458] Тевкр тоді другу стрілу проти Гектора в мідяній зброї
459] Вийняв, і січу спинив би при корабля^він ахейських,
460] Тільки б найдужчого між ворогами дихання позбавив.
461] Та не сховавсь він од розуму мудрого Зевса, що, вкривши
462] Гектора захистом, Тевкрові слави тієї відмовив.
463] Сплетену добре зірвав тятиву з бездоганного лука
464] Зевс, поки цілився той. І, блукаючи, вбік полетіла
465] Міддю зважніла стріла, і лук із руки його випав.
466] Тевкр аж здригнувся, і так тоді він до брата промовив:
467] "Горе! Якесь божество зловороже всю нашу потугу
468] Зводить нінащо! Он вирвало щойно із рук моїх лука,
469] Ще й обірвало мені тятиву новозвиту, що вранці
470] Я підв'язав, щоб часті виносити здужала стріли!"
471] В відповідь мовив йому великий Еант Теламоній:
472] "Любий, облиш свого лука спокійно лежати з тугими
473] Стрілами, раз їх знесилює бог, до данаїв ворожий.
474] Довгого списа у руки і щит захопивши на плечі,
475] Бийся з троянами сам та й інших на те підбадьорюй.
476] Як і здолає нас ворог, то не без труда він важкого
477] Візьме у нас кораблі добропалубні! Ну ж бо до бою!"
478] Мовив він так і, лук у наметі своєму лишивши,
479] Плечі покрив після того щитом собі четверошкурим,
480] А на могутнє чоло шолом він насунув добірний
481] З кінським хвостом, що над гребенем страшно вгорі розвівався.
482] Взяв іще списа міцного, окутого гострою міддю.
483] Вийшов з намету, й побіг, і біля Еанта спинився.
484] Бачачи, Гектор, що Тевкрові стали безсильними стріли,
485] Голосом дужим волав до троян і до воїв лікійських:
486] "Гей ви, трояни, й лікійці, й дарданські бійці рукопашні!
487] Будьте, друзі, мужами, шалену згадайте ви силу
488] Біля човнів глибодонних. На власні-бо очі я^бачив, —
489] Зевс учинив найславнішого мужа безсильними стріли!
490] Легко мужі пізнають могутливу Зевсову силу,
491] Чи то найвищу їм славу звитяги він з неба дарує,
492] Чи їх принижує, захисту їм не бажаючи дати,
493] Як от принижує нині аргеїв, а нам помагає.
494] До кораблів усі разом на бій! А як хто з вас поляже,
495] Смерть і загибель від стріл чи від гострого списа прийнявши,
496] Вмри без вагань! Не безславно йому, захищавши вітчизну,
497] Вмерти за неї! Дружина ж і діти живі зостануться,
498] Буде в безпеці і дім твій, і спадок увесь, як ахеї
499] Із кораблями своїми до рідного вернуться краю!"
500] Мовлячи так, він у кожному силу збудив і завзяття.
501] З другого боку й Еант до свого заволав товариства:
502] "Сором, аргеї! Тепер залишається нам — чи загинуть,
503] Чи врятуватись, біду від своїх кораблів одвернувши.
504] Чи не гадаєте пішки до рідного краю вернутись,
505] Як кораблі одбере у вас Гектор шоломосяйний?
506] Чи ви не чуєте, як заохочує воїв троянських
507] Гектор та як кораблі нам жадає вогнем попалити?
508] Не у танок-бо іти, а до бою він їх закликає.
509] Кращої бути не може тепер у нас думки й поради,
510] Як з ними руки і сили зчепити в бою рукопашнім.
511] Краще уже чи життя зберегти, чи загинути зразу,
512] Ніж у змаганнях жорстоких із ворогом слабшим так довго
513] Сили виснажувать тут, біля наших човнів мореплавних!"
514] Мовлячи так, він у кожному силу збудив і завзяття.
515] Схедій, фокеїв начальник, син Перімеда, був зразу ж
516] Гектором вбитий. Вождь піших, славетного син Антенора,
517] Лаодамант поліг од міцної долоні Еанта.
518] Полідаманта рукою був От, Філеїда товариш,
519] Зброї позбавлений, вождь хороброго війська епеїв.
520] Глянув Мегес Філеїд і кинувсь на нього; відскочив
521] Полідамант, і той не поцілив його. Аполлон-бо
522] Сину Пантоя не дав поміж воїв передніх загинуть.
523] Списом своїм утрапив він Кройсмові прямо у груди.
524] Тяжко той гримнув об землю, і зняв він з плечей його зброю.
525] Кинувся раптом на нього Долоп, досвідчений списник,
526] Кращий з бійців Лампетід славетний, народжений Лампом,
527] Лаомедонтовим сином, бурхливого повен завзяття.
528] Він Філеїда у щит посередині списом ударив,
529] Близько підбігши. Але міцний захистив його панцир,
530] Мідною вкритий лускою. Філей колись цей обладунок
531] З міста Ефіри привіз, з узбережжя ріки Селеента,
532] Від владаря Евфета як гість, у дарунок здобувши,
533] Щоб на війні від ворожих бійців його захистом мати.
534] Тож захистив од загибелі нині він синове тіло.
535] В час той Мегес загостреним списом ударив Долопа
536] В гребінь шолома його густогривого, кутого міддю;
537] Збив із шолома шишак той гривастий, і весь він на землю
538] В порох упав, яскравіючи й там своїм пурпуром свіжим.
539] Все ж, на звитягу надіючись, битись Долоп залишився.
540] Та на підмогу Мегесу поспів Менелай войовничий,
541] З списом іззаду спинившись, Долопа в плече він ударив.
542] Вістря шалене навиліт прошило його і крізь груди
543] Спереду вийшло, і ницьма він тут же на землю звалився.
544] Кинулись разом обидва — озброєння, міддю окуте,
545] Зняти з плечей його. Кревних гукнув тоді голосно Гектор,
546] Дужому став дорікати насамперед він Меланіппу,
547] Синові Гікетабна. Повільних корів у Перкоті
548] Череду пас у той час він, коли ще був ворог далеко,
549] А як данаї сюди в кораблях припливл* крутобоких,
550] До Іліона прийшов він і став між троян визначатись.
551] Жив у Пріама, шанований нарівні з власними дітьми.
552] Гектор гукнув на ім'я його й так йому став дорікати:
553] "Так, Меланіппе, й залишимо все? Невже твоє любе
554] Не ворухнулося серце від болю за вбитого брата?
555] Може, не бачиш, як шарпають онде Долопову зброю?
556] Швидше зі мною! Не личить же нам із аргеями битись
557] Здалеку, тож чи ми їх наголо переб'єм, чи високий
558] Візьмуть вони Іліон і всіх городян повбивають".