658] "Сину Атреїв і всі в наголінниках мідних ахеї!
659] Найсміливіших мужів викликаємо двох — навкулачки
660] Битись за цю нагороду. 1 той, кому Феб дальносяжний
661] Дасть перемогу (і згодні усі із цим будуть ахеї),
662] Хай до намету свойого веде терпеливу мулицю.
663] А переможений хай собі візьме цей келих дводонний".
664] Мовив він так. І підвівсь тоді велетень, воїн могутній,
665] Син Панопея Епей, умілий в бою навкулачки.
666] Він терпеливу мулицю за гриву схопив і промовив:
667] "Ну-бо, підходь, хто хотів би хоч келих придбати дводонний!
668] Тож не здобуде мулиці, я певен того, із ахеїв
669] Жоден, мене навкулачки здолавши, бо я тут найдужчий!
670] Хоч поступаюсь в бою, — чи не досить? Адже неможливо
671] В кожному ділі майстерним однаково мужеві бути.
672] От що скажу я тепер, і слова мої збудуться справді:
673] Шкіру на ньому порву і геть розтрощу його кості;
674] Ті, хто ховать його має, збирайтесь сюди й зачекайте —
675] Труп заберете, коли мої руки його подолають".
676] Мовив він так, і мовчки те слухали всі нерухомо.
677] Врешті підвівся єдиний лише Евріал богорівний,
678] Талайоніда могутнього син, владаря Мекістея.
679] В Фіви прибувши колись, де ігри ішли похоронні
680] В пам'ять Едіпа померлого, всіх переміг він кадмеїв.
681] Списом славетний Тідід супроводив його в тім змаганні,
682] Дух бадьорив йому словом, бажаючи щиро звитяги.
683] Спершу він пояс йому пов'язав охоронний, потому
684] Ремені дав йому, скроєні з шкури вола польового.
685] Підперезавшись, бійці на середину вийшли обидва
686] І, замахнувшись руками потужними, враз один з одним
687] Люто зчепились, лиш руки важкі замелькали в повітрі,
688] Щелепів скрегіт страшенний лунав, з їх тіл ручаями
689] Піт опливав. Коли раптом Епей налетів богосвітлий,
690] Вдарив в щоку Евріала, як той озирнувсь. І не встояв
691] Він на ногах — цілим тілом лиснючим умить надломився.
692] Наче з поривом Бореєвим з моря виплигує риба
693] В трави на березі, темна ж і там покрива її хвиля, —
694] Так Евріал від удару підскочив. Його підхопивши,
695] Великодушний підтримав Епей. В оточенні друзів,
696] Що повели Евріала, він ледь волочив свої ноги,
697] Згустками крові плював, голова йому набік звисала.
698] Поміж своїми його, непритомного зовсім, поклали
699] І, повернувшись на збори, одержали келих дводонний.
700] Третю данаям тоді Ахілл показав нагороду,
701] За велетрудне змагання в завзятій борні призначивши:
702] Для переможця — великий триніг, щоб на вогнищі ставить, —
703] Аж у дванадцять биків той триніг оцінили ахеї;
704] А переможений мав одержати жінку, майстриню
705] В різних роботах, — її у чотири бики оцінили.
706] Став між аргеїв Ахілл і таке до них вимовив слово:
707] "Встаньте, хто хоче також і цю нагороду здобути!"
708] Мовив він так, і підвівся великий Еант Теламоній,
709] Встав Одіссей велемудрий, на хитрощі всякі умілий.
710] Підперезавшись, вони на середину вийшли обидва
711] І, один одного міцно руками схопивши, сплелися,
712] Наче ті крокви, що ними високого дому будову
713] Тесля скріпляє славетний на захист од буйного вітру.
714] В дужих обіймах напружених рук безнастанно тріщали
715] Спини могутні в обох, і піт заливав їх струмками.
716] Смуги криваво-червоні у них на боках і на плечах
717] Понабігали одна при одній, а вони все боролись,
718] Прагнучи перемогти і триніг той коштовний здобути.
719] Ні Одіссей на землю не міг повалити Еанта,
720] Ані Еант подолати не міг Одіссеєву силу.
721] Тож надокучило це в наголінниках мідних ахеям,
722] І Одіссеєві мовив Еант Теламоній великий:
723] "О Лаертід богорідний, удатний на все Одіссею!
724] Ти підніми, чи тебе підніму я. Все ж інше — від Зевса!"
725] ' Мовив він так і підняв. Одіссей, не забувши про підступ,
726] Ззаду ударив його в підколінок і м'язи розслабив.
727] Навзнак звалився Еант; Одіссей же до нього на груди
728] Також упав. Дивились лише й дивувалися люди.
729] Хтів і Еанта незламний піднять Одіссей богосвітлий,
730] Та не здолав, тільки трошечки зрушив його над землею
731] Й ногу підставив йому. Упали на землю обидва
732] Поряд один біля одного й пилом тіла забруднили.
733] Скочили б зразу вони і втретє боротися стали б,
734] Та підвівся Ахілл і такими їх стримав словами:
735] "Годі змагатися вам! Не трудіть свої сили так тяжко!
736] Перемогли ви обидва, й однакова вам нагорода.
737] Тож одійдіть, щоб і інші могли позмагатись ахеї".
738] Мовив він так, і послухали мови тієї обидва,
739] І відійшли, й, обтрусивши весь пил, одягнули хітони.
740] А Пелеїд бігунам швидконогим поклав нагороди:
741] Ковану з срібла кратеру велику, що шість уміщала
742] Мір, і красою рівної їй не було ще на світі, —
743] Так сідонські митці чудово її змайстрували,
744] А фінікійські мужі повезли через море імлисте,
745] В гавань зайшли і Тоантові тут віддали в подарунок.
746] Син же Язона Евней Патроклові дав ту кратеру
747] Викупом за Лікаона, славетного сина Пріама.
748] Нині поставив Ахілл як першу її нагороду
749] Мужу, що вийде найшвидшим у гонах на честь його друга.
750] Другому — рослий, годований бик в нагороду мав бути,
751] В дар же останньому — золота визначив він півталанта.
752] Став між аргеїв Ахілл і слово таке до них мовив:
753] "Встаньте, хто хоче також і цю нагороду здобути!"
754] Мовив він так, і Еант, син Ойлеїв, підвівсь, прудконогий,
755] Встав Одіссей велемудрий і Нестора, віком старого,
756] Син Антілох, що молодь усю подолав бистротою.
757] Стали всі поряд. Мету показав їм Ахілл богорівний.
758] Кинулись бігти вони. Попереду всіх опинився
759] Зразу ж Еант, а за ним Одіссей поспішав богосвітлий
760] Зовсім близенько, як ткаля ставна тримає мотушку
761] Перед грудьми, руками її притягнувши, тоді як
762] Нить крізь основу вона пропускає, тримаючи близько
763] Перед грудьми, — Одіссей за Еантом летів так же близько,
764] В слід попадаючи швидше, ніж курява з нього здіймалась.
765] Біг так за ним Одіссей богосвітлий і дихав жагуче
766] Над головою його. Гукали навколо ахеї,
767] Бачачи рвійність таку, й бадьорили його до звитяги.
768] А як кінчалися гони, звернувсь Одіссей богосвітлий
769] До ясноокої діви Афіни у серці своєму: