Я розуміла, як жахливо було їй після синової...— Вона піднесла до очей мереживну хусточку.— Щоразу, як приїздила сюди, я навідувала її в Парижі й запрошувала до себе в Мужен. А оті брудні звинувачення! — обурено вигукнула вона. — Нічого такого між мною і Расселом не було! Святий боже, я ж не така! Аллене, скажіть, ви хоч на мить повірили?
— Та звісно ж, ні! — не зовсім щиро запевнив Стренд.
— А бідолашна мадам Аркур! — провадила Лінда. — Може, запросити її сюди і...
— Навряд чи їй хочеться когось із нас бачити, — відповів Стренд. — Принаймні тепер.
— Ви ж не думаєте, що я поділяю хоч одну з думок Кетрін про Рассела та друзів, яких він до себе запрошував, не думаєте, Аллене?— В її голосі звучали благальні нотки,— Я б не пережила, якби ви подумали...
— Ліндо, — сказав Аллен, підходячи до неї і беручи її за руки, — послухайте мене. Я вважаю, що ви одна з найпорядніших жінок, яких я зустрічав у своєму житті.
— Дякую! — прошепотіла Лінда.
— Не беріть цього так близько до серця. В жінки порушена психіка. Ні одна людина при здоровому глузді не повірить жодному її слову.
— Вона ніколи не була доброю дружиною, — промовила Лінда. — Вона перетворила його життя на пекло. Не знаю, як він стільки її терпів! Вона постійно його діймала. У неї не язик, а бритва. Бувало, на вечірках, коли хто-небудь питав його про ту чи ту справу, — ви ж бо знаєте, Рассел весь у справах, він узагалі нарозхват, до нього приходять за порадою найзначніші люди в країні, бізнесмени й урядовці, — отож коли він пояснював кому-небудь якісь юридичні тонкощі, вона завжди відверто з нього насміхалась і казала: "Годі тобі набридати гостям! Вони й так знають, що ти найбільший зух у своєму ділі". Зух! І це про такого чоловіка, як Рассел! Звісно, їй треба поспівчувати. Втратити отак сина й бачити, що діється з дочками... Але ж усякому терпцю настає край. Якось у їхньому домі був на вечері сенатор, дуже поважна людина, але, як на місіс Хейзен, він належав не до тієї партії, і вона йому кинула: "Дурень ви, та й годі!" Просто у вічі! Це коли він заявив, що голосуватиме за законопроект, якого вона не схвалювала. Тепер скажіть: як чоловікові жити з такою? І незважаючи на все це, хай там що вона каже, а покинула вона його, а не він її;
У двері постукали, і Стренд відчинив; Офіціант приніс віскі. Аллен налив чистого віскі у три склянки й одну подав Лінді. Вона гаряч-; ково, одним ковтком відразу випила половину.
— Я вам так скажу,— вела Лінда далі .— Я не звинувачую його за мадам Аркур чи там за будь-кого. Зрештою, Рассел завжди був дуже обережний. Хай він там що робив, ніхто про те нічого не знав. Я була просто ошелешена, коли він з'явився з мадам Аркур. Мабуть, у нього вже урвався терпець. Та навіть за цей короткий час вона припала мені до вподоби. їй-богу, таки дуже сподобалась! Така мила, уважна.— Лінда допила віскі, простягла склянку, і Стренд знову наповнив її. — Щиро кажучи, я була рада за Рассела. Я ще ніколи не бачила його таким веселим.
Стренд почув із ванної сміх і здивовано обернувся. Хихотячи, до кімнати ввійшла Леслі. Обличчя у неї вже було підмальоване.
— Чого ти смієшся? — спитав Аллен, намагаючись не показати, іцо сердитий на дружину. Лінда була в такому стані, що сміятись при ній здавалось йому бездушністю.
— Я саме згадала про те, як ляснула ту жінку,сказала Леслі, не перестаючи хихотіти. То була одна з найприємніших хвилин у— моєму
житті. Я навіть зламала об неї нігтя. Навіть не думала, що лясну її. Це сталося мимоволі. Так мимоволі, що просто чудо!.. О, віскі! Це якраз те, чим можна чудово завершити вечір. Сьогодні я маю право напитись, як на святі. Я покладаюсь на тебе, Аллене! Ти донесеш мене до ліжка цілою. Я знала, що в Європі буде цікаво, але чи могла я припустити, що буде так цікаво! — Вона піднесла склянку.— За мій ніготь! За художниць-аматорок, за нікчемних шкільних вчителів та за їхні виводки! Мені починають подобатися вечірки в аристократів. їй-богу. Вони такі вишукані!
— З тобою все гаразд?— стривожено запитав Аллен.
— Цілком!—безтурботно відказала Леслі.— Такий вечір вартий цілого літа!
Задзеленчав телефон, і Стренд узяв трубку. Дзвонив Хейзен.
— Аллене,— сказав він,— я хотів би поговорити з вами, якщо ви не проти. Ви можете прийти до мене в номер? Тільки самі, будь ласка. З жінками все гаразд?