Вечеря Кипріяна (Соепа Сургіапі)— анонімний пам'ятник "сміхової культури" середньовіччя, написаний у IX ст., гумористична оповідь про весільний бенкет в Кані Галілейській, на який запрошено персонажів зі Старого і Нового Завіту.
Вільгельм Мербеке (Guillaume de Moerbeke, 1215-1286) — французький чернець-домініканець, богослов, великий знавець греки, перекладач, згодом — архієпископ Коринфа. Приятель Томи Аквінського, на його прохання переклав цілий ряд праць Арістотеля, також з царини математики — це були перші переклади математичних праць Арістотеля з оригіналу, а не з арабського перекладу.
Вільгельміти — ідеться, мабуть, про таємну секту шанувальників беґінки Вільгельміни Богемської, яку вони вважали втіленням Святого Духа. Поширена здебільшого в Мілані, ця секта була придушена на початку XIV ст.
Вінсент з Бове (Vincentius Bellovacensis, бл. 1190-1264) — французький богослов, домініканець, автор величезної енциклопедичної праці "Велике дзеркало" (Speculum maius).
Гебдомадарій (лат. hebdomadarium, від hebdomada "тиждень") — чернець, відповідальний за проведення богослужінь протягом тижня.
Гібернія — стародавня назва Ірландії.
Гільдегарда з Бінґена, св. (Hildegard von Bingen, 1028-1179) — видатна німецька бенедиктинка, містик, релігійна мислителька і письменниця, абатиса монастиря в Рупертсбергу, який вона сама заснувала. Славилася своєю вченістю, святістю і містичним даром, її поради питали навіть високопоставлені вельможі і прелати. Займалася також природничими науками та астрологією. По собі залишила велику спадщину, зокрема містичний твір "Пізнай шляхи світла" (Liber Scivias), де вона описала свої видіння, трактати з медицини, дидактичні твори, гімни, листи та ін. її твори характеризуються яскравою середньовічною образністю. Гіпотипоза (гр. hypotyposis) — зображення, обриси. В риториці — фігура наочного зображення предмета.
Глоса (лат. glossa) — невживане або незрозуміле слово чи вираз, що трапляються в тексті, та пояснення до них. [551] Гомілія (лат. homilia) — пояснення читання із Святого письма під час служби Божої, де священик звертає увагу на біблійний контекст, зміст літургійних дій, ситуацію і потреби слухачів та моральні вказівки; відрізняється від проповіді тісним зв'язком із біблійним текстом.
Гонорій з Отена (Honorius Augustodunensis, fll52) — мислитель періоду ранньої схоластики, представник християнізованого платонізму. Писав на найрізноманітніші теми.
Гостія (лат. hostia) — жертовний хліб, який використовується для причастя в католицькій церкві.
Гуґо Вікторинець (Hugo de Sancto Victore, 1078-1141) — видатний саксонський філософ, богослов, містик. Поєднував релігійну містику з умоглядним мисленням.
Гумберт Романець (Humbertus de Romanis, 1194-1277) — п'ятий генеральний настоятель домініканського чину, різко критикував вади духовенства. Автор низки аскетичних трактатів.
Г'ю з Ньюкасла (Hugh of Newcastle, бл. 1280-1322) — англійський богослов, францисканець. Вчився в Паризькому університеті у Дунса Скота, був учасником Перуджійської капітули.
Ґален (Klaudios Galenos, бл. 129-200) — знаменитий лікар, анатом і натураліст з Пергама; жив у Римі і був придворним лікарем імператора Марка Аврелія. Медичні твори Ґалена мали величезний вплив на середньовічну медицину і анатомію.
Ґауфреді, Раймонд (Raymond Gaufredi, | 1310) — генеральний настоятель францисканського чину (1289-1295), учасник руху спіритуалів.
Ґвельфи і ґібеліни — ворогуючі політичні напрями в Італії XII-XV ст.: прихильники імперії — ґібеліни (від Вайблінґен, замку Гогенштауфенів), прихильники Папи — ґвельфи (з родини Вельфів, противників Гогенштауфенів у Німеччині).
Ґерард з Борґо Сан Донніно (Gerardo di Borgo San Donnino, |1276) — італійський богослов, францисканець, послідовник йо-ахимітських теорій. Написав "Вступ до вічного Євангелія" (Liber introductorius ad Evangelium aeternum), де провіщав пришестя третьої ери — царства Святого Духа. Книгу церква заборонила, а св. Бонавентура, який був тоді генералом ордену, засудив його до довічного ув'язнення.
Ґі, Бернард (Bernardus Guidonis, бл. 1261-1331) — домініканський єпископ та історик. Протягом довгого часу виконував [552] обов'язки інквізитора в Тулузі. Проте нічого не свідчить, що історичний Бернард Гі справді був таким кровожерним фанатиком, як його описав у своєму романі Умберто Еко. Насамперед він відомий як талановитий і скрупульозний історик, його твори є одним з найважливіших джерел історії XIII ст.
Ґійом Овернієць (Guillaume d'Auverne, кінець XII ст. — 1249) — французький філософ і богослов, виступав проти єретиків, але й проти нагромадження багатств церковнослужителями.
Ґонфалоньєр (іт. gonfaloniere, прапороносець) — за правління Медічі — виборний голова міської управи, загалом — керівник виконавчої влади в місті.
Ґрадуал — біблійні стихи, що їх читають або співають на службі Божій між читанням Апостола та Євангелієм.
Декреталії — постанови Папи Римського стосовно спірних питань церковного права.
Делісьє, Бернар (Bernard Delicieux, бл. 1260-1320) — французький францисканець, богослов і дипломат, провадив боротьбу проти надуживань інквізиції у Ланґедоку. 1315 року його було звинувачено у заняттях магією та бунті проти інквізиції, а згодом засуджено до довічного ув'язнення.
Дипсада (гр. dipsas) — змія, укус якої, за уявленнями старожитніх, начебто викликає смертельну спрагу. Про неї згадують чимало античних авторів, напр. Софокл, Пліній Старший, Силій Італік та ін.
Діятриба (від гр. diatribe, бесіда) — різка, критична промова, суперечка.
Дольчино (Dolcino Tornielli, t 1307) — вождь плебейського повстання 1304-1307 pp. на півночі Італії, спрямованого проти церковної влади. Був послідовником Герарда Сеґалеллі. Після розгрому повстання Дольчино був страчений. В романі досить детально описано його історію.
Домініканці (лат. dominicani, або брати проповідники, fratres praedicatores) — католицький чернечий орден, заснований св. Домініком Ґусманом 1216 року. Належить до жебрущих чинів. Його представники мали велику вагу в філософії й богослов'ї (Альберт Великий, Тома Аквінський та ін.). Одним з головних завдань домініканців була боротьба проти єресей, у їхньому ві-данні перебувала інквізиція. Домініканські монастирі були і в Україні. [553]