С. 293.
Суханов Арсеній — російський церковний діяч Х'П ст., відомий своїм ворожим ставленням до багатьох обрядів і звичаїв грецької церкви, окремі свої звинувачення скеровував українському духівництву.
С. 294.
Ванатович Варлаам — київський архієпископ (1722—1730). Рішуче протестував проти ліквідації Київської митрополії, порушення стародавніх прав і привілеїв української церкви, за що був позбавлений царатом титулу київського архієпископа і засланий простим ченцем на Північ до Кирило-Білозерського монастиря.
Заборовський Рафаіл — з 1731 р. київський архієпископ, у 1742—1747 рр. митрополит. Закінчив Києво-Могилянську та Московську академії. Був ієромонахом у московських монастирях, в чині обер-ієромонаха до 1723 р. проходив службу на флоті. За протекцією Теофана Прокоповича став псковським, а згодом київським владикою. Не чинив опору русифікаторській політиці синоду. Уславився своєю будівничого діяльністю.
"... земляну лінію... від ріки Дніпра до ріки Дінця..." — Йдеться про систему оборонних споруд, призначених для захисту південних кордонів України, відомої під назвою "Українська лінія". Зведена була протягом 1731—1733 рр. Мала загальну протяжність 285 км і пролягала по кордонах Полтавського та Харківського полків, від Дніпра ітри впадінні в нього річки Орелі до Сіверського Дінця. За попередніми проектами на будівництво передбачалося вимагати 61387 козаків.
С. 295.
"...граф Лассій..." — Ласі (Лассі) Петро Петрович (1678—1751) — російський генерал-фельдмаршал (1735). Ірландець на російській службі. Під час російсько-турецької війни 1735—1739 рр. командував Донською армією, яка в 1736 році взяла Озів. Двічі ходив з військом на Крим.
"...вдруге засновано Колегію..." — Імперська установа, що за зразком Малоросійської колегії діяла в 1734—1750 рр. на території Лівобережжя, називалася Правлінням гетьманського уряду.
С. 298.
"... Чорну Долину, або Черкес-Долину, яка й Гайман-Долиною зветься... >> — Всі оповідання про війни 1735—1739 рр., зокрема подробиці нещасливої битви на Гаймановій Могилі, хтось із очевидців подій поширював в усній формі, і так вони потрапили на сторінки книжки.
С. 301.
Бірон Ернст (1690—1772) — герцог
Курляндський, фаворит цариці Анни Іоаннівни, в руках якого фактично була зосереджена вся влада в Росії, при ньому панувало засилля німців на державних посадах. Його ставленики заволоділи багатьма маєтками на Україні.
С. 304.
Розумовський Кирило (1728—1803) — останній гетьман України (1750—1764), граф Російської імперії з 1744 р., сенатор (з 1762), президент Російської Академії наук. Народився в с. Лемеші Козелецької сотні Чернігівського полку в родині рядового козака Розума, 1742 року переїздить до Петербурга, до царського двору, де перебуває під опікою свого старшого брата Олексія, фаворита імператриці Єлизавети Петрівни, 1743—1745 рр. навчається в Європі. 1750 р. його обирають гетьманом України. Він відстоював автономію держави, але цариця Катерина II не тільки усуває його від посади гетьмана, а й скасовує саме гетьманство. Для управління Україною створює імперський орган — Малоросійську колегію. Понад 11 років Кирилові Розумовському забороняють навіть відвідувати рідні краї. Тільки 1794 р. Розумовський постійно поселився в козацькій столиці Батурині, побудував в рідних краях церкви та інші споруди.
С. 306.
Марія-Терезія (1717—1780) — австрійська королева, за правління якої Австрія захопила більшу частину Галичини (1772) і Буковину (1775), вела політику онімечення українців...
С. 313.
"...року 1765-го засновано в Малоросії Колегію. .. >> — Друга Малоросійська колегія була створена 1764 р. після остаточної ліквідації Гетьманщини. Місцем її перебування залишався Глухів. Складалася вона з чотирьох росіян і чотирьох українських старшин. Очолював її генерал-губернатор України, головнокомандувач російськими військами граф П. Рум’янцев. її завданням була остаточна ліквідація залишків політичної автономії України, що й було досягнуто на початку 80-х рр. XVIII ст.
С. 314.
Генеральний опис — перепис населення і господарства Лівобережної України 1765—1769 рр. з метою запровадження нового підвищеного державного оподаткування. Відомий ще під назвою "Рум’янцевського опису Малоросії".
Авангард — частина війська, що під час пересування йде попереду головних сил
Словник застарілих та маловживаних слів
авскультанти — слухання, вислуховування
алтин — стародавня російська одиниця грошової лічби у другій половині XIV — на початку
XVIII ст., утворена від татарського слова <ал-ти" — шість, назва монети
альбо — або
аманат — заручник
амфітеатр — тут: місця, розташовані півколом на схилах пагорбів
анафема — відлучення від церкви, оголошення довічного прокляття
антицесор — попередник
ар’єргард — частина або підрозділ війська, яке під час пересування йде позаду головних сил, щоб охороняти їх на марші
артикул— військовий статут, стаття, розділ або параграф
архієрей —загальна назва вищих чинів духовенства (єпископа, архієпископа та ін.) у православній церкві
архімандрит — найвище монашеське духовне звання; титул ігумена монастиря в православній церкві, титул настоятелів великих чоловічих монастирів, ректорів духовних семінарій, глав духовних місій
астролябія — прилад для вимірювання кутів, за допомогою якого в XVIII ст. визначали розташування небесних тіл, а пізніше робили геодезичні вимірювання
балдахін — шовкова тканина з Багдаду; навіс із тканини на підпорах
б а р д а к — повний безпорядок
б а т а в а (каре) — ряд, лава шикування до бою, колона з фронтом з боків
батарея — артилерійський підрозділ, що має в своєму складі кілька гармат
блуд — помилка
болверк — бастіон, твердиня
бригантина — двощоглове вітрильне судно з прямими вітрилами на передній щоглі й косими — на задній
булат — вуглецева лита сталь, своєрідна за структурою і візерунками поверхні; відзначається великою твердістю і пружністю
бурмістер — виборний керівник міського самоврядування, управитель поміщицького маєтку
вагенбург — укріплений табір з возів
валечний — героїчний, хоробрий
вашмосць — ваша милість
в е й з и р (візир) — вищий сановник в Турецькій імперії, при дворі турецького султана, міністр