851] В бій пафлагонян вело Пілеменове серце кошлате,
852] З краю енетів прибулих, де мулів є диких багато,
853] Й тих, що оселі свої у Сесамі й Кіторі мали,
854] При берегах партенійських в домах проживали чудових,
855] На Еріфінських вершинах, у Кромні жили й Егіалі.
856] Йшли на чолі алізонів вождями Одій та Епістроф,
857] З дальнього краю, з Аліби, де срібла родовища гойні.
858] Місян — Хромій і Енном очолював, птаховіщатель,
859] Та від загибелі чорної не вберегли його птахи —
860] Смерть він прийняв від руки прудконогого сина Еака
861] В хвилях ріки, де й інших троян потопив той багато.
862] Військо фрігіян богоподібний Асканій і Форкіс
863] Із Асканії проводили, збройного подвигу спраглі.
864] Антіф і Местл меоніян загони вели за собою, —
865] Німфа Гігейського озера і Талемена синове, —
866] Вдвох меоніян вели вони тих, що під Тмолом родились.
867] Наст на чолі був у карів, що мовою грубою мовлять,
868] Тих, що в Мілеті живуть, живуть і на Фтірі, горі тій лісистій,
869] На узбережжях Меандру, на прикрих узгір'ях Мікали.
870] Йшов на чолі у них Наст із братом своїм Амфімахом,
871] Наст з Амфімахом, обидва Німіона світлі синове.
872] В золото вбраний, як дівчина, йшов Амфімах воювати,
873] От нерозумний! Воно ж не спасло від загибелі злої —
874] Смерть він прийняв від руки прудконогого сина Еака
875] В хвилях ріки — й забрав усе злото Ахілл войовничий.
876] Військо лікіян вели Сарпедон і Главк бездоганний
877] З дальнього краю, з Лікії, де Ксантові хвилі вирують.
ПІСНЯ ТРЕТЯ
КЛЯТВИ. ОГЛЯД ВІЙСЬКА З МУРІВ.
ДВОБІЙ АЛЕКСАНДРА І МЕНЕЛАЯ
1] От як скінчили вожді загони свої шикувати,
2] Ринули з криком і гуком трояни вперед, наче птиці, —
3] З криком таким журавлині ключі у високому небі
4] В вирій тікають від злої зими і дощів безнастанних,
5] До Океану-ріки із криком таким відлітають,
6] Смерть і загибель мужам несучи, низькорослим пігмеям, —
7] Напад на них вони лютий вчиняють у млі світанковій.
8] Мовчки, незламною дишучи силою, вийшли ахеї,
9] Кожен готовий в душі один одному поміч подати.
10] Як над гірськими вершинами Нот розливає тумани,
11] Для пастухів — немилі, для злодія ж — кращі від ночі, —
12] Видно не далі в тій млі, ніж падає кинутий камінь, —
13] Так під ногами у воїв, що йшли, підіймалися хмари
14] Куряви, швидко-бо всі по рівнині вони виступали.
15] А як, одні проти одних прямуючи, близько зійшлися,
16] Вийшов з троянського війська вперед Александр боговидий,
17] Вбраний у барсову шкуру і з луком кривим за плечима,
18] Й гострим мечем. У руках тримав два списи мідногострі
19] І, потрясаючи ними, усіх викликав він аргеїв
20] Найхоробріших — поміряти сили в страшному двобої.
21] Щойно побачив його Менелай, Ареєві любий,
22] Як перед військом великими кроками той виступає,
23] Радість відчув, мов лев зголоднілий, що здобич натрапив,
24] Дику на скелях козу чи рогатого оленя раптом
25] Вгледівши. Жадібно здобич зубами він рве, хоч навколо
26] Вже його пси прудконогі та юні ловці оточили.
27] Радість так само відчув Менелай, з боговидим Парісом
28] Близько зустрівшись: за кривду жадав він йому відплатити.
29] В повнім озброєнні він з колісниці на землю зіскочив.
30] Щойно побачив ізблизька його Александр боговидий
31] Перед рядами, серце у грудях йому затремтіло,
32] В шереги воїв своїх одступив він, тікаючи смерті;
33] Наче в ущелинах гір подорожній, дракона зустрівши,
34] Враз усім тілом тремтить, і вбік відскакує швидко,
35] І утікає чим дужче, і лиця йому полотніють, —
36] В страхові так затремтів перед сином Атрея й сховався
37] В лави стрункі гордовитих троян Александр боговидий.
38] Бачив те Гектор і став словами ганьби докоряти:
39] "Горе-Паріс, женолюбе, хоробрий лиш з вигляду звабник!
40] Краще б ти зовсім на світ не родивсь чи безшлюбний загинув!
41] Як би хотів я того, та й для тебе це краще, ніж нині
42] Перед всіма такого безчестя й неслави зазнати!
43] Чуєш, як з тебе регочуться довговолосі ахеї,
44] Що первоборцем хоробрим вважали тебе, на твій красний
45] Дивлячись вигляд, у тебе ж ні сили в душі, ні відваги!
46] Й як ти насмілився, бувши таким, в кораблях мореплавних,
47] Товаришів назбиравши надійних, пливти через море,
48] До чужоземців пройти і зухвало із дальнього краю
49] Викрасти жінку прекрасну, невістку мужів списоборних,
50] Батькові твому на горе, і місту, й народові всьому,
51] Та ворогам лиш на радість, для себе ж самого — на сором!
52] Чом же Ареєві любого ти не пождав Менелая?
53] Знав би, в якого ти мужа дружину відняв пишноцвітну!
54] Не помогли б ні кіфара тобі, ні дари Афродіти,
55] Кучері й врода, якби ти у куряві мертвий валявся.
56] Та боязкі ті трояни занадто, а то вже давно б ти
57] Був у каміннім хітоні за лихо, яке заподіяв".
58] Відповідаючи, мовив йому Александр боговидий:
59] "Гекторе, лаєш мене недарма, справедливо ти лаєш.
60] Завжди-бо серце твоє непохитне, немовби сокира,
61] Що в деревину впинається й розмах посилює в теслі,
62] Як корабельного бруса майстерно і вправно він теше.
63] Так же і в грудях у тебе тверде й безтрепетне серце.
64] Тільки дарів чарівних золотої не гань Афродіти.
65] Славних дарів божественних не гоже-бо людям зрікатись —
66] Тільки боги їх дають, сам ніхто їх одержать не може.
67] А як бажаєш тепер, щоб бій розпочав я й змагався,
68] Хай посідають на землю трояни усі і ахеї,
69] Вийду тоді я вперед з Менелаєм, Ареєві любим,
70] Битися з ним за Єлену й скарби, що взяв я із нею.
71] Хто переможе й себе у двобої проявить сильнішим,
72] Жінку з скарбами її хай веде за собою додому.
73] Ви ж, договір про дружбу засвідчивши в клятвах священних,