КАЛІГУЛА. Чому ж, є.
МОЛОДИЙ СЦІПІОН. Що саме?
КАЛІГУЛА (повільно). Зневага.
Завіса
ДІЯ ТРЕТЯ Сцена 1
Завісу не піднято, а вже чути кимвали й барабан. Завіса відкривається, і на сцені щось ніби ярмарку. В центрі запона, перед якою на підвищенні Гелікон та Кезонія. З обох боків кимвалісти. Спиною до глядачів сидить кілька патриціїв і молодий Сціпіон.
ГЕЛІКОН [ніби закликаючи покупців). Підходьте! Підходьте!
Кимвали.
Боги ще раз зійшли на землю. Кай, Цезар і Бог на прізвисько Калігула уособлює їх своєю чисто людською подобою. Підходь, усе смертне вайло, диво божисте станеться на наших очах. Заради благословенного правління Калігули божі таємниці відкрилися для всіх.
Кимвали.
КЕЗОНІЯ. Підходьте, панове! Поклоняйтеся і жертвуйте ваші оболи. Небесна таїна сьогодні достуцна й для найубогішої калитки.
Кимвали.
ГЕЛІКОН. Олімп із своїми лаштунками, чварами, капцями та слізьми. Підходьте! Підходьте! Уся правда про ваших богів!
Кимвали.
КЕЗОНІЯ. Поклоняйтеся і жертвуйте ваші оболи. Підходьте, панове. Вистава починається.
Кимвали. Раби приносять на поміст різні речі.
ГЕЛІКОН. Разюче відкриття істини, невидане втілення її. Величні оздоби божого маєстату на землі, надзвичайне
і нечуване видовисько, блискавка, Раби запалюють грецькі вогні,
грім,
Котять бочку з камінням.
сама доля з її переможною ходою. Підходьте й дивіться!
Скидає запону, й на' п'єдесталі видно Калі-гулу, що карикатурно зображає Венеру.
КАЛІГУЛА (приязно). Сьогодні я Венера.
КЕЗОНІЯ. Поклоніння починається. Падайте ниць (усі, крім Сціпіона, падають) і повторюйте за мною священну молитву до Калігули-Венери: "Богине страждання і танцю..."
ПАТРИЦІЇ, танцю..."
КЕЗОНІЯ. гірка і липка
ПАТРИЦІЇ, гірка і липка
КЕЗОНІЯ. і печаль..."
ПАТРИЦІЇ, і печаль..."
КЕЗОНІЯ. рив..."
ПАТРИЦІЇ, рив..."
"Богине страждання і
"Народжена в хвилях, від солі та шумовиння..." "Народжена в хвилях, від солі та шумовиння". "Ти, що ніби і сміх,
"Ти, що ніби і сміх,
"...розчарування й по-
"...розчарування й по-
КЕЗОНІЯ. "Навчи нас байдужості, що відроджує жагу..."
ПАТРИЦІЇ. "Навчи нас байдужості, що відроджує жагу..."
КЕЗОНІЯ. "Відкрий нам .істину про цей світ, бо він не знає її..."
ПАТРИЦІЇ. "Відкрий нам істину про цей світ, бо він не знає її..."
КЕЗОНІЯ. "І піднеси нашу життєву снагу до височин цієї незрівнянної істини..."
ПАТРИЦІЇ. "І піднеси нашу життєву снагу до височин цієї незрівнянної істини..."
КЕЗОНІЯ. Спочиньмо!
ПАТРИЦІЇ. Спочиньмо!
КЕЗОНІЯ (продовжуючи). "Утіш нас своїми дарами, уділи нам своєї безсторонньої жорстокості і своєї неупе-редженої ненависті, яви нам свої длані, сповнені квітами й убивствами".
ПАТРИЦІЇ, "...сповнені квітами й убивствами".
КЕЗОНІЯ. "Прихисти своїх блудних дітей. Дай їм притулок, вільний від твоєї байдужої й болісної любові. Дай нам пристрастей без бажань, безпричинних скорбот і радощів без майбутнього..."
ПАТРИЦІЇ, "...і радощів без майбутнього..."
КЕЗОНІЯ. "Ти, така холодна й палюча, нелюдська, але ж така земна, сп'яни нас вином своєї рівності і прихисти назавжди в своєму чорному і бридкому серці".
ПАТРИЦІЇ, "...сп'яни нас вином своєї рівності і прихисти назавжди в своєму чорному і бридкому серці".
Коли патриції вимовили останню фразу, Калігула, досі нерухомий, пирхає і озивається гучним голосом.
КАЛІГУЛА. Гаразд, діти мої, ваші бажання будуть справджені.
Сідає на поміст, схрестивши ноги. Один за одним патриції вклякають, кидають оболи й стають праворуч, перед тим як піти. Останній, кваплячись, забув про обол і відходить. Калігула враз скочив на рівні.
Гей! Гей! Іди сюди, хлопче. Поклонятися — це добре, та збагачувати краще. Дякую. Все як слід. Якби боги не мали іншого багатства, крім любові смертних, вони були б бідні, як Калігула. А тепер, панове, можете йти і звістити місту про надзвичайне диво, якому "ви були свідками: ви бачили Венеру саме так, як тільки можуть бачити ваші плотські очі; і Венера розмовляла з вами. Ідіть, панове.
Патриції рушають.
Хвилиночку! До виходу простуйте лівим коридором. Бо в правому стоїть варта, чекає, щоб убити вас.
Патриції квапливо, штовхаючись, виходять. Раби й музики зникають.
Сцена 2
Гелікон свариться на Сціпіона пальцем.
ГЕЛІКОН. Сціпіоне, ти знову робиш із себе анархіста!
СЦІПІОН (до Калігули). Ти блюзнив, Каю.
ГЕЛІКОН. А що це за слово таке?
СЦІПІОН. Скривавивши землю, ти скверниш небо.
ГЕЛІКОН. Цей молодик полюбляє гучні фрази. (Іде й лягає на килим.)
КЕЗОНІЯ (дуже спокійно). Гляди, хлопче, нині в Римі гине люд за куди менше пишнослів'я.
СЦІПІОН. Я наважився сказати Каєві правду.
КЕЗОНІЯ. Чуєш, Калігуло, цього й бракувало твому пануванню — доброго проповідника!
КАЛІГУЛА (зацікавлений). Отже, ти віриш у богів, Сціпіоне?
СЦІПІОН. Ні.
КАЛІГУЛА. Тоді не розумію: чому так квапишся викривати блюзнірство?
СЦІПІОН. Я можу не поділяти чиїхось поглядів, але вважаю, що не гоже їх неславити або відбирати в інших право у щось вірити.
КАЛІГУЛА. Але ж це скромність, справжня скромність! О, любий Сціпіоне, як ти мене потішив! І як я заздрю, ти ж знаєш... Бо це єдине почуття, якого я, мабуть, не зазнаю ніколи.
СЦІПІОН. Ти заздриш не мені, а самим богам.
КАЛІГУЛА. Ну якщо вже хочеш, то хай це буде найбільшою таємницею мого владарювання. Усе, що можна закинути мені сьогодні,— це те, що я досяг невеликого поступу на шляху свободи та влади. Того, хто любить владу, суперництво богів трохи дратує. Я його усунув. Я довів цим вигаданим богам, що людина, коли хоче, може й без учнівства братись до їхнього сміховинного ремесла.
СЦІПІОН. Каю, оце й є блюзнірство.
ГЕЛІКОН. Ні, Сціпіоне, це прозірливість. Я просто зрозумів, що нема іншого способу дорівнятися богам: досить бути жорстокими, як вони.
СЦІПІОН. Досить бути тираном.
КАЛІГУЛА. А що воно таке — тиран?
СЦІПІОН. Засліплена душа.
КАЛІГУЛА. Ще неправда, Сціпіоне. Тиран — той, хто віддає люд у жертву своїм ідеям або прагненням. У мене нема ідей, а маючи всі почесті та владу, я ні до чого не і прагну. І якщо я користуюсь владою, то тільки щоб відшкодувати.
СЦІПІОН. Що?
КАЛІГУЛА. Глупоту й злостивість богів.
СЦІПІОН. Злостивість не відшкодуєш злостивістю. Влада — не розв'язок. Я знаю один єдиний спосіб урівноважити світове зло.