Я, пане командор, прошу тебе
Прибути завтра до вдови твоєї,
Де буду я, і стати там на варті
Біля дверей. Що? Будеш?
Статуя киває знов.
Боже мій!
Лепорелло
А що? Чи я вам не казав...
Дон Гуан
Ходім.
СЦЕНА ЧЕТВЕРТА
Кімната донни Анни.
Дон Гуан і донна Анна.
Донна Анна
Я прийняла вас, дон Дієго! Тільки
Боюсь, що вам моя сумна розмова
Нудною буде. Бідна удова,
Я все свою утрату пам'ятаю:
Мішаю сльози з усміхом, мов квітень.
Що ж мовчите ви?
Дон Гуан
Тішуся безмовно,
В уяві, що на самоті зі мною
Прекрасна донна Анна. Тут — не там,
Не при надгробку щасного мерця, —
I бачу вас уже не на колінах
Перед холодним, мармуровим мужем.
Донна Анна
То ви ревниві, дон Дієго! Муж мій
I в гробі мучить вас.
Дон Гуан
Я не повинен
Вас ревнувати: ви його обрали.
Донна Анна
Ні, з дон Альваром взяти шлюб мені
Веліла мати. Ми були убогі,
А дон Альвар — багатий.
Дон Гуан
Щастя мав!
Скарби порожні він до ніг богині
Зложив — от чим досяг він раювання!
Якби я перше вас пізнав, як радо
Мій славний стан, багатства — все б віддав,
Все за єдиний ваш ласкавий погляд!
Скорявся б я небесній вашій волі,
Як раб! Всі ваші примхи я пізнав би,
Щоб їх запобігати, щоб життя
Вам чарівною казкою здавалось!
Але, на жаль, мені судилось інше!
Донна Анна
Дієго, досить! Слухаючи вас,
Я мимохіть грішу — мені не вільно
Кохати вас, бо удова повинна
I домовині вірною зостатись.
Коли б же знали ви, як дон Альвар
Мене кохав! О, дон Альвар вже певно
Закоханої дами не прийняв би
У себе в домі, бувши удівцем,
Він був би вірним шлюбному коханню.
Дон Гуан
Не мучте серця, донно Анно, вічним
Нагадуванням про свою дружину.
Доволі з мене кари, хоч на кару
Від вас і заслужив я, може.
Донна Анна
Чим?
Вас путами не зв'язано святими
Ні з ким, хіба не правда? Покохавши
Мене, ви проти мене й проти неба
Не винні.
Дон Гуан
Боже! Проти вас!
Донна Анна
Хіба
Ви винні проти мене? То скажіть же —
Чим?
Дон Гуан
Ні, ніколи!
Донна Анна
Що таке, Дієго?
Ви проти мене винні? Чим, скажіть.
Дон Гуан
Ні, ні, нізащо!
Донна Анна
Це, Дієго, дивно.
Я прошу вас, від вас жадаю...
Дон Гуан
Ні.
Донна Анна
А! Ось як ви моїй покірні волі,
А що мені ви зараз говорили?
Що ви б хотіли статъ моїм рабом.
Дієго, я розгніваюсь: кажіть,
Чим проти мене винні ви?
Дон Гуан
Не смію:
Тоді мене зненавидите ви.
Донна Анна
Ні, ні! Я вас заздалегідь прощаю,
Але я знати хочу.
Дон Гуан
Не бажайте
Страшну, убийчу таємницю знать.
Донна Анна
Страшну! Ви мучите мене, Дієго:
Я страх яка цікава, — що таке?
I як образити мене могли ви?
Я вас не знала. Ворогів у мене
Нема і не було. Убійник мужа
Один і є.
Дон Гуан
(про себе)
Іде до краю справа!
Скажіть мені: нещасний Дон Гуан
Вам не знайомий?
Донна Анна
Ні, його я зроду
Не бачила.
Дон Гуан
В душі у вас до нього
Є ворожнеча?
Донна Анна
З обов'язку честі.
Але ви одхиляєте мене
Від мого запитання, дон Дієго, —
Я вимагаю...
Дон Гуан
Що, якби зустріли
Ви Дон Гуана?
Донна Анна
Я б тоді злочинцю
Кинджал всадила в серце.
Дон Гуан
Донно Анно,
Де твій кинджал? Те серце ось.
Донна Анна
Дієго!
Що ви?
Дон Гуан
Я не Дієго — я Гуан.
Донна Анна
О Боже! Ні, цього не може бути,
Не вірю, ні...
Дон Гуан
Я Дон Гуан.
Донна Анна
Неправда.
Дон Гуан
Я твого мужа вбив і не шкодую,
І каяття в душі моїй нема.
Донна Анна
Що чую я? Ні, ні, не може бути.
Дон Гуан
Я Дон Гуан, і я тебе люблю!
Донна Анна
(падаючи)
Де, де я?.. Ох!.. Я млію, млію!
Дон Гуан
Небо!
Що з нею? Що з тобою, донно Анно!
Прокиньсь, опам'ятайся: твій Дієго,
Твій раб край ніг твоїх!
Донна Анна
Покинь мене.
(Мляво)
Ти, ти мій ворог: ти відняв у мене
Все, що в житті було...
Дон Гуан
Створіння любе!
Я всім готов удар мій відкупить,
До ніг припавши, жду твого наказу:
Звели — умру, звели — я дихать буду
Для тебе лиш...
Донна Анна
Так ось той Дон Гуан...
Дон Гуан
А правда, вам його намалювали
Злочинцем, нелюдом? О донно Анно,
Чутки ті, може, в дечому й правдиві;
На стомленім сумлінні, може, зла
Багато залягло; але відтоді,
Як вас побачив я, все одмінилось:
Здається, я на світ родився знов!
Вас полюбивши, я люблю чесноту —
I в перший раз смиренно перед нею
Згинаю, тремтячи, свої коліна.
Донна Анна
О, Дон Гуан, я знаю, — красномовний!
Я чула: він лукавий чоловік...
Ви, кажуть люди, — баламут безбожний,
Ви сутий демон. Скільки ви нещасних
Жінок звели?
Дон Гуан
Ні одної з них досі
Я не кохав.
Донна Анна
I я тому повірю,
Щоб Дон Гуан уперше закохався,
Щоб не шукав нової жертви він!
Дон Гуан
Якби я туманити вас хотів,
Чи я признався б і назвав би вам
Ім'я те, що не можете ви чути?
В чім тут ознаки намислу, лукавства?
Донна Анна
Хто розбере вас? Тільки ж як могли ви
Сюди прийти, вас тут могли впізнать —
I не минути б вам лихої смерті.
Дон Гуан
Що смерть? За мить побачення такого
Я без вагання дам життя.
Донна Анна
А як же
Ви звідси вийдете, необережний?
Дон Гуан
(цілує її руки)
I ви за долю бідного Гуана
В тривозі! Так ненависті нема
В душі твоїй небесній, донно Анно?
Донна Анна
Ох, Боже мій, якби ж то я могла
Ненавидіти вас! Але вже треба
Розстатись нам.
Дон Гуан
Коли ж, коли ми знову
Побачимось?
Донна Анна
Не знаю, коли-небудь.
Дон Гуан
А завтра?
Донна Анна
Де ж?
Дон Гуан
Ось тут.
Донна Анна
О Дон Гуане,
Яка на серце я слабка!
Дон Гуан
Тепер
На знак прощення мирний поцілунок...
Донна Анна
Іди, пора.
Дон Гуан
Один, холодний, мирний...
Донна Анна
Який настирливий! Та на вже, ось...
Стукають.
Що там за стук? Сховайся, Дон Гуане.
Дон Гуан
Прощай же, до побачення, кохана.
(Виходитъ і вбігає знову)